Українську мову треба відродити, це наша робота

Російська мова – це останнє, що чують закатовані чоловіки та жінки по всій Україні останні два місяці. Це мова ворога, мова смерті та дикунства, мова відсталої нації, вигнанця з цивілізованого світу. І у нас з нею не має нічого спільного. Нам не по дорозі.

Але я все одно чую думки, що Україна – територія свободи і всі вільні говорити тут тією мовою, яка їм зручніша (маючі на увазі, звісно, російську). Особливо чую це з Одеси.

Попереджаю, що це пастка, адже свідомо чи ні, але поняттям свобода маніпулюють, щоб забрати її в нас.

Перше, це трошки бібліотечно/науково, але це варто знати: мова – це форма буття (Вінгейштейн), та засіб вираження душі (Гегель), а не просто засіб комунікації (Ленін).

Тобто мова формує свідомість і є її частиною.

Ми часто знаходимось з вами у «руському світі», отримуючі, наприклад, російське ютюб середовище, контекстну рекламу на російській, книжки, фільми, все це дає зрештою можливість впливати на нас, загоняти в російську свідомість. В єдиний простір з дикунами росіянами. Навіщо нам це?

А ще, мова це зброя, і вона може бути і на нашому боці, згадайте «порєбрік», «паляницю». Це буквальні випадки, коли мова рятує життя.

Мова – це маркер нації. Так, українську планомірно вбивали нелюді – комуняки, намагаюсь знищити і нашу націю.

Заміняли українську на російську, і дійсно, сьогодні російською говорити багатьом легше, але мову треба відродити, це наша робота.

Так давайте її виконаємо.

Зрештою, це легше ніж вчити польську, німецьку, іспанську, італійську – чим зараз вимушено займаються українці за кордоном. І ні в кого не болять щелепи. І все ок.