Юрій Винничук

Юрій Винничук

Український письменник

Всі публікації автора

СРСР зробив свою справу: частину українців очистили від традицій, мови та культури
Такі собі пуголовки без лапок, але з пулькатими очима і своєю приватною думкою про лелек
Українці поки що не стали домінуючою нацією в своїй країні
Вати, зрадофілів і всепропальщиків серед українських євреїв відсотково менше, ніж серед українців та українських росіян
Про тих, кому не подобається слово «дорогенька»
Любіть себе, любіть того, з ким вас доля звела, і буде вам щастя.
Поляки недалеко втекли від росіян в бажанні не відпустити від себе Україну
Більшість країн називаються дуже просто, якщо не сказати примітивно. Україна ж не що інше як просто країна
Українські поліцаї як зразок міфу часів Другої світової війни
У Польщі теж була поліція, і в гетто була поліція. Але куди їм? Найпопулярнішими є українські поліцаї
З Росією в черепі
Як казав дєдушка Лєнін, «из всех искусств для нас важнейшим является кино». А тому мусимо з більшою серйозністю ставитися до творців фільмів.
З українців роблять антисемітів усі, кому не ліньки
Пам’ятники чи іконки антисеміту Нікалаю Втарому – нормально, а от Петлюрі, який в антисемітизмі помічений не був, – це жах і страхіття
З Адольфом під ручку
В інтернеті сформувалась традиція: як тільки в дискусії хтось використовує порівняння з Гітлером – то обговорення вважається завершеним його програшем. Але оскільки своє обурення я мушу десь вилити, то прошу хвильку терпіння.
Нестримні жахіття трансліту
Люблю я мовні срачі. Нічого з собою зробити не можу. Ні-ні, та й убгаю ще й своїх п’ять копійок, щоби було десять.
Звідки взялися в Галичині росіяни
Діти визволителів вирізнялися з-поміж нас своєю брутальністю. Їхні батьки були пияками, часто геть запропалими
Українська мова та карнавал невігласів
Як же ж пофортунило євреям, які в єдиному пориві сприйняли геть усю новостворену лексику своєї прадавньої мови! Як повелося чехам, які теж творили своє!
«Відкат наш насущний», або Епохальний законопроект про щоранкове читання «Отченашу»
Наша Сяня
Країна непереможного жлобізму
Совок виховав певний тип людей, для яких обдурити ближнього, вкрасти все, що погано лежить, навіть дрібничку, яку можна легко купити, – це вже норма життя.
Бандерівська карма України: героїв не вибирають
Доки Росія буде нависати над нами зі своїми гострими кігтями, доти символом нашої боротьби залишиться Степан Бандера. А ми в їхніх очах залишимося бандерівцями
Антиукраїнська пропаганда повинна отримувати гостру і фахову відповідь
У нас склалася доволі дивна ситуація, коли певна частина громадян продовжує загравати з Росією в її ж інтересах, а їм за це нічого не буває
Мольфар
Юля навчалася в університеті на юридичному і мала відповідне товариство вищого лету, до якого мені було як до неба рачки
Під ковпаком. Як КДБ боровся з антирадянською літературою
«Ці люди вам все одно не по зубах. Синочки перших і других секретарів, директорів, ваших колег»
Мукачево, Днєпр, Харькав, Ровно, адже так кажуть «мєстні»
«Чекаю, коли наші дупотати почнуть нам і правопис впроваджувати»
Втрати роблять нас тільки сильнішими
Мистецтво втрачати
Маленькі радощі безвізу
Минулий тиждень нам подарував дві маленькі втіхи: удар томагавками по бояришниках і удар по ваті безвізом.
Про «Правий сектор», або Хом’ячки прокидаються
Ще, здається, весна не настала, але двоголовий «Правий сектор» (ДУК і НВР) зі сплячки прокинувся, висунув голову з барлоги, посмоктав суху лапу, поцьмакав і, важко крекчучи, видушив з себе офігенну вимогу: «Розірвати зрадницькі «мінські угоди» та випрацювати інший дієвий план звільнення окупованих територій Донбасу та Криму».
