Російські дипломати мають шанс перевершити північнокорейських

В юності, щоб розважитися, я їздив на залізничний вокзал: там у кіоску з пресою можна було купити журнал «Нова Корея» (звісно, російською) – видання посольства комуністичної КНДР у комуністичному СРСР.

Про існування журналу знали тільки втаємничені. І як же ми реготали, гортаючи часопис північнокорейського МЗС, що різними мовами поширювався в країнах, де були його представництва. Практично всі сторінки присвячувалися Кіму І, товаришеві Кім Ір Сену, тодішньому – з кінця 1940-х – вождю КНДР і дідусеві Кіма ІІІ, вождя нинішнього. Були там навіть самодіяльні вірші та пісні на честь Кіма І і, звичайно, його офіційна біографія, що друкувалася з номера в номер. Досі пам'ятаю абзац про те, як «шестирічний маршал» (саме так, не смійтеся, і до речі, наприкінці життя, коли я той журнал уже не читав, Кім І зробився генералісимусом) - так от «шестирічний маршал» ходив з батьком у гори, до якогось джерела і обливався там холодною водою, «загартовуючи своє тіло для боротьби з японським імперіалізмом».

Я нічого не вигадав. Це цитата.

Сьогодні такі ж емоції, що колись північнокорейські, викликають дипломати російські – теж прямолінійні і не надто вигадливі.

Кілька днів сторінка російського МЗС поповнювалася матеріалами до чергового дня дипломатичного працівника. Ну, звичайно, ритуальні танці – привітання від Путіна, голови слідчого комітету Бастрикіна, головного московського попа Гундяєва, інших офіційних осіб і навіть акціонерного товариства «Мосгаз». І звичайно, привітання Лаврова та інтерв'ю російським ЗМІ його заступників і директорів департаментів.

Мене ж більше цікавили закордонні диппредставництва. Нарахував 25 статей для РІА «Новості», 12 для «Росія 24», 5 для «Раша Тудей», 4 для газети «Ізвєстія», по 2 для ТАСС та Інтерфаксу, по 1 для ще восьми російських видань.

Симптоматична тенденція: російські дипломати розміщають свої виступи у російських же ЗМІ. Заради справедливості треба відзначити, що послу РФ у Непалі пощастило оприлюднити інтерв'ю у «Nepalkhabar», а послу в Уганді вдалося пробитися на шпальти місцевої газети «New Vision». Загалом таких випадків 10 на цілий глобус. З чого можна зробити висновок, що ЗМІ переважної більшості країн просто не хочуть мати справу з російськими дипломатами. Приємно.

Та найбільше порадувала своєю заявою «завжди твереза» речниця МЗС РФ Марія Захарова. Цитую: «10 лютого – це не лише професійне свято російських дипломатів, а й за щасливим збігом – день пам'яті великого російського поета Олександра Сергійовича Пушкіна».

Нагадаю, 10 лютого 1837 року, через два дні після дуелі з Дантесом, Пушкін помер. Отакий «щасливий збіг».

Так тримати, Машо-Рашо!