Як війна розвиватиметься надалі: сценарії

Які сценарії подальшого розвитку подій ми бачимо на поточний момент?

1. «Бліцкриг»

Схоже, бомбардування Києва о 5 ранку — це не просто співпадіння з війною, розпочатою Гітлером: бліцкриг був обіцяний путіну його генералами.

За цим сценарієм путін прагнув раптовою атакою всіма силами з усіх боків швидко розгромити Збройні сили України, захопити столицю й ключові міста, посіяти паніку та примусити українське керівництво капітулювати або замінити його власним маріонетковим урядом.

Нині ймовірність реалізації цього сценарію з кожним днем все нижче через неочікуваний путіним (та й Заходом) масштабний та ефективний спротив України. Введення резервів на кшталт кадировців чи білорусів не зможе кардинально змінити ситуацію.

2. «Сирія»

В умовах провалу сценарію швидкої маневреної війни, який передбачав встановлення лояльного уряду в Україні, путін може поміняти стратегію й перейти до традиційної для РФ практики випаленої землі, перевіреної у Чечні та в Сирії.

Російські війська будуть планомірно вгризатися й намагатися просунутися вперед, не рахуючись ні зі своїми втратами, ні з втратами цивільного населення. Можуть бути застосовані ракети «Іскандер», вогнемети «Буратіно» та інше важке озброєння. В цьому сценарії будуть нескінченні руйнації, знищення інфраструктури, виснаження ресурсів, значний відтік громадян, глибоке падіння економіки.

Ймовірність цього сценарію висока.

Чим довше триматиметься Україна в цьому сценарії, тим потужнішою буде підтримка союзників та кращим фундамент для розбудови країни після війни. Зупинити цей сценарій може Захід вбивчими санкціями з негайним ефектом.

3. «Третя світова»

В умовах неможливості досягти свого путін може піти на крайню ескалацію: вдарити ракетами по атомній електростанції, влаштувати вибух на укритті Чорнобильської АЕС, спрямувати ракетний удар на збройні сили НАТО чи одне з європейських міст, ініціювати новий спалах військового конфлікту у Боснії та Герцеговині, використати ядерну зброю проти українських міст.

Цей сценарій є максимально загрозливим для світу, тож для запобігання йому НАТО доведеться безпосередньо втручатися у знищення російського керівництва. Але цей сценарій ми розглядаємо як малоймовірний. Втім, якщо він реалізується, це буде вже зовсім інший світ з іншим спектром проблем.

4. «Дипломатія»

Під надзвичайним тиском Заходу та за його посередництва (або, не виключено, за посередництва поважних країн з інших континентів) РФ примушена сісти за стіл переговорів з Україною. Очевидною умовою української сторони є повний вихід російських військ з української території, включаючи Крим та ОРДЛО.

В залежності від тривалості війни й поточної ситуації на початку переговорів, позиція посередників може різнитися, наприклад, по південному регіону (вода в Крим — одна зі стратегічних цілей путіна та можливість зберегти обличчя).

Жоден із цих сценаріїв не дає однозначної відповіді на питання перемоги України. Перемога України не може бути досягнута виключно військовим способом, адже навіть повне очищення території України від російських військ означатиме лише, що РФ отримає час для накопичення сил, аналізу помилок та якіснішої підготовки перед наступним ударом. Замороження конфлікту з перспективою його відновлення нас не влаштовує.

Це може статися лише через внутрішні російські причини — ключі від перемоги зазвичай лежать там же, де й ключі від розв'язування війни. Перемога безпосередньо пов'язана з принциповими політичними змінами в РФ.

Численні аналізи, проведені різними дослідниками, показують, що політичні зміни в Росії неможливі внаслідок «російського Майдану», тобто знизу, через відсутність соціальної активності та підтримку вторгнення значною частиною росіян, зазомбованих багаторічною пропагандою.

Політичні зміни в Росії можливі лише згори, внаслідок дій різних владних суб'єктів. Так ми приходимо до п'ятого сценарію.

5. «Бунт»

Як наслідок безпрецедентних санкцій, накопичення критичної маси невдоволення путіним може призвести до бунту генералів, силовиків, олігархів, регіональних лідерів (включно з Кадировим).

Цей сценарій є найбільш бажаним та ефективним з точки зору швидких змін. В одному варіанті збанкрутілого диктатора прибирають (назовсім чи в Гаагу), а його місце займає більш прийнятна для міжнародної спільноти людина.

В іншому варіанті РФ починає розпадатися: регіональні лідери домовляються з силовиками та олігархами про демонтаж мозаїчної країни (це буде трохи схоже на розпад СРСР після ГКЧП).

Перспектива розпаду РФ внаслідок важкої військової поразки реальна, але не позитивна для України: хоча це безумовно покращує нашу безпекову ситуацію порівняно з сьогоденням, розпад РФ навряд чи відбудеться мирно, натовпи біженців можуть затопити українські міста, а потрапляння ядерної зброї до рук нових непередбачуваних лідерів представляє загрозу світового масштабу. Аналіз перспектив розпаду РФ виходить за рамки цієї статті.

На підвищення ймовірності сценарію «Бунт» впливає також низова соціальна активність в Росії (антивоєнні протести, відмови солдатів воювати, національні протести в «республіках» тощо): хоча вона через незначну чисельність та низький вплив сама не здатна щось змінити, але є важливим індикатором для «верхів».

Висновок: перемога для України виходить за рамки суто військової поразки РФ, а безумовно вимагає усунення путіна від влади.

Автори: Андрій Длігач, Михайло Винницький, Валерій Пекар