Конституційна сверблячка

Протягування через Майдан персональних політпроектів - неприпустимо.

Відомо, чим завершилося самопроголошення зі сцени «комендатури Києва», потім «ревкому», інших авантюр.

Особливо небезпечною є неузгоджена з колегами по парламентській опозиції спроба освятити волею Майдану новий, суперпарламентський проект Конституції.

Невже хтось вважає, що всевладдя Прем'єра набагато краще диктатури Президента?

Чи комусь аж так запаморочилося в голові від пропозицій Банкової, що не хочеться відповісти на просте питання: а якщо цим суперповноважним Прем'єром по протягнутому вами проекту стане регіонал, це і буде перемогою демократії? А якщо після перемоги опозиції на президентських виборах цю посаду обійме сам Янукович? І хто тоді збалансує корупційний контроль Прем'єра над силовиками, судами і урядом?

Конституційна сверблячка охопила й Удар.

Треба припиняти ці танці опозиційних фракцій із написанням Основного Закону на коліні під конкретну кар'єру своїх лідерів.

Повернення до Конституції 2004 року - єдино прийнятний компроміс саме тому, що вона встановлює випробуваний 4 роками реальної політики баланс між гілками влади.

Недосконалість і навіть дефективність тієї системи всі знають. Але нову досконалу Конституцію потім мають написати не політики, а спеціально обрані народом Конституційні Збори. Тільки тоді це буде не змовою старих еліт по розподіленню портфелів, а дійсно революційною суспільною угодою про нову Україну.

Джерело: Третя Українська Республіка