5 січня – день пам'яті Діда Панаса: цікаве про легендарного казкаря

5 січня – день пам'яті легендарного Діда Панаса. Петро Вескляров – український актор і телеведучий, заслужений артист УРСР.

Для покоління дітей 1960-1980-х років минулого століття він став справжньою легендою.

Народився Петро Вескляров у Тальному на Черкащині 1911 року. Походив з єврейської родини. Батько його був муляром, жила родина небагато. У роки Другої світової разом з родиною потрапив до фільтраційного табору. Рідні загинули, а Петрові вдалося вирватися і змінити прізвище на Вескляров.

За непідтвердженими розповідями, прізвище Петра Юхимовича зазнало змін під час війни з нацизмом: від єврейського Векслер до Вескляров. Це сталося під час перебування в нацистському фільтраційному таборі, щоб приховати єврейське походження.

Після полону радянська влада не дозволила Весклярову оселитися в столиці і він жив у Луцьку. Служив у Волинському українському музичному театрі імені Т. Шевченка протягом 13 років. Родина актора мешкала в центрі Луцька, де їм дали кімнату в комуналці.

Коли режисер Віктор Іванов приїхав до Луцька шукати акторів для свого фільму «Олекса Довбуш», він запропонував Петру Векслярову роль діда Петрія і запросив до Києва на кіностудію ім. О. Довженка. Це й стало його дебютом у кіно, проте дружина відмовилася переїжджати до Києва й Вескляров поїхав один. У 1959 р. його зарахували до штату кіностудії імені О. Довженка.

У фільмографії актора понад 20 художніх стрічок.

У 1962 р. українське радіо шукало ведучого програми «Казки дідуся Панаса». І Петро Вескляров пішов на конкурс, шукаючи підробіток, бо утримував сина і родину загиблого брата.

Коли в будинках українців з'явилися перші телевізори, діда Панаса було вирішено перенести на екран. Цікаво, що на «посаду» телевізійного діда Панаса претендували 200 акторів.

Дід Панас з козацькими вусами, у незмінній вишиванці щовечора розповідав у «Вечірній казці» українські казки. Через це його свого часу навіть звинувачували в націоналізмі. Зате діти і дорослі щиро любили Весклярова.

Робота була динамічною: вранці – сценарій, ввечері – 15 хвилин прямого ефіру. У випусках він з'являвся на тлі побуту української хати у вишиванці, яку приносив з дому, сам писав сценарії передач і тексти казок, які розповідав напам'ять, а також зачитував листи від дітей і вітав їх з днем народження.

Як згадували його колеги, коли одного разу в ефірі він закашляв, то на телебачення прийшло кілька вантажівок з листами-порадами, різними травами, ліками з усіх куточків України.

Земляки-тальнівчани пригадували, що Петро Вексляров завжди розмовляв лише українською, жартуючи: «Я російську не можу вивчити», а також любив носити вишиванку.

«Він приходив у вишиванках і йшов, не перевдягаючись. І це були всі його особисті вишиванки, не з костюмерної. Він був вірним українській культурі і мові, в житті говорив українською, і це відчувалось крізь екран», – згадувала Тамара Стратієнко, народна артистка України.

Остання «Вечірня казка» з Дідом Панасом відбулася у 1986-му. Його п'ятнадцятихвилинна програма виходила протягом 17 років.

Помер Петро Вескляров 5 січня 1994 року.

За своє творче життя Дід Панас отримав лише одну нагороду – звання заслуженого артиста УРСР. Однак, він мав всенародну любов. І нині його пам'ятають!

До слова, у 2021 році минуло 110 років від дня народження діда Панаса.

Нагадаємо, у Києві з’явився мурал з легендарним дідом Панасом (фото).