«Соціологічні війни» - фактор майбутніх виборів

За рік до виборів ця технологія активно нав"язується заради забезпечення «психологічної переваги» та «закріплення лідерства» за відсутності реально змістовної кампанії. 
Насправді, рейтинги КМІСу вкотре показали: 

1) Це унікальна кампанія, в якій немає лідера, а є велика кількість учасників, що можуть претендувати на вихід до другого туру. Бо різниця в 1,7% між Тимошенко і Гриценко - це не лідерство. Про друге місце, в якому аж четверо претендентів зі смішним розривом в 0,1 чи подібне взагалі мовчу.

2) Це унікальна кампанія, оскільки менше ніж за рік до виборів більше 40% українців взагалі не визначилися. Що засвідчує дві речі: ситуація може різко змінитися на користь кандидата, який вдало проведе кампанію; та величезний запит на нових політиків (звідси стрімкий ріст Вакарчука та Зеленського).

3) За 11 місяців до виборів вірити у визначеність виборця голосувати за кандидата в другому турі - смішно. Адже психологічний стан дуже різко змінюється, коли отримуєш перспективу отримати, наприклад, проросійського кандидата. Достатньо розіграти ситуацію – «не допусти 2010 року, не дай своєму розчаруванню призвести до війни» - і настрої виборців будуть зовсім відмінними від сьогоднішних, коли такої загрози не відчувається. І взагалі - ну немає сьогодні двох визначених лідерів перегонів, як це наприклад було в 2010. Тому про другий тур говорити явно зарано. Згадайте хоча б кампанію Народного фронту, тоді нам вдалося переломати ситуацію за два тижні до виборів, і жодна соціалогія цього не зафіксувала. 

Відтак, результати виборів сьогодні будуть прямо залежати від вдало проведеної кампанії і спроможності мобілізувати свого виборця. 

«Соціологічні війни» будуть одним з елементів кампаній кандидатів, але далеко не визначальним, оскільки виборець хоче: а) нових підходів, б) конкретних програмних тез, в) спроможності забезпечити результат, тобто довіри щодо спроможності виконати обіцянки. 

І да. Така невизначеність і є демократією. Це безперечно. І це добре. 

Ключові запити на сьогодні - популізм, критика і формально «нові». І це погано. Нові в даному випадку - обличчя з телевізора. Так опитування показує як Блок Вакарчука чи Слуга народу «вбиває» рейтинг Самопомічі, яка зайшла в парламент в 2014 саме в форматі відповіді на запит про «нових»...
А масове коментування «соціологій» як визначений факт - проста, давня і банальна технологія.