У 2018-му парламентські партії отримають з бюджету півмільярда
Є реформи, результати яких помітні одразу після впровадження: prozorro, електронні сервіси тощо. Але є й ті, які можуть кардинально змінити політику тільки в довгостроковій перспективі. І навіть невдачі на початку впровадження не мають нікого обманювати – справжні результати вони мають принести через десятки років.
Одна з таких реформ – реформа протидії політичній корупції або реформа фінансування політичних партій. Вона була прийнята у 2015-му році в рамках «безвізового пакету». З 2016-го року найпопулярніші політичні партії отримали державне фінансування на статутну діяльність, натомість зобов’язувались подавати звіти про усе своє майно та фінансові операції (на кшталт електронних декларацій, тільки значно детальніших).
Шлях очищення партій від впливу багатіїв через надання державного фінансування та впровадженню жорсткого контролю над партійними фінансами пройшли більшість європейських країн, в тому числі й сусіди України.
Проте в Україні подібна ініціатива почала одразу обростати міфами. Спробуємо спростувати основні з них.
Міф 1. Ідея про державне фінансування політичних партій в Україні є передчасною
Я в принципі проти цього, оскільки це буде виглядати «дикістю». У країні, в якій йде війна, ми півмільярда гривень віддаємо партіям. Нам спочатку потрібно «декорупціонувати» країну, створити середній клас, а потім вже запускати систему фінансування політичних партій, - Микола Томенко, Politeka
Правда: ідея про державне фінансування партії є запізнілою, як мінімум років на 10.
Як би дивно це не звучало, фінансування партій з держбюджету має економити бюджетні кошти. Якщо взяти за основу, що представники великого бізнесу фінансують політичну партію, яка проходить до парламенту, стає зрозуміло чиї інтереси вона буде там відстоювати. І навпаки, отримавши гроші з бюджету, політична партія буде зацікавлена представляти інтереси своїх виборців.
В історії українського парламентаризму це вже друга спроба ввести державне фінансування для партій. Проте, закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку із запровадженням державного фінансування політичних партій в Україні» № 1349-IV від 27.11.2003 р. Так і не запрацював. Але ті країни, які ввели цю норму на початку 2000-х вже сьогодні відчувають наскільки ця реформа була правильною.
Європейські сусіди України Польща, Чехія, Латвія, Литва, Естонія та інші пройшли цей шлях ще в 90-х, початку 2000-х років. У кожній з них відзначають позитивний довгостроковий вплив змін правил фінансування партій.
Міф 2. Правлячі партії роблять закон під себе. Їх мета, щоб дрібних партій не було.
Правлячі партії роблять Закон під себе. І роблять все, щоб молодих та дрібних партій не було, - Віктор Бондар в ефірі каналу 2+2
Правда: закон «Про політичні партії в Україні» дозволить молодим партіям ефективно розвиватись
Навпаки, законом передбачений механізм підтримки непарламентських партій, які при цьому мають помітну підтримку громадян.
Законом передбачено, що після наступних парламентських виборів, партії, які наберуть 2% голосів, будуть отримувати бюджетне фінансування. Тобто, вже з 2020 року непарламентські партії матимуть стимул і фінансові можливості розвиватись в сучасних політичних умовах.
Державне фінансування дозволить малим партіям підтримувати штаби і взаємодіяти з виборцями не лише в період виборчих кампаній.
Міф 3. В розвинутих країнах партії наповнюються за допомогою членських внесків, а не державного фінансування
Правда: державне фінансування партій – поширена світова практика. Майже всі країни Європи фінансують партії з державних бюджетів
Починаючи з 50-х років ХХ ст. в країнах Західної Європи почали вводити практику фінансової підтримки політичних партій з боку держави.
Наразі лише 4 країни Європи не підтримують політичні партії з держбюджету, а саме: Молдова, Білорусь, Мальта та Швейцарія. В Сполучених Штатах Америки справді інша система наповнення партійної казни, їх партійна система суттєво відрізняється від європейської та української моделей.
У розвинутих європейських країнах членські внески часто складають невелику частку бюджету партії. Наприклад, у Німеччині це, зазвичай, 20-30% для найпотужніших партій.
