Як розвалюється Московський патріархат

Митрополит МП в окупованій Горлівці Митрофан Нікітін, відомий ідейний симпатик окупантів та «русского міра», в проповіді в неділю назвав події у Київській Феофанії в минулу п‘ятницю «лжесобором» та підкреслив свій нерозривний зв’язок з Москвою. Ровеньківська єпархія на Луганщині поширила «рішення» про припинення поминання митрополита Онуфрія та про збереження підлеглості Московському патріарху.

На тимчасово окупованих територіях України зараз знаходяться 14 з 54 єпархій УПЦ (МПвУ). Цілком реально передбачати, що в частині з них добровільно, а в решті – під примусом окупантів будуть звучати подібні заяви.

Іронія долі полягає в тому, що у 1992 році сам митрополит Онуфрій став очільником подібного руху в УПЦ, відмовившись від подальшої підтримки рішення Собору УПЦ 1-3 листопада 1991 р. про автокефалію (за яке проголосував і яке підписав). В січні-лютому 1992 р. Москва так само, як і тепер, запевнила сепаратистів з середовища УПЦ, що вони не будуть полишені «без захисту» і надалі перебуватимуть «під омофором Патріарха».

Відмінність полягає в тому, що 1992 року автокефалія була свідомим і очевидним вибором очільника УПЦ, а нині цей вибір робиться під тиском обставин і не до кінця зрозуміло, на скільки він усвідомлюється.

Як би там не було, процес розподілу УПЦ (МПвУ) на частини по лінії ставлення до рішень 27 травня запущений. І одночасно догодити двом точкам зору – все одно, що намагатися вловити відразу двох зайців…