Путін ослаб, має невпевнений і знервований вигляд

Спочатку про «Зимову війну».

Зимова війна – цей термін добре відомий не тільки історикам, але й переважній більшості сучасних українців. Цим терміном в історії названо радянсько-фінський конфлікт.

Але, насправді це був не конфлікт, а війна.

Деякі історики і взагалі думаючі люди цілком справедливо проводили і проводять певні паралелі між радянсько – фінською війною та російсько – українською війною.

І будуть праві. Таких паралелей досить багато. Але я не збираюсь аналізувати ні ці паралелі, ні цю криваву війну, яку затіяв Сталін проти фінського народу, я лише зверну увагу на деякі важливі обставини, а потім перейдемо до сьогодення.

Не знаю настільки буде справедливим це твердження, але є деякі припущення про те, що саме під ювілей сталіна була затіяна війна з Фінляндією. Це потім кремлівська пропаганда придумала мотивацію цієї війни – перенесення кордону на Карельському перешийку на безпечну відстань від Ленінграда, а насправді – Фінляндія, як нова республіка у складі совецького союзу і була головним подарунком сталіну на його 60-річчя.

Нинішні керманичі кремля не додумались до якогось іншого подарунку своєму вождю на 70 річний ювілей Путіна, як захопити Україну, знищити її державність і відновити повну залежність від Москви, призначити маріонетковий уряд та відкрити шлях до нового Советського союзу.

Цей оновлений Совєцький союз на чолі з Путіним і був би для нього головним подарунком до ювілею.

Чи можна було уникнути цієї радянсько – фінської війни ?

Можна. Потрібно було б лише фінській владі і народу забути про свій суверенітет, свою незалежність, яку було проголошено після розпаду російської імперії і повернутись в лоно братніх радянських республік і погодитись на пропозиції Сталіна та стати частиною Совецького союзу.

Протягом 1938-1939 років Сталін через своїх сподвижників вмовляв, переконував, погрожував фінам, але вони не здалися і усі пропозиції Сталіна відкинули.

Саме ця обставина і стала головною причиною радянсько – фінської війни, яка розпочалася 30 листопада 1939 року з провокації, яку організувало НКВД на кордоні і тривала 105 днів

Зараз би цю війну назвали б – спеціальною військовою операцією, яка була розрахована на декілька днів, точніше 10-12 днів, щоб встигнути до ювілею Сталіна.

Ця війна коштувала Совецькому союзу величезних жертв, по різним оцінкам тільки убитих було від 125 000 до 320 000, багато з яких замерзли в лісах Карелії, або вмерли з голоду, бо не було що їсти і що одягти. Разом з санітарними втратами Совецький союз втратив біля 1 мільйона своїх солдат. На жаль, трагічна доля спіткала і 44 стрілецьку Київську дивізію, яка була укомплектована повним складом на території України, але командиром був росіянин Віноградов.

З 17 000 українців в живих залишилось лише декілька тисяч.

Щоб зрозуміти які були масштаби втрат у цій війні, досить згадати невдалий наступ, в якому крім вже згаданої 44 дивізії загинули ще дві дивізії, але в меншому складі. Усього у цьому наступі загинуло біля 24 000 солдат Совецького союзу і тільки 800 фінів.

Кремлівська влада ніколи не рахувала своїх жертв, вже скоро тільки убитими в російсько – українській війні буде більше 100 000 російських загарбників, але це не зупиняє агресора.

В Росії не святкують свою перемогу над Фінляндією, бо немає чого святкувати – Фінляндія залишилась незалежною і процвітаючою країною, якій вдалося вистояти у тій страшній війні, 80-річчя якої варто згадати.

Маленька, 4-х мільйонна країна змогла успішно протистояти величезній 200- мільйонній країні- агресору і врешті решт, перемогти.

Переможемо і ми путінських загарбників.

В «Зимовій війні» в 1939-1940 роках агресор зазнав величезних втрат на полі бою і в економіці, а ще більше втратив на міжнародній арені.

Совецький союз за акт агресії проти Фінляндії було вигнано із Ліги Націй.

Яке покарання понесе РФ і Путін особисто за варварську війну проти України, поки невідомо.

Але можна без будь-якого сумніву передбачати, що лава підсудних у Міжнародному Трибуналі, це гарантоване місце де закінчить свою політичну кар’єру Путін.

Але для цього, Путіну ще необхідно пережити нову «Зимову війну», але вже 2022-2023 років.

Чи можна було уникнути цієї війни, яку Путін розпочав проти українського народу?

Можливо і можна було б, якби влада пішла проти волі свого народу, але український народ ніколи не піде в рабство до Путіна і обов’язково переможе у цій війні, як і фіни в 1940 році.

Протягом останніх місяців неодноразово публічно висловлював свою позицію щодо можливості зміни влади у Кремлі.

Не буду знову аргументувати необхідність зміни влади, а висловлю припущення, що кремль увійшов в останню, тобто заключну стадію зміни влади.

Путін стрімко втрачає владу, для нього залишилось надзвичайно мало часу щоб під його контролем провести операцію – «Наступник».

Путін, постійно відкладає імплементацію наступника у владу, сподівається що ще зможе утриматись при владі, але суспільно-політична обстановка в Росіі та невдачі на українському фронті, вимушують його негайно передати владу своєму наступнику.

І є багато ознак того, що Путін вже усвідомив – прийшов час і будь-яке його зволікання з наступником може призвести до катастрофічних наслідків для нього особисто і для його влади.

Путін ослаб, має невпевнений і знервований вигляд, йому вже немає що говорити своєму населенню, тому і скасував своє новорічне шоу – щорічну прес-конференцію, проїхав на прощання по кримському мосту і попрощався з Кримом.

Впевнений, що найближчим часом механізм передачі влади в кремлі буде запущено. Можливо, спочатку наступник стане прем’єр-міністром, а потім отримає легітимність на позачергових виборах.

Вважаю, що це найвірогідніший сценарій зміни влади в РФ.

А що стосується самої кандидатури наступника Путіна – він давно визначений.

Це ставленик силового феесбешного кремлівського угрупування – Дмитро Патрушев.