Вселенський Патріарх відмовився визнати московську церковну юрисдикцію над Україною

2. Патріархат у Москві був проголошений без включення до нього Київської Митрополії.

3. Лист 1686 р. був наданий під тиском і через обставини, і в ньому йшлося лише про надання дозволу (вжите англійське слово «ліцензія») Московському патріарху посвідчувати Київського митрополита. Але цей митрополит мав і надалі визнавати Вселенського Патріарха як свого главу і перебувати в його юрисдикції, про що мало свідчити згадування імені Вселенського Патріарха за богослужінням. Ці умови не були дотримані.

4. Ніяких інших документів, які б свідчили про «повну передачу» Київської Митрополії в юрисдикцію Московського Патріархату, не відомо.

5. Канон 1 Вселенського собору зобов‘язує Патріархів не поширювати свої права поза межі своєї юрисдикції.

6. Вселенський Патріархат терпеливо ставився до порушення його прав, але це не означає згоду з таким порушенням чи що воно стало законною справою.

7. Всім відомі церковні проблеми в Україні і Російська Церква одна несе відповідальність за них. А тому, як причина проблем, вона не може бути тим, хто їх вирішить.

8. Питання також потребує дій Вселенського Патріарха ще й тому, що до нього з проханням про це зверталася і влада Україні, і (дослівно) «Патріарх» Філарет Київський.

Щодо всього комплексу українських питань на прохання Церкви була підготовлена доповідь на понад 90 сторінок, яка буде заслухана.

9. Також беззаперечним є канонічний привілей Вселенського Патріарха на розгляд апеляцій до нього від єпископів та кліру інших Помісних Церков, якщо вони не можуть отримати канонічного захисту своїх прав у власній Церкві. На цю тему також є доповідь.