Закон про українську мову має бути максимально радикальним
Рускоговорящі навмисне нагнітають свої емоції щодо закону про мови, який ще не прийнятий
Як мене судили
Вперше я постав перед судом, коли мене пов'язали мєнти з джинсами. То було в 1978 році.
Кому потрібна демонстрація антисемітизму в Україні
Клоуни, паяци і їхні грошодавці
Мова у ролі ворога
Це дивовижно, але факт: мова – це те, що нас роз’єднує. Так вважають окремі російськомовні українці. І, мовляв, треба шукати те, що нас об’єднує.
У Росія міфологія остаточно перемогла історію
У Росії почалася велика історична ревізія. І немає значення, хто в Росії при владі, – міфологія завжди перемагатиме.
Настільки незахищеної державної мови, як наша, немає ніде
Як в Україні зневажають рідну мову.
«Тут русскій дух»… Про феноменальний підручник «Сімейні цінності»
Вже висловився багато хто, розібравши цей скарб на цитати.
Українці боронили разом з поляками їх країну. Але чомусь про це у Польщі не пам’ятають
З появою фільму «Волинь» преса та інтернет у Польщі зарясніли безліччю статей, їх куди більше, аніж в Україні. І до їхньої честі сказати, погляди на той драматичний період історії не завжди антиукраїнські.
Неподілений Бабин Яр
Довкола Бабиного Яру маємо свіжий скандал.
Сиріал за наші гроші
Так у нас вже повелося: ставлять пам’ятника Тарасові Шевченкові, а виходить Лєнін, знімають щирий український фільм, а виходить совдеп.
Троянські клячі і кобили української політики
Головна проблема в незрілості соціуму. Буйна уява народних мас здатна продукувати лише фейки і фейкових вождів. Особливо, якщо вони в камуфляжі
Кнайпи львівської богеми
До війни Львів мав свою богему, дуже чітко структуровану і неймовірно цікаву.
Щаслива збитошна пора
Ми мали дитинство, якого тепер не має ніхто.
Американський танець на кістках
От де був антисемітизм, то в КГБ.
Говори, Надю, говори
На сайті Медведчука «Украінскій вибор» усі виголошені Надією постулати давно присутні.
Коли мовчання золото, або Декому краще співати, аніж щось говорити
Я інколи дивуюся, як люди, що не є фахівцями в тому чи іншому питанні, все ж намагаються висловитися.
Декомунізація – один з найвагоміших здобутків нашого часу
Дати дожити
У полоні російської пропаганди
Давно відомо, що колишніх кагебістів не буває.
Язик ворога
Проблема застосування ембарго щодо російських книжок викликала дискусії і сварки, а за ними ще й появу улюбленого дітища совка – колективних листів.
Чи Львів – європейське місто?
Коли ми кажемо, що Львів – європейське місто, то воно повинно мати й усі європейські атрибути. Але чи має?
Ненависть, яку ми заслужили
Ще в ХІХ сторіччі російські класики не раз відображали відмінності між українцями та росіянами...
Незборима проблема ручкання
Важко мені зрозуміти людей, які, пролітаючи попри мене, обов’язково зупинять і потиснуть руку так, мовби не досить слів «Сервус! Привіт!» і кивка голови. Потиснуть і летять далі, без слів. Отак – тиць – і помчав у своїх справах.
Де повідомлення, що когось засудили? Все зловили і зловили
За всі роки незалежності у нас утворилася каста людей, які між собою настільки тісно переплетені, що навіть будь-хто з них, хто має благі наміри і святі почуття, не може вирватися із тих мотків, які його оточують.
Вісті з дикого краю
Коли дехто волає, що Львів – європейське місто, а допустив таке неподобство, що не зустрів представників ЛҐБТ хлібом-сіллю, я собі згадую футбольних фанів у Великобританії...