Перемир`я - ЗЛО

З усіх зол влада обрала найгірше. Перемир’я. Хороша мантра для телевізійної пропаганди і одночасно, інсультна смерть для війська. Для фронтовика перемир’я - це продовження невизначеності, бездіяльності. Безнадія-безнадьога…

Тиша перемир’я на «передку» не заспокоює, а навпаки натягує нерви у струну… Рятують «профілактика» (коли у бік ймовірної активності ворога надсилається хороша порція пекельних подарунків) чи прострілка зброї з тією ж метою.

Перемир’я не зупиняє смертей. Навпаки дружній вогонь, необережне поводження зі зброєю та боєприпасами, невимушена гра у рулетку, серед маси хаотично розставлених розтяжок, у момент розслабухи, лише ведуть до безглуздих і беззмістовних смертей. Майже щодня…

Роздратування викликає ще й те, що перемир’я оголошується щоразу, коли в російських окупантів закінчується боєкомплект, а черговий гумконвой ще не встиг довезти його до фронт.

Армія яка не воює - деградую. Це аксіома. Бойовий дух падає. Ненависть і роздратування зростають. Брудний, сирий бліндаж тимчасове перебування якого переростає у безвість. Безвість у апатію. Апатія у безмірне споживання алкоголю. Позірний сухий закон не рятує.

У мороці і болоті головний ворог Москва і Путін відходять на задній і далекий план. Дратує керівництво в Києві.

Про третій Майдан не говорить хіба лінивий. Граната, яка є в кожного як талісман і спосіб не потрапити живим до рук ворога, ще й забравши з собою декілька окупантів, уже розглядається як засіб вирішення проблем по поверненню додому…

Керівництво викликає лише ненависть та неприязнь. Ворог набирає рис людини. Його солдат десь так само гниє в окопах. З часом випадкові зустрічі «Купола» і «Моторолли» можуть перерости у новорічні застілля і фронтові братання. З одночасним насаджуванням думки, що між солдатами різниці не має, зате прірва між ними і зажраними владцями в Києві. З путінськими планами, що збольшевізована армія піде на Київ, або як мінімум як у 17-тому займе нейтралітет. І це все відбувається в момент, коли армія насправді готова до війни і наступу, а противник слабкий як ніколи. Поки що ситуацію вирівнюють добровольці. Патріотичні, мотивовані, дисципліновані, що тягнуть душу і тіло солдата за собою…

Щоб армія не йшла на Київ вона мусить просуватися в бік Москви. Це теж аксіома. Навіть оперативна активність триматиме ворога в напрузі і стимулюватиме відцентровані процеси на Кавказі, Сибіру та в інших окупованих москалями землях і народах, що цілком можливо переростуть на весну потужну хвилю національно-визвольних повстань. Їхні долі сьогодні вирішуються на Україні. Путін це розуміє. Йому як повітря потрібне перемир’я. Щоб у зародку задушити Кавказ. Щоб знову повбивати усіх поодинці. Перемир’я найгірший вибір. Перемир’я ЗЛО.