Меморіальний центр пам'яті жертв Голокосту «Бабин Яр». Заради живих та померлих

Моя прабабця, Євгенія Федорівна Пастушенко, за свою молодість перенесла два геноциди: спочатку вона ледве не загинула від голоду під час Голодомору, а потім пережила Голокост. Пережила, ховаючи у себе протягом усієї окупації єврейську сім'ю. Всі вони вижили і залишилися друзями до кінця життя.

Бабин Яр - перший і один з найстрашніших проявів Голокосту, символ цинізму і зла, що не має меж.

Сьогодні наше завдання не тільки засудити це зло, але й зробити так, щоб більше воно ніколи не повторювалось.

Меморіал, який закладається сьогодні, має стати центром осмислення, центром пошуку, центром спільного майбутнього. Він має об'єднати пам'ять про всіх загиблих в Бабиному Яру: євреїв, ромів, українців та всіх жертв незалежно від крові чи походження.

Я закликаю всіх представників українського громадянського суспільства, українську владу приєднатися до створення та розбудови Меморіалу.

Пам'ять про Бабин Яр - це наріжний камінь, що має привести нас до міжнаціонального діалогу.

Своїм внеском, словом і ділом, ми повинні зробити так, щоб більше не залишилося простору для непорозумінь, подібних до того, що сталося під час промови Президента держави Ізраїль Рівліна в стінах українського парламенту. В його словах читався персональний погляд на минуле. Ми ж чекаємо від роботи Меморіалу вироблення спільного погляду на майбутнє!

На мою думку, сьогодні доречним як ніколи, будуть слова іншого Президента Ізраїлю, легендарного і видатного Шимона Переса, який пішов від нас лише вчора. Рік тому в Києві він сказав: «Не намагайтеся вирішити проблеми минулого. Просто вчіться, щоб не повторювати старих помилок».

Від себе додам: не треба плутати минуле та пам'ять. Минуле - це тягар. А пам'ять - це факел по дорозі в майбутнє.

Нехай Меморіальний центр пам'яті жертв Голокосту «Бабин Яр» стане одним з вогників нашого факелу, що приведе нас в майбутнє добра, людяності, взаєморозуміння та процвітання.

Я зроблю все, щоб Меморіал запрацював і запрацював достойно. Заради пам'яті про мільйони загиблих. Заради тисяч тих, хто вижив. Заради тієї єврейської сім'ї, яку врятувала моя прабабця, українка Євгенія Федорівна Пастушенко.