Європа змушена переглянути свої уявлення про сучасну війну

Важлива воєнно-історіографічна заувага.

Більшість книг з теорії міжнародних відносин і, тим більше, міжнародного права після 2014 року морально застаріли. Більшість книг з теорії війн після 2022 року морально застаріли.

Перше твердження самоочевидне, друге слід пояснити. На початку 90-х та в нульові завдяки старанням Кревельда, Келдор та інших набула популярності теорія «нових війн». Термін «гібридність» тоді не був у пошані, але суть схожа: розмивання границь між миром та війною, зменшення ролі держави та збільшення – корпорацій, низька інтенсивність та довга тривалість, професіоналізація армії при одночасному ширшому залученні цивільних до нерегулярних дій.

Якісь війни в наступні два десятиліття у цю схему добре лягали, якісь – не дуже. У 2014 році після Криму теорія тріумфувала. Однак тепер навіть найупертішим ясно, що після 24.02 старі недобрі «старі війни» знову повернулися – і в центрі Європи можлива бійня масштабу Другої світової.

І от той, хто зуміє осмислити та інтерпретувати теперішню війну, стане як не новим Клаузевіцом, то принаймні Ліддл Гартом.

І буде дуже-дуже шкода, якщо цей хтось буде не з України.

ПС: Маю один неочевидний, але цікавий показник, як визначити силу армії – це кількість, а ще краще якість щоденників, мемуарів та белетристики солдат і офіцерів.

Британська? Один Черчилль чого вартий. Німеччина? Шедевр за шедевром – від Ремарка до Манштейна – і наці не завада. Російська імператорська армія та білогвардійці? Письменник на письменникові. До речі, Українська революція 1917 року теж породила величезний, але, на жаль, майже невідомий загалу пласт такої літератури.

А в червоній/радянській армії нормальні книги можна перелічити на пальцях (численну генеральсько-маршальську макулатуру не рахую). А у ЗС РФ? Один Бабченко, та й той – не росіянин.

У нас же вже 2014 рік дав літературі більше вартісних імен, ніж попередні пів століття. А що буде після 2022 року?