Ердоган в Україні. Цьому треба радіти

Офіційний візит 3 лютого 2020 року глави Турецької Республіки Реджепа Таїпа Ердогана до України є досить важливим та вчасним. Враховуючи стратегічне значення цієї близькосхідної країни, тісні політичні, економічні і культурні зв’язки між обома народами, подальша підтримка двосторонніх відносин є раціональною з боку обох столиць.

Політична поляризація суспільства у всепланетарному масштабі, зростаюча загроза безпеці людства, нестабільна економічна ситуація у світі є поштовхом для того, щоб такі сусідні народи як український та турецький всіляко посилювали співпрацю у багатьох важливих напрямах. Деяким з них, на тлі візиту Ердогана, варто приділити увагу, про що йтиметься нижче.

Політичний вимір співпраці «Україна-Туреччина»

Турецька республіка, що знаходиться між Чорним і Середземним морями, а також являється «мостом» між Європою та Азією — є стратегічним партнером України. Ці фактори завжди слід враховувати при підтримці та подальшій розбудові українсько-турецьких відносин.

На тлі окупації Кримського півострова Російською Федерацією, що потягло за собою посилення впливу останньої у Чорноморському регіоні, та важливості Босфору і Дарданелл в якості виходу України до Середземномор’я й Світового океану — Туреччина чи не назавжди є тією країною, яку не можна ігнорувати. З огляду на це, офіційний Київ має бути зацікавленим в триманні у полі зору турецького напряму своєї зовнішньої політики.

У розрізі зазначеного дуже добрим є рішення щодо проведення в українській столиці восьмого засідання Стратегічної ради високого рівня між Україною і Туреччиною під співголовуванням українського та турецького лідерів, з супровідним обговоренням шляхів поглиблення стратегічного партнерства й співпраці у всіх напрямах взаємодії. Не буде перебільшенням констатування того, що від політичного компоненту залежить розвиток інших важливих сфер в українсько-турецьких двосторонніх відносинах.

Економіка — важливий компонент українсько-турецьких відносин

Розвиток економічних зв’язків також є одним із головних пріоритетів для будь-якої влади як в Україні, так і в Туреччині. Тут слід виділити як перманентне збільшення торговельного обігу між країнами, що є важливою складовою економіки, так і транзитне становище Туреччини, якій географія подарувала унікальне місце у світі.

Незважаючи на доволі непогане щорічне зростання товарообігу між Києвом та Анкарою, слід було б завершити створення зони вільної торгівлі. Не виключено, що візит Ердогана посприяє реалізації зі створення ЗВТ між країнами. Адже глави держав візьмуть участь у роботі Українсько-турецького бізнес-форуму, де питання ЗВТ так чи інакше має постати на порядку денному, надавши проєкту подальшого розвитку.

Також українській владі необхідно надалі використовувати надпотужний транзитний потенціал Турецької Республіки на свою користь. Один із яскравих прикладів цього мав місце минулого року. Мається на увазі перша в історії поставка танкеру нафти зі Сполучених Штатів Америки до Одеси, дозвіл на що, а саме проходження своїми протоками, дала офіційна Анкара. Для того, щоб подібні поставки відбувалися й надалі, Україна повинна підтримувати і покращувати економічні стосунки з Туреччиною, використовуючи кожну принагідну нагоду.

Посилення безпеки — найкращий захист перед викликами сучасності

Турецька Республіка є однією з найсильніших держав світу. Щороку турецькі збройні сили, згідно різноманітних рейтингів, входять до першої десятки найпотужніших. До того ж Туреччина є членом НАТО, що у розрізі закріпленого на конституційному рівна євроатлантичного курсу України є вкрай важливим питанням для нашої держави.

Подальша співпраця з Анкарою у військовій сфері є, без перебільшення, життєвонеобхідною для українського безпекового компоненту. Адже через триваючу збройну агресію проти нашої держави зі сторони Москви, покращення обороноздатності українського війська є запорукою збереження територіальної цілісності України.

Очевидно, що Туреччина має чим поділитися в сенсі реформування збройних сил. Адже безпосередня участь Анкари в регіональних конфліктах біля свого південно-східного кордону (Ірак, Сирія), які будь-якої миті можуть перейти на глобальний рівень, особливо враховуючи останні події в регіоні Близького Сходу, реальний бойовий досвід турецького війська на додаток до натовського вишколу є надзвичайно корисним для України.

Важливий крок на цьому шляху вже було зроблено. Мається на увазі прийняття у 2019 році на озброєння Повітряних Сил ЗСУ турецьких ударних дронів Bayraktar TB2, які мають здатність проводити розвідку на значному віддаленні від станції управління, відстежувати та самостійно знищувати цілі. Не виключено, що подібна співпраця, враховуючи існуючі виклики, продовжиться надалі.

Культурно-гуманітарний напрям взаємовідносин Києва і Анкари

Культура та релігія посідають далеко не останнє місце у двосторонніх відносинах між Києвом і Анкарою, яка, до речі, має ще й давній історичний бекґраунд. Враховуючи, що український і турецький народи здавна контактували між собою, важливо, щоб культурні, гуманітарні, релігійні та інші взаємозв’язки надалі зберігалися і поглиблювалися.

Перш за все тут слід виділити кримсько-татарський чинник. Відомо, що Кримський півострів, який здавна є серцевинною землею кримських татар, багато століть поспіль був у васальній залежності від Османської імперії. До того ж турецький і кримсько-татарський етноси єднала не лише політична складова, а й релігійна (обидва народи сповідують іслам).

Не дивно, що після окупації Криму Росією офіційна Анкара не визнала такого «возз’єднання» і всіляко підтримує територіальну цілісність України. До того ж, багато представників кримсько-татарського народу мешкає на території Туреччини й турецька влада ніколи не оминає увагою долю цієї національної меншини. Яскравий приклад зазначеного — ключова роль Ердогана в звільненні у 2017 році політичних в’язнів Кремля, серед яких Ахтем Чийгоз та Ільмі Умеров. Було б добре, щоб Туреччина надалі не оминала долю кримських татар.

Дуже важливою Туреччина для України є у розрізі світового православ’я, адже саме на турецькій землі знаходиться резиденція Константинопольської православної церкви. Після отримання Православною церквою України Томосу про автокефалію з рук Вселенського Патріарха Варфоломія I, річницю якої нещодавно було відзначено, дуже важливо, щоб українська влада підтримувала новостворену церкву, особливо під час періоду її становлення.

Адже  Вселенський Патріархат за своєю церковною юрисдикцією є «першим за честю» і від подальших рішень та дипломатичних кроків останнього залежить як майбутня доля ПЦУ як такої, так і офіційне її визнання зі сторони інших помісних православних церков.

Цікаво, що візит турецького керманича збігся з першою річницею  інтронізації митрополита Епіфанія на посаду предстоятеля ПЦУ. А враховуючи той факт, що Епіфаній ще в грудні-місяці анонсував візит в Україну Вселенського Патріарха, що має відбутися найближчим часом, вірогідно, що українська і турецька сторони вже зараз знаходяться в процесі організації такого важливого для українських православних вірян візиту.