Рейтинг Зеленського рятуватимуть за рахунок бюджету

Поки мовчать всі медіа-експерти (за винятком Детектор-медіа), відбувається «захоплення» нікому не потрібного Суспільного, частково вагомої і важливої в нинішньому форматі Ради і взагалі нікому не потрібного телеканалу «Дом» командою офісу Президента. Головна ідея – створити свій медіахолдинг, який протистоятиме спробам інших груп впливів забрати електорат Президента

Спробував розкласти цей процес по поличкам, щоб ми всі розуміли, в якій інформаційній картинці ми можемо прокинутися за 4-5 місяців:

1. В Україні створили телеканал ДОМ, який мовить на тимчасово окуповані території. Чи виконує він наразі свою функцію – бути ідеологічною зброєю нашої держави?

Зрозуміло, що це від самого початку була ідеалістична історія – а давайте створимо такий телеканал, який будуть дивитися на окупованих територіях. Такий канал не міг навіть теоретично запрацювати на повну потужність у тому вигляді, в якому він був задуманий. Головна причина – ніхто навіть не задумався над питанням цільової аудиторії для каналу, бо вважалося, що цільова аудиторія – всі мешканці ОРДЛО. А таких каналів, які б орієнтувалися на 100% населення, взагалі не існує ніде в світі. От була концепція «вражеских голосов» періоду холодної війни.

Можна наводити інші приклади, але навіть здоровий глузд підказує, що концепція каналу «Дом» була провальною.

2. Зараз же починається принципово інша історія – ДОМ хочуть розвернути з «республік» в напрямку підконтрольної території України і зробити з нього один із трьох державних загальнонаціональних каналів, які муситимуть займатися агітацією за владу. З тих прізвищ, які зараз спливають у контексті рестарту інших двох рупорів влади – телеканалу Рада і Суспільного, ми бачимо, що ці три медіа займатимуться контрагітацією проти внутрішніх ворогів нинішньої української влади. Причому, на жаль, з проросійськими гаслами.

3. Канал Рада фінансується з державного бюджету за статтею витрат, передбачених для парламенту. Тому на ньому повинен бути забезпечений баланс думок всіх політичних сил загальнонаціонального рівня. Здається, в цій площині у каналу виникатимуть складнощі.

Поява на каналі Рада одіозних персонажів у ролі ведучих, скажімо, Володимира Петрова, про якого вже було заявлено, насторожує. Тим паче якщо правда, що всією згаданою групою каналів у момент їхнього перезапуску, ніби-то, керує Семенов (Олексій Семенов, медіаменеджер, який, серед іншого, запускав канали 112, Прямий канал, Київлайв і т.д) і).

Вдалим його проєктом виявився лише «112 Україна», Прямий став успішним, після того, як Семенов пішов, а Порошенко перейшов до опозиції. Всі його телеканали живуть в одній парадигмі: жорстка безальтернативна подача інформації на межі чи за межею фолу і ніяких других точок зору.

Поки інформація про Семенова не підтверджена офіційно, але, чесно кажучи, це не має значення – буде він керувати чи ні. Справа в тому, що поява того самого Петрова чи Пальчевського – це створення ідентичних безальтернативних з точки зору інших думок, каналів, направлених на вузьку аудиторію.

Тож не виключено, що ми стаємо очевидцями появи групи каналів, завданням якої буде працювати на ідеологічне протистояння з опозицією до влади Володимира Зеленського.

Правда, в усьому цьому є одне велике «але» – інертність системи. Теоретично, створити за рік пул ефективних каналів можна, але тільки за умови мовчання політиків, громадськості і т.д. Плюс треба звільнити і найняти масу людей, а це неймовірно складно. Тому, напевне, ми будемо мати ряд ідеологічних програм, які будуть засовуватися в прайм і там буде відбуватися ідеологічна прокачка, а для балансу будуть пропонувати малорейтингові денні години.

4. Уся ця конструкція в 2022 році коштуватиме платникам податків щонайменше півтора мільярди гривень із бюджету. 1,2 млрд – це фінансування Суспільного, плюс інші два канали. І це тільки офіційний, відкритий рівень. Про інше можна лише здогадуватися.

Важливо звернути увагу і на такий показовий момент. Усі наші грантоїди, спеціалісти у галузі свободи слова, майстри освоєння бюджетів на культурні проєкти – усі вони зараз, як води в рот набрали. Серед іншого, вони знаходяться на грантах від Мінкультури, і про активний протест цих правдолюбів проти такого профілювання телеканалів ми не чуємо. Приємним і єдиним винятком тут є Детектор медіа. Ми не почули голосу наглядової ради Суспільного чи чогось подібного.

Це до питання про зрілість нашого громадянського суспільства.

5. Є сумнів, що люди масово дивитимуться ці канали. Тоді якою може бути ніша телевізійних «кнопок» Банкової? Бо інформаційних каналів в українську ефірі не бракує і без новачків.

Ніша цих каналів – це електоральне ядро Зеленського, десь 25% виборців. Їх будуть максимально утримувати, щоб не відпустити на інші політичні «пасовища». Але справді, серед виборців нашого президента близько третини, молодь віком до 25 років, яка узагалі не дивляться телевізор.

Отже, реально цільовою аудиторією нових каналів буде сегмент людей, які є ядром виборців Зеленського і, при цьому, представляють покоління 35 років і старше. Тобто із цих 25 відсотків залишаться максимум 15. Та й це насправді багато. У принципі, слід розуміти, що успішний інформканал – це той канал, який має долю 1%. Тож ніша для каналів є.

Чи вдасться владі реалізувати задумане, поки дуже тяжко сказати. Є занадто багато невідомих.

6. Чи буде спроба перетягнути впізнавані глядачами обличчя на нові телеканали?

Прецеденти вже є – той же Пальчевський. Зараз бачимо міграцію журналістів і ведучих із закритого 112 каналу. Фактор грошей ніхто не скасовував. Тому я не здивуюся, якщо ще низка відомих облич буде перекуплена цими телеканалами.

Таке перепрофілювання трьох каналів, які зробили рестарт, є одним з елементів гуманітарної політики, відсутньої у нас як фактор реалізації інтересів держави. Знову все зводиться до того, як перемогти на наступних виборах і замочити опонентів…

7. Неможливо будувати державу, не маючи якісно написаного офіційного підручника її історії. Жодна держава не змогла цього зробити. Нинішня влада, починаючи від міністра культури, який теоретично мав за це відповідати, і завершуючи офісом президента, де є цілий заступник з гуманітарних питань, бояться навіть промовити вголос: давайте почнемо писати нову історію країни. А якщо її не пишемо ми, її напишуть за нас. Це абсолютно те ж саме, що і з армією.

Чи не тому так відбувається, що нинішній патріотичний розворот цієї влади є тимчасовим, неприродним для керманичів держави явищем?

8. Гадаю, причина дещо в іншому – в повному нерозумінні командою Зеленського значення власного погляду на історію для побудови сильної держави. До речі, на відміну від них, президент Росії значення історії розуміє дуже добре. Питання історичної пам’яті там давно розробляється на високому рівні. Є ціла ієрархія державних органів, які цим займаються

А у нас на верхах влади розуміють лише значення хайпу, на якому й будуть свої плани і свої дії. Для них ток-шоу з долею у десять відсотків важливіше за все те, що зробив Михайло Грушевський, написавши історію України.