Європа карає Україну

Підстава має бути дійсно незвичайною, щоб міністри п'яти країн написали спільну статтю про ситуацію в іншій країні.

Міністри закордонних справ Польщі, Чехії, Німеччини, Швеції та Великої Британії опублікували в недільному випуску «New York Timesie» текст про Україну. Вже сам заголовок «Ukraine's Slide» (Сповзання України) не залишає сумнівів, що це не цукерково-солодкий пієтет для Києва, хоча б і не назвав його ворожим. Це, швидше, занепокоєння щирих друзів щодо свого сусіда, який збочив на неправильний шлях, або має клопоти.

Міністри нагадують, що п’ять років тому Україна розпочала перемовини стосовно угоди про Асоціацію з Європейським Союзом. Ще від грудня минулого року угода готова, але й досі вона не підписана з огляду на репресії стосовно опозиційних політиків – колишнього прем’єра Юлії Тимошенко чи міністра МВС з її уряду Юрія Луценка, які були засуджені до тюремного ув'язнення на декілька років після після процесів , що плюндрують стандарти правової держави.

Над Дніпром зростає корупція і авторитарна практика, а нинішня влада влада трактує державу наче приватне господарство. Зі змісту, опублікованих Wikileaks, повідомлень американського аналітичного центру Stratfor випливає, що над Дніпром поширюється вплив Росії з дозволу команди президента Віктора Януковича.

Міністри, не завуальовуючи слова в бавовну, сказали, що поведінка української влади протягом останніх двох років ставить запитання, а чи насправді хоче вона будувати демократію і інтегруватися з ЄС? Слів вже недостатньо. Потрібні дії.

П’ять років тому Україна була кращим студентом в колишньому СРСР, якщо йшлося про плюралізм, свободу слова і демократичні вибори. Але протягом двох років правління Януковича в кожній з цих сфер наступив регрес. Опозиційні політики вже сидять у в’язницях, або їм пред’явлені звинувачення. В українських медіях вже циркулюють сценарії, як влада хоче розіграти до власної вигоди цьогорічні парламентські вибори.

Взяти хоча б ухвалений новий виборчий кодекс, в якому лише половину крісел в 450-ти місному парламенті залишили для кандидатів за партійними списками, а друга половина - для переможців у одномандатних округах.

Це відмінний спосіб для того, щоб вписати до нього багатіїв, локальних олігархів навіть персон з опозиції, яких потім перекуплять, зашантажують тим чи іншим способом, «переконають» бути лояльними стосовно влади. Є навіть записи, які підтверджують, що найвпливовіші люди в нинішньому уряді придумали цей план, а нижчі щаблі виконавців його реалізовують.

Стаття у такій серйозній газеті як «New York Times» має бути серйозним сигналом для влади в Києві.

Керівник польського МЗС Радослав Сікорський буде цього тижня у Вашингтоні і ситуація в Україні чи Білорусії – а, мабуть , і в Росії внаслідок останніх виборів – стане однією з головних тем його розмов з американцями.

Добре, що п'ять найбільших країн ЄС прагнуть, аби Україна зійшла назад з кривої авторитаризму. Тим більше, що українське суспільство є проєвропейським і продемократичним, що довело хоча б під час Помаранчової революції.

Переклад за матеріалом «Gazeta Wyborcza» Володимира Олійника