Вчителю

Я сам вчитель, син вчителів, але тут спробую обійтися без традиційного святкового пафосу.

Відверто: не кожного вчителя зі шкільних років ми згадуємо як носія розумного, доброго, вічного. Згадуємо тих, хто щиро ніс свою місію: міг пояснити де добро, де зло, і бути на стороні добра.

Сьогодні шанс на зміни отримала країна, ми разом і кожен окремо. Цей шанс оплачений кров'ю десятків тисяч українців.

Чи маємо право його зігнорувати? Чи маємо право бути маленькими людьми, коли покоління наших учнів взяло на себе місію захисту Батьківщини і розуміє, що саме від його особистої позиції і дій залежить доля країни?

Бути сильними... Стати сильним сьогодні і зробити по совісті.

Хтось пройде непомітно по життю. Вчитель на це не має права.

Згадую Василя Симоненка:

Можна жить, а можна існувати,

Можна думать - можна повторять.

Та не можуть душу зігрівати

Ті, що не палають, не горять!

Люди всі по-своєму уперті:

Народившись, помирає кожна,

А живуть століття після смерті

Ті, хто робить те, чого "не можна".

Хай кожен з Вас живе століття!

З Днем Учителя!