Роман Шрайк Журналіст

Три важелі впливу Путіна на хід війни

Путін вірить, що в нього все вийде
фото з відкритих джерел

Ми частково повертаємось до ситуації двомісячної давнини...

У Путіна залишилися три важелі впливу:

  • мобілізація,
  • ракетний тероризм,
  • ядерні удари.

Ще, звичайно, можна продовжити міняти повій місцями (військове керівництво), але це мало на що впливає.

Два з трьох важелів уже задіяні.

Мобілізованих ми бачили. Причому серед них уже є загиблі та потрапили в полон. Частина воювати зможе, але більшість – це недієздатний, невмотивований баласт. На утилізацію якого, звісно, ​​доведеться витратити значні зусилля.

Можна і три мільйони мобілізувати, дати їм у ліву руку пляшку горілки, у праву – шматок арматури і відправити в атаку. Все це війну затягне, та її хід не переламає. Більше того, певний момент цей баласт може відіграти ключову роль у розгоні панічних настроїв на фронті. А мобілізація нових і нових хвиль на тлі загибелі старих ще негативніше позначиться на настроях у тилу.

Ракетний тероризм якийсь час зможе руйнувати інфраструктуру в режимі – частина ракет не злетіла, половину збили, а з половини, що долетіли, потрапили по доріжках у парку. Але запасу ракет, щоб з такою ефективністю зруйнувати все і вся, Росія не має.

Навіть якщо зруйновану енергетичну інфраструктуру не вдасться оперативно відновити, ми на одну зиму повернемося до 90-х. Особисто я маю досить великий досвід «зимівель» при температурі +13 градусів у квартирі, з відключеннями електрики і без гарячої води з крана. Неприємно, але не смертельно. І знову-таки не впливає на те, що відбувається на фронті.

А ось із ядерними ударами цікаво. Путін у своїй промові, що супроводжував «референдуми», відверто загрожував бомбами, але потім як у рот води набрав. Хоча, здавалося б, на його думку українська армія зараз захоплює «приєднане» до Росії. Споконвічно вкрадене.

Але ні – мовчить. Штатам вдалося дохідливо пояснити, що буде за спробою реалізації ядерного шантажу, і Путін знову себе обдурив, довірившись генералам, які обіцяли неминучу перемогу після масового відправлення на фронт алкашів і офісних працівників.

Разом. Ми частково повертаємось до ситуації двомісячної давнини – Путін вірить, що в нього і так все вийде, а ми готуємось продовжувати звільняти свої землі.

Читайте також:

Думки авторів рубрики «Думки вголос» не завжди збігаються з позицією редакції «Главкома». Відповідальність за матеріали в розділі «Думки вголос» несуть автори текстів

Коментарі — 0

Авторизуйтесь , щоб додавати коментарі
Іде завантаження...
Показати більше коментарів
Дата публікації новини: