«Поховав дружину і став у стрій». Згадаймо Олексія Корепанова (Танчика)

Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Олексія Корепанова.

10 червня 2023 року під час виконання бойового завдання на Запорізькому напрямку захисник потрапив під ворожий обстріл. Впізнання останків воїна відбулося у серпні, тоді й була підтверджена загибель старшого солдата Олексія Корепанова.

Олексій Корепанов народився 8 вересня 1991 року у місті Санкт-Петербург.

У 1994 році разом з матір'ю переїхав в Україну. Все його дитинство пройшло у селі Кам'янка, Глибоцького р-ну, Чернівецької області. Буковинський край став для нього рідним. Тут він ходив у дитячий садок, потім у школу, яку закінчив у 2007 році.

Після закінчення школи Олексій вчився в Глибоцькому ПТУ-22. Після закінчення училища працював на різних роботах. Він не цурався ніякої роботи.

У 2015 році вступив до лав ЗСУ на строкову службу. Служба проходила у місті Десна Чернігівської області. За своїм військовим фахом Олексій був танкістом.

Наприкінці 2016 року закінчилася строкова служба і він повернувся до дому. Пішов працювати на підприємство Sebnua, де працював і до армії. Робота йому подобалася, але він марив танками.

У 2017 році, нічого не кажучи батькам та сестрі, підписав контракт із ЗСУ. Проходив службу у зоні АТО в оперативно-тактичному угрупуванні «Луганськ» у складі славної 10-ї бригади «Едельвейс» у Лисичанську.

Після закінчення контракту знову пішов працювати на Sebnua, де познайомився зі своєю майбутньою дружиною Уляною. Зі слів рідних і друзів молодої пари, у них було таке кохання, що міг би позаздрити кожен. Олексій та Уляна жили один одним. Проживали молодята у Чернівцях і продовжували працювати на тому ж підприємстві.

За рік до початку війни важко захворіла Уляна. Вони змушені були переїхати на батьківщину Уляни у місто Ярмолинці на Хмельниччину.

Коли почалася повномасштабна війна з РФ, Олексій 25-го лютого вже був у військоматі. Зарахували його у роту охорони при військоматі, через що він дуже комплексував.

Після багатьох написаних рапортів про перевід у бойову частину Олексій попав у 25-й ОШБ. Радості не було меж.

Олексій з Уляною мріяли прожити довге та щасливе життя, але не склалося. Після п'яти років сімейного щастя 17 жовтня 2022 року Уляна померла.

Поховавши дружину Олексій далі пішов на війну. 10 червня 2023 року старший солдат Корепанов Олексій загинув у бою у районі н.п. Роботине Запорізької області.

Поховали Олексія 18 серпня 2023 року у місті Ярмолинці біля його коханої дружини Уляни. Так заповів Танчик своїм батькам і побратимам.

«Олексій був людиною відкритою, з активною життєвою позицією. Любив тварин, коли проживав на Буковині, возився з голубами у голуб’ятні. Разом з дружиною часто здійснювали виїзди на велосипедах. Добрий та життєрадісний, світла душа, Воїн, який взяв зброю до рук для того, щоб захищати правду і свій народ», – зазначають друзі Олексія Корепанова.

У військового залишились мама, тато, сестра, друзі й побратими.

«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув у боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.