Геноцид – це московський спосіб ведення війни. Так було завжди

Геноцид – це московський спосіб ведення війни, і так було, є і буде, поки Москва Москвою. Комент (із других рук) від лікаря, що працював у Сирії, прислали мені вночі польські друзі, приголомшені злочином у Маріуполі, перекладаю головне:

«...вони бомбили насамперед лікарні, дитсадки, всю необхідну для виживання інфраструктуру, щоб викликати гуманітарну кризу... Єдиним способом уберегти в сирійському місті санітарний пункт від нальоту російської авіації було приховати, що це санітарний пункт. Натомість подавати його координати спостерігачам ООН було просто самогубством, бо тоді його позначали на мапах як медичний заклад (з погляду права недоторканий), і він негайно ставав об'єктом атаки. Цей альтернативний спосіб ведення війни російські сили розробили й застосовували досі в «менш важливих» місцях, як Чечня, Грузія чи Сирія, а тепер просто ткнули нас в нього носом...» (с)

Мені здається, це важливо розуміти: театр у Маріуполі орки бомбили навмисне – саме тому, що знали, що там сховище.

А звідси висновок: нам усім треба бути максимально обережними з поданням інформації про всі життєво важливі «точки» міської інфраструктури. Постійно пам'ятати, що наші лікарні, дитсадки й бомбосховища – це для орків цілі. Не ляпати про них по-мирному безтурботно, шифрувати місцезнаходження в розмовах по телефону й соцмережах. Вчитися мови війни.

І перестаньте вже, нарешті, їм докоряти, як малятам у ясельній групі, – ай-яй-яй, дивіться, що ви наробили, і не стидно вам?.. Їм не має бути стидно. Їм має бути страшно. Іншого способу зупинити терористичну армію не існує.