Філарет свій авторитет обміняв на сумнівну перспективу «керувати до смерті і померти Патріархом»
Замість подальших коментарів з душі лине одне: Господи, помилуй!
Протягом дня кілька разів починав писати свою реакцію на заяву та звернення. Бо не можу просто промовчати.
Хотів і навести аргументи для спростування, і докладніше розповісти про те, яку роль настоятель Володимирського собору прот. Борис Табачек відіграв у задурюванні Патріарха (якраз рівно два роки тому) примарою «зняття анафеми», щоби втягнути його в московську аферу. Бо те саме він робить і зараз, і дуже ймовірно - з тими самими «партнерами».
Але потім стирав написане - не лежить душа 100500-й раз пояснювати очевидне, і все тут... Бо все всім і так зрозуміло. Нічого нового не було сказано чи написано - тож і повторюватися в контраргументах є зайвим.
Тільки прикро і гірко дивитися, як 90-літній старець залишки свого авторитету і слави імені «Київський Патріархат» підкидає у тліюче вогнище особистих амбіцій «керувати до смерті».
А що буде потім - то «Бог потурбується», бо ЖОДНОЇ логічної перспективи майбутнього після себе для окремого існування обмеженого кола своїх послідовників - старець не здатен окреслити.
Підзвітний кремлівській владі митрополит з РФ очолить «Київський Патріархат»? Чи осуджений за шахрайство «єпископ»? І вони «збудують таку велику Церкву, що з нею не зможуть не рахуватися»? Чи все ще жевріють сподівання, що «ПЦУ розвалиться і я залучу до себе архієреїв перспективою, що вони можуть стати Патріархом»? (практично дослівна цитата)
Не публічно старець казав ще взимку: «Слухайте мене до смерті. А як помру - робіть, що хочете». Отже, йому насправді здається вже байдуже, хто очолить і що збудує. Головне - «я був, є і помру Патріархом». А що буде потім - ваші проблеми.
Як говорив містер Мілтон, герой роману Ендрю Найдермана «Адвокат диявола» і одноіменної стрічки: «Безперечно, марнославство - мій найбільш улюблений з гріхів».
Тож
Господи, помилуй!
Господи, помилуй!
Коментарі — 0