Чоловіча збірна України з волейболу - команда, якою хочеться пишатися
Цей чвертьфінал - то лише початок, бо команда молода і вона ще своє слово скаже
Бійці. Їм треба подякувати за цей неймовірний чемпіонат. За кожен матч. За характер.
Тільки не розумію, чому когось такий результат дивує. Україна завжди була великою волейбольною країною. Достатньо згадати, що у складі золотої збірної СССР на Олімпіаді-1968 українців було семеро з 12-ти - Поярков, Терещук, Іванов, Мондзолевський, Беляєв, Михальчук, Сибіряков.
У часи незалежності талантів теж було безліч. Інша річ, що чимало з них грали за збірну сусідньої імперії. Скажімо, мої земляки Косарєв і Чаус з Тернополя, харків'янини Павлов і Пантелеймоненко, Мусерський з Макіївки. Горе-правителі нашого волейболу не зупиняли того потоку, а навпаки, здається, йому сприяли. Достатньо згадати, що вже у 2000-ні до російського Бєлгорода продали цілий харківський клас обдарованих дітей із дев'яти 15-річних гравців. Серед них зокрема був і майбутній герой олімпійського фіналу РФ - Бразилія Мусерський.
На нашу збірну вдома всім було начхати. Аж поки президентом Федерації не став колишній суддя Михайло Мельник. До нього ставляться по-різному. Та й у мене з Михайлом Григоровичем стосунки непрості. Втім, саме при ньому статус національної збірної помітно виріс. Команду очолив фаховий латвійський тренер Уґіс Крастіньш, вона почала виступати в Золотій Євролізі. Щоб у волейболістів не було спокуси ігнорувати виклики в національну команду (як то бувало раніше), у регламенті прописали пункт про санкції для порушників. Аж до заборони у видачі трансферного листа при спробі перейти у закордонний клуб.
І результат з'явився миттєво. Точніше, певен, що цей чвертьфінал - то лише початок, бо команда молода і вона ще своє слово скаже. Сьогодні в грі з сербами нашим у вирішальний момент просто забракло досвіду. Відчувалося, що вигравши перший сет і ведучи в другому 21:17, українці почали усвідомлювати, що вони наробили. І це додало їхнім діям нервозності.
Тому ще раз - повага. То команда, якою хочеться пишатися.
Коментарі — 0