Чому мільйони українців не вийшли на «МіхоМайдан»

Акція протесту, яку 17 жовтня в Києві розпочали опозиційні до влади партії та рухи, серед яких був і «Рух нових сил» Міхеіла Саакашвілі, продемонструвала: українське суспільство ще не готове до нового Майдану. Вимоги організаторів були почуті президентом і парламентом, але реалізовані тільки частково. Триденний протест у центрі української столиці виявився заявкою на майбутнє, але не більше.

Міф про велику політичну реформу

Організатори акції 17 жовтня вимагали від президента Петра Порошенка і Верховної Ради виконання трьох умов: скасування депутатської недоторканності, створення Антикорупційного суду та ухвалення нового виборчого закону. Чому цей досить скромний пакет вимог опозиція назвала «великою політичною реформою», залишається таємницею. Як і те, чому опоненти Порошенка не наполягали, наприклад, на обмеження імунітету глави держави, що цілком вписувалося б у контекст того, що відбувається.

Очевидно, ініціатори міні-революції сприймали політичну реформу як привід заручитися підтримкою широкого загалу українців. Але вони прорахувалися. Під стіни Верховної Ради мільйон протестувальників не вийшов. Так, ця акція виявилася однією з наймасштабніших за останні чотири роки в Києві. Але зібрати новий Майдан, очевидно, не вдалося з однієї простої причини: українці готові до рішучих дій лише тоді, коли відчувають загрозу своїй свободі або ж незалежності держави. Депутатський імунітет, закон про вибори і створення Антикорупційного суду - все це є важливим для країни, але це не є приводом для протесту мільйонів українців.

Президент і парламент досить прохолодно відреагували на вимоги протестувальників. У підсумку - два законопроекти про скасування депутатської недоторканності після голосування у Верховній Раді пішли до Конституційного суду, законопроекти про вибори були провалені, а Антикорупційний суд присутній лише в риториці президентської команди. Влада поки що не сприймає серйозно Саакашвілі і його нинішніх соратників по боротьбі. І, очевидно, це триватиме до тих пір, поки у двері президентської адміністрації й парламенту не постукають мільйони українців.

Саакашвілі і всі-всі-всі

Акція 17 жовтня перетворилася на бенефіс Міхеіла Саакашвілі. Останні два місяці були для колишнього президента Грузії драматичними. Він був позбавлений громадянства України, насилу перетнув польсько-український кордон, представники української влади не соромилися у виразах для характеристики Саакашвілі. Тому поява Міхо на чолі акцій протесту в Києві сприймається як його повернення у велику українську політику. Хтось навіть жартома вже назвав те, що відбувається зараз в Києві, «МіхоМайданом».

Утім, було би помилкою все зводити до того, що люди, які прийшли до українського парламенту, вийшли підтримати екс-президента Грузії. Поруч із ним були і депутати від партії «Самопоміч» мера Львова Андрія Садового, і представники «Справедливості» екс-глави СБУ Валентина Наливайченка, і «Батьківщини» Юлії Тимошенко, і внутрішньої опозиції в БПП (Мустафа Найєм, Сергій Лещенко та Світлана Заліщук). Звичайно, кожна з політичних сил переслідувала свою мету, беручи участь в акції протесту. Але єдині вони були в одному - у своєму ставленні до президента Порошенка.

Внутрішньополітичний фронт проти чинного президента, контури якого ми побачили 17 жовтня, очевидно, буде розширюватися. Попереду - вибори глави держави. Порошенко був і залишається одним із головних претендентів на президентство. Серед тих, хто привів за собою на протест людей, щонайменше ще троє мріють про крісло глави держави. Питання - чи зможуть вони домовитися між собою в боротьбі проти Порошенка - поки відкрите.

Є у революції початок, немає в революції кінця

«Рух нових сил» Саакашвілі і партія «Самопоміч» не збираються згортати акцію протесту біля будівлі Верховної Ради. Навіть попри те, що у депутатів наступні два тижні будуть несесійними, протестувальники не йдуть з вулиці. Це означає, що акція біля стін парламенту або поступово маргіналізується і змушена буде сама згорнутися, або ж протест може набути нового імпульсу - через незграбні силові дії поліції або ж через провокації третьої сили.

Сьогодні очевидним є одне: наметове містечко, розбите в центрі Києва, навряд чи допоможе опонентам Порошенка змусити парламент ухвалити новий виборчий закон або ж створити Антикорупційний суд. Так, це дозволить організаторам акції перебувати в інформаційному полі. Але не більше того. Це - з одного боку. А з іншого - лідери протесту стають вразливими для провокаторів, які прагнуть зіштовхнути лобами обидві сторони. Не дай Боже, щось трапиться з тим же Саакашвілі, важко навіть спрогнозувати, чим все це може закінчитися для Петра Порошенка і в цілому - для України.