Порохова бочка Кремля: яку роль відіграє Придністров’я у путінській авантюрі?

Повномасштабна агресія Російської Федерації проти України відкрила світові очі на те, що із себе представляє путінський режим. Російське вторгнення і опосередковано, і безпосередньо вплинуло на багато європейських країн, навіть тих, які іще донедавна намагалися балансувати між Заходом та РФ.

Не стала винятком і Молдова. Ця держава також має конфлікт з Москвою на своїй території, хоч він тривалий час і заморожений.

Річ у тім, що Придністров’я, частина Молдови, автономна область, роками перебуває під російським контролем. У 1990 році регіон в односторонньому порядку оголосив про відділення від Молдови, бажаючи залишитися у складі Радянського Союзу.

У 1992 році Придністров’я, або так звану «Придністровську Молдавську Республіку» («ПМР»), підтримали російські військові (14-та армія). Розпочався внутрішній конфлікт, в боях якого загинуло близько тисячі людей.

Росіяни «врятували» частину молдован ще 30 років тому

Обидві сторони, за посередництва ОБСЄ, Росії та України (формат «5+2»), роками вели переговори про об’єднання. Проте безрезультатно. Адже Кишинів уже давно прагне до більшої інтеграції з європейським співтовариством, а Тирасполь – явно проросійський анклав.

Найбільш виразно бажання інтеграції з РФ почало реалізовуватись після вторгнення останньої в Україну. Так, у 2014 році, після російської окупації Кримського півострова, «ПМР» оголосила про намір приєднатися до Росії. А в 2017-му місцева влада вирішила прирівняти російський прапор до символіки Придністров’я.

День, коли російські війська перетнули український кордон, 24 лютого 2022 року, став, без перебільшення, символічним завершенням епохи. Водночас він став каталізатором зміни геополітичної парадигми, що досі мала місце.

Схоже, офіційний Кишинів вирішив скористатися шансом. Так, 3 березня Молдова, слідом за Україною, офіційно подала заявку на членство у Євросоюзі. Президентка Майя Санду наголосила, що «молдавани хочуть жити в мирі, демократії та свободі», а також «бути частиною вільного світу».

На противагу цьому, 6 березня у «ПМР» відбувся мітинг на підтримку Росії, який зібрав близько сотні осіб й пройшов без офіційної підтримки місцевої влади. Та її підтримка вже не є такою важливою, адже РФ, шляхом повномасштабної воєнної авантюри в Україні, остаточно скинула маску.

На Заході сумнівів не лишилося. Тому 15 березня Парламентська асамблея Ради Європи (ПАРЄ), ухвалюючи резолюцію щодо російського вторгнення в Україну, в одному з пунктів документу визнала Придністров’я «окупованою територією».

Після офіційного визнання ПАРЄ факту окупації президентка Санду вчергове закликала Росію вивести війська з території квазіреспубліки. Кишинів добре розуміє, що саме «ПМР», де дислоковано три російські батальйони (представлені як «миротворці»), чисельністю близько 1,5-2 тис. бійців, а неофіційно, за інформацією колишнього міністра оборони Молдови Віорела Чиботару, щонайменше 8 тис. солдатів, може стати приводом для вторгнення у Молдову.

Громадяни цієї держави побоюються, що російські танки не зупинить навіть закріплена в конституції декларація нейтралітету, через яку Молдова відмовилась вступати до НАТО. І події останнього часу посилюють ці острахи.

Білоруський диктатор Олександр Лукашенко, союзник Путіна, нещодавно з’явився на тлі мапи зі стрілкою, яка вказує на територію Молдови. Ба більше, 16 березня російська амбасада у Кишиневі звернулася до «громадян Росії та російських співвітчизників» з проханням, у зв’язку із «випадками дискримінації на національній, мовній, культурній, релігійній та іншій основі, а також скоєнні дій насильницького характеру або дій, що несуть загрозу життю і здоров’ю», контактувати з посольством.

Диктатор Лукашенко показав своєму Радбез план Путіна на карті. Молдови він теж стосувався. Одна зі стрілок нападу спрямована з Одеси на Кишинів

Звідси й з’явилися припущення, що в планах Кремля також є захоплення прозахідної сусідки України. Так, за повідомленням Sky News, викликає занепокоєння те, що Молдова може стати наступною метою російської агресії, а збір даних про нібито русофобію може бути приводом для військової інтервенції в цю країну.

«Путін хоче відбудувати СРСР, а для цього йому потрібні країни, які раніше входили до його складу. Молдова може бути мішенню», – вважає есміністр Чиботару.

Втім, загроза окупації нависла не лише над Молдовою. «ПМР» може зіграти ключову роль у вирішенні долі півдня України і цієї частини Європи.

Іще на початку року, перед вторгненням в Україну, Путін привів у бойову готовність групу російських військ у Придністров’ї. Офіційною причиною стали навчання.

Вже мають місце прогнози, що російська армія може рушити з Придністров’я до Одеси, яка знаходиться всього за 50 км від молдавського кордону. Міністр закордонних справ та європейської інтеграції Молдови Ніколає Попеску кожні кілька днів інформує журналістів про зміну ситуації. І хоча, за його словами, наразі немає ознак того, щоб російські війська збирались атакувати Одесу, він попередив: «Треба бути готовим до всіх можливих ризиків і багато чого залежатиме від перебігу війни в Україні».

Не виключає наступу на Південну Пальміру і мер Геннадій Труханов. Він припускає, що російські війська таки спробують оточити місто.

«Вважаємо, що план агресора передбачає наступ на наше місто через Вознесенськ та Придністров’я. Таким чином місто було б відрізано та оточено», – заявив Труханов.

Отже, ситуація на південно-західному напрямі України є потенційно критичною. Адже квазіреспубліка, яка підтримує Росію, розглядається як можливий плацдарм для вторгнення Москви в Україну, не маючи жодної правосуб’єктності.

З такою версією погоджується старший науковий співробітник аналітичного центру Carnegie Europe Томас де Ваал. За його словами, проблема, яка стоїть перед керівництвом «ПМР», полягає в тому, що воно не зможе відмовити росіянам. «Якщо росіяни з’являться, вони скажуть: «Ви нам винні», і Придністров’я не зможе сказати «ні»», – зазначив Де Ваал.

Таким чином, Києву слід бути особливо пильним в районі окупованої території Молдови. Будь-яке послаблення на фронті біля Одеси може виявитися сигналом придністровському контингенту РФ йти у наступ. А це, в разі неможливості повноцінного стримування ворога, матиме серйозні наслідки для утримання півдня України й доступу до стратегічно важливої чорноморської акваторії.

Станіслав Желіховський,
кандидат політичних наук,
провідний фахівець Дипломатичної академії України
імені Геннадія Удовенка при МЗС