Смерть Горбачова. Про що мовчать західні політики

Портрет Михайла Горбачова сьогодні – на перших шпальтах видань усього світу. Західні газети пишуть про нього як лідера, який завершив «холодну війну». Західні політики розсипаються у компліментах та співчуттях.

В Україні нічого такого немає. І зрозуміло, чому. Західні політики радіють з того, що «холодна війна» не переросла у гарячу війну і не завершилася ядерним вибухом. Що цивілізований світ, якщо вже зовсім просто, вижив у конфлікті з Радянським Союзом.

А на нашій землі війна триває вже зараз. При цьому ті самі західні політики, які згадують Горбачова, цілком серйозно обговорюють, чи не призведе ця війна до застосування ядерної зброї. А у Росії, яка зберегла цю ядерну зброю після розвалу СРСР, все ще достатньо арсеналів, щоб знищити людство. При цьому на чолі Росії – зловісна постать, а зовсім не відносно миролюбний Горбачов.

Історична спадщина Горбачова є суперечливою, але головним є одне – він почав «розкручувати гайки», але виявився не здатним до розуміння і тим більше проведення масштабних реформ. Саме його нездатність керувати кораблем призвела не до змін, а до розвалу цього корабля. Наслідки, на мою думку, є очевидними: Карабах, конфлікти в Молдові та Грузії (все це провокувалося Кремлем ще за Горбачова), війни на Кавказі, напад Росії на Грузію та Україну вже у поточному тисячолітті. Горбачов помирає – а кровопролитна і масштабна війна в Європі триває. І ніхто не знає, до яких наслідків вона призведе, чи не стане прелюдією до великого європейського конфлікту чи військової конфронтації Росії та США.

Так, можливо, «холодна війна» зовсім і не завершувалася? Просто наприкінці 80-х Кремль елементарно не мав сил для її продовження, а коли сили з'явилися – відновилася і війна?