Мавзолей для Путіна. Чи встигне?

Після того як відбувався, так званий міжнародний економічний форум в Санкт-Петербурзі, усім, хто здатний об’єктивно оцінювати ситуацію, стало зрозуміло – Путін вступив в останню фазу свого життя, як політичного, так і земного. Нам не відомо, яка головна мета була участі Путіна у цьому форумі – показати, що він живий і ще дієздатний, чи, навпаки – показати його реальний стан, як свідчення того, що його епоха володаря росіі добігає кінця.

Довгих двадцять років Путін був на вершині влади, здійснивши нечуваний кар’єрний скачок – від малопомітного чоловічка, який носив портфель меру Санкт-Петербургу Анатолію Собчаку до першої особи Росії.

Його стрімке і несподіване сходження на російський престол , багатьма із російської еліти сприймалось, як випадкове і тимчасове.

Але, Путін так не думав, він вважав, що прийшов надовго, а після того, як пробув у владі майже двадцять років – вирішив, що назавжди.

Все у нього складалося надзвичайно успішно – вдалося повністю підкорити населення Росії, тепер там залишились тільки ті люди, які люблять Путіна, або дуже його люблять

Немає зараз в Росії – комуністів, чи соціалістів; лібералів чи націоналістів; консерваторів чи реформаторів – є один політичний клас – рашисти.

Все у Путіна складалось вдало – ціни на нафту і газ стрімко зростали, це відкривало необмежені можливості для руйнування демократичних основ існування західного світу. В багатьох європейських країнах були створені гарно проплачені п’яті колони – потужний резерв Путіна.

Йому вдавалося усе – підкорити і очарувати своє населення, створити потужні лобістські структури по усьому світу, а фактично законсервовані бойові диверсійні групи – головна мета яких, у визначений час – створити в тій чи іншій країні політичну кризу та безлад , і на цьому фоні, захопити політичну владу.

Що там європейські країни, навіть вдалося організувати штурм Капітолію в США – на цей раз невдало, але світ побачив можливості Путіна.

Вони здавались безмежними, його агресивна риторика збільшувалась з кожним роком. В решті решт, Путін перейшов до прямих погроз світу і ядерного шантажу.

За лічені місяці здійснив в Росії конституційний переворот, обнуливши свої президентські строки, прикривши його псевдореферендумом. На всяк випадок на конституційному рівні придумав собі нову посаду – голова держради з необмеженими повноваженнями.

Путін усі свої довгі роки панування в Росії готувався до самої головної своєї місії – створення російської імперії в межах європейського континенту.

Гітлер хотів розширити володіння третього рейху за рахунок східних територій до Уралу, а Путін навпаки – свій життєвий простір хотів розширити за рахунок західних територій, аж до Атлантики.

Першою країною на шляху до своєї територіальної експансії на сході була Польща, яку Гітлер подолав за 36 днів.

Першою країною на шляху до територіальної експансії Путіна на захід – була Україна, яку він не може подолати вже більше восьми років.

Але в 2014 році, йому вдалося відкусити лише 7% території непокірної України.

Довгі 8 років він вів локальну війну на сході і готував агресію проти усієї України, щоб в подальшому здійснити напад на Європу.

Усе було підпорядковано успішній операції проти незалежної країни. Сконцентровані колосальні війська, найновіша військова техніка і надзвичайно потужна, як його переконували, п’ята колона, яка повинна була з хлібом і сіллю зустріти свого імператора. Православний Патріарх Кирил особисто благословив Путінську армаду на швидке захоплення і знищення православної України.

Путін усвідомив, що в 2014 році не зміг захопити усю Україну, через героїчний супротив українців, тому на цей раз – врахував усі фактори і сподівався, нарешті, захопити всю Україну і прорубати вікно в Європу.

Після України – Путіна вже ніхто і ніщо не зупинило б, поки він не дійшов до атлантичного узбережжя. Важко собі уявити, армія якої європейської країни без допомоги США, здатна була б протистояти Путіну.

Можна передбачити, що після швидкого закінчення військової компанії, Путін надзвичайно швидко сформував би тимчасові маріонеткові уряди в цих країнах і приступив до формування російської імперії в межах європейського континенту.

Фюрер хотів побудувати тисячолітній рейх, а Путін мріяв побудувати вічну руську імперію.

Гітлер за 12 років своєї влади багато що встиг зробити, але перемогти антигітлерівську коаліцію не зміг, загинув у брудній канаві, так і не побудувавши тисячолітній рейх.

Путін за 20 років при владі, тех добився певних успіхів, але перемогти антиПутінську коаліцію не зможе.

Він сподівався навіки увійти в історію, побудувавши руську імперію на європейському континенті, за що «благодатні потомки», після завершення його земного життя, збудували б для свого імператора мавзолей.

Але тепер все це виглядає як мрії, які вже ніколи не збудуться.

І це вже стало очевидним, навіть для деяких мешканців кремля.

Путін програв!

А ті хто програли – нікому не потрібні. Така діалектика життя.

Що і підтвердив вказаний форум.

За декілька місяців ганебної війни проти України, Путін знищив усі свої надбання за двадцятиріччя.

Країна відкинута на багато років назад. росіі в межах тих кордонів, які були станом на 24 лютого 2022 року – напевно не збережеться.

Виникне нова геополітична реальність на тій території, яку ще поки контролює влада рф.

Його підтримка населенням росіі традиційно продовжується за інерцією.

Вже найближчим часом Путін остаточно втратить владу.

Зараз якраз і відбувається серйозна гризня за владу, але вже без Путіна.

Поки що рано говорити про якісь прізвища, що можуть змінити Путіна. Але очевидно, що головна боротьба відбувається між силовим крилом, які хочуть успадкувати владу Путіна і деякою групою промисловців (олігархів), які орієнтуються на західні перспективи і які намагаються врятувати хоть щось, що ще можна врятувати.

Але, в будь якому випадку це буде зовсім нова, а можливо і несподівана кандидатура, як колись в період срср, прийшов Михайло Горбачов.

Але Путін до усього цього вже не буде мати відношення.

Безумовно, Путін сподівався навіки увійти в історію Росії, як видатна особа, яку руська церква неодмінно канонізувала б у лік святих.

Як відомо, на красній площі є мавзолей, вже більше 30-ти років продовжуються спори, про виніс тіла вождя минулих років, але Путін, як тільки прийшов до влади, заявив у 2001 році, що він проти цього, а 2019 році ще раз підтвердив, що виступає проти перезахоронення.

В 2020 році спілка архітекторів Росії оголосила конкурс на кращу концепцію мавзолею, без тіла комуністичного вождя.

Багато хто зрозумів цей конкурс таким чином, що готується мавзолей для Путіна, мабуть відчувають, що час наближається і настав час подумати про мавзолей для нового вождя. Але можливий і інший варіант, наприклад, обладнати додаткове місце для Путіна – так колись вже було.

Якби мене хтось запитав перед війною, чи з’явиться на красній площі мавзолей Путіна, я б не вагаючись дав позитивну відповідь. Це було б абсолютно логічно при тому культі особи Путіна, який створений у сучасній Росії.

Але зараз, через декілька місяців цієї трагедії, яку вчинив Путін, розпочавши війну проти України, я в цьому не впевнений.

Чи встигне?