Вибори у Києві: а інших кандидатів у мери в нас для вас нема

З Божою поміччю, загрозу дочасних виборів-2019 ще й у Києві - відведено. Нагорі вирішили не ганьбитися. Надто вже очевидною виглядає перевага діючого Кличка над купою ніяких претендентів. Тут як голову ОДА аби якого не поставиш, щоби згідно з останнім трендом, через три місяці змінити його на іншого, ще сумнівнішого.

Ті, хто пролітав уже на столичних виборах не раз, пролетять знову. Ну а, прости Господи, таким кандидатам «з нових», які потрапили до списків соціологічного дослідження, не допоможе навіть приналежність до Зе-команди.

Тим більше, що чудесна сила останньої обставини, ближче до зими якось заслабла, скоцюрбилась, це відчувається у столиці. Можна передихнути, кияни? Можна було б, якби вся ця штовханина навколо столичного трону не засвітила безрадісну картину під назвою «проект/прогноз виборчого бюлетеня на виборах Київського міського голови у жовтні 2020 року». Менше року залишилось і якщо список залишиться той самий (а все до того йде), то з кого обирати будемо?

Кличко? Та він ще пляшку винен якому-небудь другому чи третьому за те, що той настільки ефективно налякав київський електорат аж до гасла дня: «Нехай вже Віталік залишається!» Але ви от не полінуйтеся, пригадайте інформаційний фон, на якому протікала бурхлива діяльність діючого київського міського голови впродовж поточного року.

Багатосерійна трагікомедія зі скляними вставками на новому мостику над Володимирським узвозом; так само «серійні» обіцянки покінчити з «незаконними МАФАМи»; потужна презентація одного з етапів реконструкції Шулявського шляхопроводу, який на 100% добудований (тобто з чотирма з’їздами/заїздами, а не з трьома) не буде, бо такий прийняли проект, а прийняли саме його, щоби хороші хлопці мали місце, де збудувати біля станції метро ще пару-трійку висоток... Ну і все подібне по рівню «доленосності» для столиці, де уже років 15, як не здано жодної нової станції метро, не кажучи вже про будівництво знаменитого «метро на Троєщину», про яке, здається, вже й згадувати соромно. Ну і ще багато чого, за що має бути соромно столичній владі – дороги, гірші, ніж у будь-якому обласному центрі України, сміття, яке нема кому сортувати і де переробляти, надбудовані халабуди на Майдани (за ці «дозволи» ніхто ще не відповів і не відповість), ганебні балконні «будки» на пам’ятниках архітектури…

Ну, досить, здається. А який потрібен Києву мер? А Харкову який? А Одесі? Чи Кернес з Трухановим – з їхніми відомими поглядами на Україну та її майбутнє і методами управління - це теж назавжди? Бо не видно ж альтернативи – її нема, тому що нема у нас того, що можна було б назвати політичним ринком, де різний «товар» пропонується, і завжди можна обрати за свої гроші (голоси) щось підходяще, а от продати несвіже чи немодне - піди-но спробуй.

Скажете, це не лише українська проблема, це – загальносвітовий тренд. Он, Сполучені Штати уже досхочу «наїлися» Трампа, а хто йому конкурент буде? Усі три ймовірні кандидати від Демократичної партії, як на підбір, - на момент президентських виборів у листопаді 2020 року їм буде – 71, 78 і 79 років! Часи змінюються, досягнення медицини, знову таки... Дозволю собі нагадати, що символ радянської геронтократії Леонід Брежнєв, з якого сміявся ледве не увесь світ, помер у листопаді 1982-го у віці 75 років…

Втім, у американців (і взагалі у світі) це позачасся мине, і доволі скоро, не маю в тому сумніву. А от щодо нас – маю. Бо у нас відсутні традиції політичного лідерства. Ми все чекаємо явленого чуда чиєїсь всеперемагаючої харизми. Ну, нехай так… Але як про це елементарно дізнатися в сучасній Україні? Ще одного «Слугу народу» зняти? Але у кого же стільки є грошей і можливостей? А партійні ліфти не працюють, бо нема де-факто політичних партій. А ефективні ЗМІ монополізовані у відомо чиїх руках. А соціальні мережі суспільство не об’єднують у великі електорально помітні групи, а навпаки – фрагментують.

Погано, одним словом. Залишається процитувати (не точно) Остапа Бендера: Потрібна плідна дебютна ідея…