Сергій Компанієць. Історія «кіборга», який віддав життя за Харківщину
країна героїв
Захисник на фронті з 2014 року, був хоробрим воїном і патріотом
Не плакати на похороні й посадити біля могили калину. Такий заповіт рідним залишив 46-річний Сергій Компанієць. Він не любив розповідати про війну і зазвичай повторював: «Садіть городи і чекайте на нас. Ми переможемо!». У війську Сергій був із 2014 року, він один із «кіборгів», що захищали Донецький аеропорт. Життя воїна забрала російська орда. Він загинув під Ізюмом на Харківщині.
Був справжнім воїном і «бойовим хлопцем». Так про Сергія Компанійця відгукувався начальник Дніпропетровської обласної військової адміністрації Валентин Резніченко. Однак йому добре вдавалися і цілком мирні справи. Сергій любив поратися по господарству, каже його дядько Микола Радловський. Міг гори звернути. І траву покосити, і картоплю посадити, і город прополоти.
Сергій Миколайович Компанієць – народився у селі Голубівка Перещепинської громади Дніпропетровської області.
Військовослужбовець 93-ї окремої механізованої бригади, один із «кіборгів», який захищав Донецький аеропорт.
Зі слів бойових товаришів, був добрим та хоробрим воїном, а також справжнім патріотом.
Поховали героя у рідному селі 16 червня.
«Сергію неодноразово казали, коли навідувався додому: кидай все і повертайся до мирного життя. Він неодмінно відповідав: хто, як не я», – розповів брат загиблого Олександр Компанієць.
Із загиблим захисником 16 червня прощалася чи не вся Голубівка. Односельці розповіли – Сергій був дуже хорошою людиною. На полі бою не залишав своїх. Вивозив і поранених побратимів, і тіла загиблих.
Добрий та безвідмовний, готовий поділитися останнім, пригадує вчителька української мови та літератури Неля Славна. Якось напередодні контрольної віддав однокласникам свої запасні зошити. Навіть собі не залишив. Тож довелося іти купувати. На урок запізнився.
«Заходжу в клас – дошка брудна. Запитую, хто черговий. Мовчать. Тоді Сергій встає. «Компанієць, то ти черговий?» «Ні, не я. Та зі мною нічого не станеться, якщо я витру дошку», – каже жінка.
Зі слів товаришів, Сергій Компанієць – сміливий воїн. Мав позивний «Депутат».
«Він був надзвичайно відважною, а також чуйною до потреб підлеглих людиною», – розповідає АрміяInform бойовий побратим загиблого Віталій.
Чоловік каже, смерть Сергія Миколайовича стала важкою втратою для усього підрозділу. «Це той випадок, коли факт смерті просто не сприймаєш», – додає Віталій.
Похоронили Сергія у рідному селищі з військовими почестями. У нього залишилися батьки, брат та 16-річний син Олександр.
Інші історії героїв читайте у спецпроєкті «Главкома»
Коментарі — 0