Чорний лебідь Володимира Зеленського. Зрада, на яку немає відповідей

Заяву Бурби про крота в офісі президента можна, звичайно, розцінювати по-різному. Але у влади є всього два поганих (для влади) варіанти: спробувати арештувати (пресувати) Бурбу або ж зробити вигляд, що нічого не відбувається. В обох випадках Бурба має всі шанси стати політиком найвищого ешелону з величезним рівнем довіри. Погана новина для Бурби тільки одна – він, сам того не бажаючи, стає конкурентом для більшості головних гравців нашого політикуму і за нього може початися політична боротьба

Почати цей текст потрібно не з заяви Бурби, а з того, що зараз відбувається.

Отже, які головні соціально-політичні тенденціі є підгрунтям для нинішньої ситуаціїї:

• Війна Зеленський-Ахметов. Із цієї війни переможцем вийде тільки одна сторона і за стіл переговорів, якщо він буде, сторони сядуть тільки тоді, коли одна із сторін буде набагато слабшою за іншу.
• Всі інформаційні канали працюють проти Зеленського. На сьогодні всі великі гравці в державі об'єднані в ідеї зменшення рейтингу Зеленського до 15 і нижче процентів. І, навіть, Ігор Коломойський, який продовжує на своїх каналах забезпечувати команді Президента теплу ванну, зацікавлений в ослабленні Зеленського, адже за таких обставин Зеленський не тільки буде більш керованим, але й сам Коломойський може стати головним переговорником в країні. При цьому, станом на зараз, жоден із гравців не зацікавлений в дострокових виборах, як парламентських так і президентських, адже жоден із них не матиме можливості мати домінантну силу в парламенті, а президентські вибори виграє Зеленський.
• Страх, як домінантне відчуття в суспільстві. Невизначеність з проходженням опалювального сезону, проблеми з ковідом, імовірне загострення на сході, складна ситуація на кордоні з Білоруссю і повна відсутність картини майбутнього породжують страхи в суспільстві на які немає відповідей.
• Є ще один важливий момент: в 2021 році наше суспільство проходило один з найвищих рівнів апатії, яка виражалася в тому, що більшість людей закрилися в собі і відмахувалися від будь-яких негативних речей. Зараз ми поступово починаємо виходити з апатії, а критичні варіанти такого виходу – це агресія або ще більша апатія (депресія).

На жодних з цих викликів відповіді у влади поки немає. І тут важливо нагадати один з ключових законів піара, який спочатку працював в плюс Зеленському, а зараз, зі збільшенням рівня недовіри до нього, працює проти нього. Закон звучить так «Політик, який працює в позитивному полі, навіть негативні новини перетворює на нейтральні, а політик, який працює в негативному полі, навіть позитивні новини перетворює на негативні».

Я вже писав пару тижнів тому, що перші два роки команда Зеленського жила в наступній парадигмі: відбувався скандал, на нього вигадувався контрскандал і драйвером контрскандалу була команда президента. Але, починаючи з вересня, особливо з того моменту, як кардинально змінилася позиція каналів Ахметова, влада не може налагодити побудову контрскандалів. І з драйверів процесів вони стали тими, хто наздоганяє їх, з усіма відповідними наслідками.

Окрім того, свою роль зіграв офшорний скандал, який прискорив процеси перетворення Зеленського із «іншого» політика в політика, який є таким самим, як і всі. А ситуація з вагнерівцями, особливо після заяви Бурби в ефірі каналу Україна про крота в офісі Президента, робить ще один глибинний удар по Зеленському: він із чесного політика перетворюється на людину, яка говорила останні кілька місяців неправду до якої домішана імовірна державна зрада.

У Зеленського є лише один варіант зберегти політичний рейтинг (багато в чому і легітимність) – відсторонити Єрмака. Але він цього точно не зробить найближчим часом (давайте згадаємо знамените «Ми разом прийшли, разом і підемо»).

Перш ніж перейти до сценаріїв розвитку подій варто розглянути ще один важливий аспект: фактор Росії, яка активно гратиме в цій історії.

• Весняне загострення не завершилося «маленькою» війною тільки через настрої самих росіян. Лише 40% жителів РФ, згідно опитуванням Левада-центр, тоді схвально поставилися до війни з Україною. Більше того серед «думаючої» частини населення (керівники, менеджери і т.д) домінуючими були антивоєнні настрої.
• Саме тому, вибори в Держдуму пройшли без войовничої риторики і саме тому на внутрішньому фронті росіяни протягом останніх місяців повністю змінили тактику: від прямої агресії і візиток Яроша вони перейшли до нової генеральної лінії в своїй пропаганді: українська влада не відповідає думкам українського народу і є напівлегітимною. Українці хочуть дружити з росіянами, але влада їм не дає.
• Станом на зараз не росіська влада, а саме російське суспільство не готове до прямої агресії. В той же час перед Кремлем стоїть доволі серйозний виклик, пов'язаний з коронавірусною кризою. І не виключено, що саме ця криза може стати причиною загострення на Сході, як відволікаючий маневр.
• Проте, ми маємо розуміти, що на сьогодні, ключова задача Кремля через енергетичні пастки, білоруський фактор і можливе загострення на сході змусити нас сісти за стіл переговорів з Газпромом і підписати прямий контракт, а також сісти за стіл переговорів з ОРДЛО (одним з головних стимулів може стати саме контракт з Газпромом). Простіше кажучи, енергія в обмін на прямі переговори з ОРДЛО.
• Заяви Путіна про те, що головною задачею російської зовнішньополітичної машини є необхідність тримати Захід в напрузі - це ще один фронт РФ, яка розуміє, що український фактор може розколоти ЄС, що є однією з найважливіших зовнішньополітичних задач РФ.

Отже, які сценарії можливі на сьогоднішній день?

1. Майдан. Вірогідність поки доволі низька
2. Пряма російська агресія та анексія частини територій. Вірогідність так само невелика.
3. Перемога Зеленського завдяки силовикам і побудова нової вертикалі влади зі зміною власності ЗМІ.Така вірогідність існує, хоча її можна оцінювати в 30-35%
4. Перемога всіх над Зеленським, перезавантаження системи влади і початок президентської кампанії. Це поки найвірогідніший варіант.

А тепер, напевне, найважливіше: жоден із найімовірніших сценаріїв не передбачає оновлення вищого ешелону еліт. Один раз ми зіграли в гру під назвою «будь-хто тільки не Порошенко». Зараз у нас починається гра «хто-небудь, тільки не Зеленський». Будь-які реальні зміни в країні починаються не зі зміни законодавства, а з консенсусу еліт, які приймають певні правила гри. Досі всі консенсуси передбачали незмінність правил гри для вищих ешелонів еліт. Коли ми говоримо про те, як змінити саме ці правила гри, треба думати над відповіддю над одним прости питанням: «Чи може цей чоловік змінити правила гри для вищого ешелону?». Всі інші питання другорядні.