До слова, за 2016 та 2017 роки, жодного внеску на рахунки партії «Опозиційний блок» від фізичних осіб не було.
Міф 4. Держава має жорстко контролювати фінанси тільки тих партій, які отримують фінансування з бюджету
Вимоги щодо фінансової звітності мають стосуватися не всіх партій, як це є зараз, а лише тих, які отримують державне фінансування, - Яків Гольденберг, під час конференції «Партійна реформа як запорука стабілізації політичної ситуації в Україні»
Правда: ключова мета реформи – прозорість партійних фінансів, а не фінансування партій з бюджету. А тому правила мають бути однакові для усіх
Суть реформи полягає у зменшенні впливу великого бізнесу на політичні процеси в державі. Це робиться через контроль доходів та видатків партії, обмеження максимальної суми внесків, заборону на фінансування партій іноземцями та особами без громадянства, державними та комунальними підприємствами тощо. Тобто, йдеться про тотальний контроль та недопущення перетворення партій в лобістські організації.
Ризики впливу бізнесу та олігархів на партії існує не лише тоді, коли партія отримує фінансування з бюджету. А отже, правила мають бути однаковими для усіх.
Саме як компенсація всіх обмежень, що були описані, держава і пропонує фінансування з бюджету.
Міф 5. Із запровадженням державного фінансування - вплив олігархів на політичні партії не зменшився
Попри очікування суспільства, вплив олігархів на політичні партії не зменшився, - Василь Гацько, під час конференції «Партійна реформа як запорука стабілізації політичної ситуації в Україні»
Правда: переваги від реформи можна відчути за два цикли парламентських виборів
Реформа боротьби з політичною корупцією відноситься до тих перетворень, що не можна відчути тут і зараз.
Виходячи з практики європейських країн, які запровадили подібні закони, зміни настають через два цикли парламентських виборів. І це за умови, що контролюючі органи мають працювати бездоганно та виявляти ознаки порушення з боку політичних партій миттєво.
Міф 6. Перевірка фінансування партії з боку НАЗК є тиском на партії
Взялися контролювати справжню опозиційну партію через НАЗК. Ви знаєте, що НАЗК було сформоване «Народним фронтом», зараз Корчак більше під президентом. Вона отримала команду вбити державне фінансування «Батьківщини», - Юлія Тимошенко, Українська правда
Правда: у НАЗК були всі підстави припинити фінансування партії ВО «Батьківщина»
На початку 2017-го року журналісти оприлюднили розслідування, яке виявило, що спонсори партії «Батьківщина», які були вказані в звіті, насправді не перераховували кошти. Більш того, основними донорами виявились пенсіонери та бюджетні працівники, які навіть не знали, що від їх імені нараховувались внески.
НАЗК лише перевірили інформацію і підтвердили факти порушень.
Окремі порушення закону у фінансуванні партій НАЗК також знаходило у звітах партій «Солідарність», «Свобода», «Укроп», «Аграрної партії» тощо.
Міф 7. «Опозиційний блок» відмовився від державного фінансування
Ми ніколи, в жодному разі не будемо брати гроші на свою партію з бюджету. В бідній країні гроші мають бути витрачені на освіту, - Олександр Вілкул, телеканал «Рада»
Правда: у 2017-му році партія «Опозиційний блок» з держбюджету взяла майже 36,4 млн грн.
Як виявилось, гроші сильніші за будь-які популістичні гасла.
Попри численні заяви про відмову від фінансування, партія «Опозиційний блок» подала до НАЗК відповідно оформлені документи і вже з другого кварталу 2017-го року отримує майже по 12,2 млн. грн. щоквартально.
Розрахунок держфінансування ведеться за формулою, складовими якої є відсоток від мінімальної зарплати, кількість виборців, які брали участь у останніх парламентських виборах. У 2018 сума держфінансування партій перевищить 513 млн. грн. Минулого року вона складала 442 млн, 2016 року – 391 млн.
Сергій Адаменко, Центр «Ейдос» для «Главкома»
Читайте також:
Коментарі — 0