Три важелі впливу Путіна на хід війни
Ми частково повертаємось до ситуації двомісячної давнини...
У Путіна залишилися три важелі впливу:
- мобілізація,
- ракетний тероризм,
- ядерні удари.
Ще, звичайно, можна продовжити міняти повій місцями (військове керівництво), але це мало на що впливає.
Два з трьох важелів уже задіяні.
Мобілізованих ми бачили. Причому серед них уже є загиблі та потрапили в полон. Частина воювати зможе, але більшість – це недієздатний, невмотивований баласт. На утилізацію якого, звісно, доведеться витратити значні зусилля.
Можна і три мільйони мобілізувати, дати їм у ліву руку пляшку горілки, у праву – шматок арматури і відправити в атаку. Все це війну затягне, та її хід не переламає. Більше того, певний момент цей баласт може відіграти ключову роль у розгоні панічних настроїв на фронті. А мобілізація нових і нових хвиль на тлі загибелі старих ще негативніше позначиться на настроях у тилу.
Ракетний тероризм якийсь час зможе руйнувати інфраструктуру в режимі – частина ракет не злетіла, половину збили, а з половини, що долетіли, потрапили по доріжках у парку. Але запасу ракет, щоб з такою ефективністю зруйнувати все і вся, Росія не має.
Навіть якщо зруйновану енергетичну інфраструктуру не вдасться оперативно відновити, ми на одну зиму повернемося до 90-х. Особисто я маю досить великий досвід «зимівель» при температурі +13 градусів у квартирі, з відключеннями електрики і без гарячої води з крана. Неприємно, але не смертельно. І знову-таки не впливає на те, що відбувається на фронті.
А ось із ядерними ударами цікаво. Путін у своїй промові, що супроводжував «референдуми», відверто загрожував бомбами, але потім як у рот води набрав. Хоча, здавалося б, на його думку українська армія зараз захоплює «приєднане» до Росії. Споконвічно вкрадене.
Але ні – мовчить. Штатам вдалося дохідливо пояснити, що буде за спробою реалізації ядерного шантажу, і Путін знову себе обдурив, довірившись генералам, які обіцяли неминучу перемогу після масового відправлення на фронт алкашів і офісних працівників.
Разом. Ми частково повертаємось до ситуації двомісячної давнини – Путін вірить, що в нього і так все вийде, а ми готуємось продовжувати звільняти свої землі.
Коментарі — 0