Чому російська пропаганда спрацювала у Європі

Захід отруєний не лише російською пропагандою. Захід отруєний постмодерном, який стверджує:

• у кожної сторони своя правда,
• діалог завжди сприяє порозумінню,
• у кожному конфлікті винні обидва,
• поки одне зло б'ється з іншим, добро страждає по обидві боки конфлікту,
• завжди є місце для компромісу,
• перший крок до миру – припинити вогонь,
• прощення є необхідним для примирення,
• кожен конфлікт врешті закінчується примиренням.

Стривайте, прочитайте ці принципи з позиції уявного вашого конфлікту, наприклад, з дружиною чи з колегою по роботі, і ви побачите, що принципи непогані. Вони дійсно допомагають. І тому постмодерну вдається суттєво зменшити кількість конфліктів у побутовому оточенні та в суспільстві загалом.

Але ці принципи неможливо застосувати до конфлікту, в якому інша сторона – архаїчні варвари. До конфлікту, в якому ставка – життя та свобода.

Це не тому, що постмодерн ніколи не бачив варварів. Це тому, що постмодерн вважає варварство не відсталістю, а культурною особливістю, яку треба поважати.

Це засаднича вада постмодерну, з якою не можна нічого зробити, бо вона лежить в його основі. Цього не розуміють наші активісти й журналісти, та й дипломати, коли намагаються переконати своїх західних співрозмовників. Ви не можете переконати людину, що її базові цінності, за які заплачено кров'ю десятків поколінь її предків, є невірними.

Єдиний вихід – розворот від нездорового постмодерну до здорового. Складний і до кінця не прояснений процес. Ми з друзями з різних країн його опрацьовуємо. Дає результати, поки що в окремих персональних випадках.

Пишу, щоб зафіксувати: не можна все валити на російську пропаганду, корені проблеми значно глибше.

Книга по темі: Кен Вілбер «Трамп та епоха постправди».