Чим польська Криниця відрізняється від Ялти Пінчука?

У першій декаді вересня невеличке містечко в південній Польщі перетворюється на «Східно-Європейський Давос». Сотні експертів та віп-гостей з-за кордону спішать до Криниці-Здруй, щоб себе показати і інших почути. Заховане у горах містечко, у 160 кілометрах від Кракова, на кілька днів перетворюється у суцільний дискусійний майданчик, розділений на десятки експертних «панелей». Зазвичай говорять про тренди – економіка, геополітика, безпека.

Криниця – щось на зразок важливої трибуни, з якої можна донести до світу свою позицію. Цим активно користуються як європейські, так і «пострадянські політики», в тому числі і українські. Найцікавіше, що до 1946 року на території Криниці мешкали українці, тут народився і творив лемківський художник-примітивіст Никифор. А лемківський шинок «Никифор» є неформальним улюбленим місцем відпочинку українських делегацій.

Свого часу можливість виступити в Криниці активно використовував президент Ющенко. Цьогоріч він теж був присутній. Щоправда, лише на роздаткових матеріалах, де красувалися його фото з минулих форумів. Незважаючи на високе представництво (на церемонії відкриття були присутні президенти Польщі Броніслав Коморовські та Іво Йосипович (президент Хорватії), Віктор Янукович до Криниці не доїхав. Тому «відбиватися» за владу довелося Валерію Хорошковському.

До речі, Хорошковському вдалося вдало «засвітитися». Одна з найвпливовіших газет Польщі помістила його портрет у одному ряду з вищеназваними президентами, двома польськими міністрами та єврокомісаром з питань бюджету.

Про перебіг дебатів дещо уже написала моя колега Альона Гетьманчук.

Я ж хотів провести паралелі форуму в Криниці з Форумом Ялтинської європейської стратегії, який щороку фінансує та організовує Віктор Пінчук. Зазвичай Лівадійський палац у ці дні нагадує резервуар, де панує шик і гламур. Віктор Михайлович не шкодує грошей ні на приїзди нобелівських лауреатів, ні на «доставку» віпів. Тут виступали і Білл Клінтон, і Тоні Блер, і Домінік Стросс-Канн і чи не усі вітчизняні можновладці – від президента до міністрів. Але все пізнається у порівнянні...

От, скажімо, дорога з Сімферополя до Ялти. Ви давно по ній їздили? Уявляєте, що бачать віп-гості через вікна мерседесів та лексусів, на яких віпи мчать на Форум до Ялти? Убогі хатки, розбиті шляхи, кілька обшарпаних біл-бордів та бабці, які торгують червоною цибулею і яблуками.

Дорога до Криниці – вузька. Серпантин. Більше 80-ти не розженешся. Тому й роздивитися є що. Ось – спортивний майданчик з червоним тартановим покриттям (мабуть, школа), далі – чисті подвір’я. І навіть там, де, очевидно, живуть фермери, - весь реманент акуратно складений.

Сам форум в Криниці позбавлений пафосу. Це більше нагадує «робочу нараду». На відміну від YES, де подають королівські креветки на закуску, а офіціантів спеціально везуть з найдорожчих київських ресторанів. Тому в Ялті відчувається величезний дисонанс між тим, що ти бачив на під’їзді до Лівадійського палацу, і тим, як обставлений Форум.

У Польщі такої різниці майже непомітно. Навіть попри те, що сама Криниця років з двадцять тому належала до одного з найдепресивніших регіонів країни. Сьогодні цього не відчувається. А демократична поведінка віп-гостей і відсутність очевидного соціального розриву між ними і пересічними поляками створює відповідний настрій форуму.

Щоправда, цьогоріч вперше доступ для простих відвідувачів на прилеглу до форуму територію був обмежений. А декілька десятків активістів навіть розвернули плакати, очікуючи проїзду польського президента. Раніше територія не огороджувалась. Але, менш з тим, коли по території на відстані витягнутої руки їхав кортеж президента Коморовського, кожен делегат Форуму при бажанні міг зазирнути у його авто і побачити, як президент з олівцем готується до свого виступу.

P.S. Повертаючись з Криниці, очима весь час шукав біля дороги, яка ремонтувалася, бодай один щит, що «Ремонт відбувається за сприяння депутата польського сейму Х». Не знайшов.