Антикорупційний клінч. Чи є вихід окрім дефолту?

МВФ поставив жорстку вимогу: або Україна погоджується на право вето іноземних експертів при відборі суддів антикорупційного суду, або грошей нам не бачити. Простіше кажучи, на початку наступного року – дефолт.

Як поділився політикум?

В питанні антикорсуду весь український політикум розділився на чотири частини: на тих, хто вважає, що у нього є індульгенція і його ніколи аникорсуд і НАБУ не згадають (найяскравіший приклад екс-голова НБУ Валерія Гонтарєва); на тих, хто вважає, що з НАБУ і антикорсудом можна домовитися в силу політичних обставин і близькості до американського посольства (перш за все це група єврооптимістів і Самопоміч); третя частина – це ті, хто вважає, що НАБУ і антикорсуд можуть посадити будь-кого, незалежно від того винна людина чи не винна (перш за все це радикали і велика частина БПП). Є звичайно ще одна група, яка вважає, що суд може бути чесним і справедливим, але ці «ідеалісти» явно знаходяться в меншості. Або точніше, а абсолютній меншості.

Чого боїться правлячий клас?

Чому МВФ так жорстко стоїть на позиції того, що виключно іноземці мають право вето при відборі суддів? Причина цього у відборі суддів Верховного суду. В МВФ неодноразово артикулювали, що вони вважають, що тоді, українська сторона обвела їх круг пальця. Тому зараз зайнята вкрай жорстка позиція.

В чому найбільші страхи наших політиків? Безумовно, не просто в тому, що іноземці будуть відбирати кандидатів і це втрата частини суверенітету. Є стійка точка зору, що насправді, відбір суддів буде відбуватися виключно за принципом лояльності/нелояльності до НАБУ. Окрім того, існує стійке уявлення, що потім ті кілька суддів, які вирішать зайняти свою особисту позицію, опиняться на гачку у НАБУ. А як відомо, була б людина, а справа знайдеться.

Три варіанти лінійних рішень

На сьогодні, якщо ми ідемо в нинішній логіці, є три варіанти розвитку. 

Перший: ми тягнемо час, в надії, що якось розсмокчеться.

Другий: Ми пробуємо проголосувати варіант де ігнорується вето іноземців. Вірогідність прийняти такий закон дуже мізерні, але навіть при результативному голосуванні, це призводить до зупинки фінансування зі сторони міжнародних структур і в майбутньому дефолту.

Третій: в парламенті таки приймають закон з правками МВФ, починає формуватися антикорупційний суд і ми переходимо в площину вибору перших жертв. Простіше кажучи в площину піару. І тут, хто б що не говорив, існує висока загроза політично вмотивованих рішень. Особливо на початку роботи. Адже люди без особливого досвіду суддівської роботи будуть справді знаходитися під шаленим медіатиском напередодні перших публічних рішень.

Нелінійне рішення

У разі, якщо ми справді заходимо в клінч, є варіант виходу: піди казахстанським шляхом. Там було прийняте рішення, що всі судді економічної палати Верховного суду є виключно іноземцями (такий етап свого часу проходили хорвати). Тоді у нас різко зменшаться підозри у можливості політично вмотивованих рішень тих чи інших суддів. 

Як це зробити? Просто потрібно провести референдум по змінам до Конституції (його можна провести за три місяці). І в вересні уже можна буде почати формування антикорупційного суду.