Відвів літак і ціною життя врятував село. Згадаймо Героя – льотчика Євгена Лисенка
Чоловік не катапультувався, а зумів спрямувати свій літак у поле на околиці села, якомога далі від осель
Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Євгена Лисенка.
Євген народився у селі Ротмістрівка Черкаської області. Захоплювався літаками ще з дитинства: маленьким попросив батьків купити журнал з іграшковими винищувачами. Відтоді вони стали улюбленою іграшкою Євгена, який здійснив свою мрію й вивчився на військового льотчика у Харкові. На третьому курсі чоловік обрав саме винищувальну авіацію. Останні два роки майор служив у Луцьку. Там востаннє побачився з дружиною і батьками.
Євген Лисенко загинув 9 березня 2022 року у повітряному бою з двома російськими винищувачами між селами Новопіль та Окілок на Житомирщині. 27-річний льотчик підбив російський літак. Його бойовий винищувач МІГ-29 в цей час взяв на себе удар російської авіації й загорівся. Євген не катапультувався, а зумів спрямувати свій літак у поле на околиці села, якомога далі від осель.
«Перша хата, куди Женя мав би орієнтовно впасти, належала родині з дев'ятьма дітьми. Мало того, що усе по селу горіло б, але там, як вони розповідають, він врятував дуже багато дітей і людей», – наголосила мати пілота.
У грудні 2022-го жителі Новополя Оліївської громади на Житомирщині звернулися до сільської ради з проханням перейменувати центральну вулицю села на ім'я льотчика Євгена Лисенка.
Дружина загиблого розповіла: їй приємно, що жителі села досі пам’ятають її чоловіка. «Люди там взагалі. Вони настільки перейнялися нашим болем, нашою родиною. Батьки не раз вже були там. Я поки що не можу їхати туди. Мені важко бачити це все – ту вирву», – поділилася жінка.
Торік, розповідає вдова, вона зверталася до президента із проханням надати звання Героя України посмертно її загиблому чоловікові Євгену Лисенку. Відповідна петиція, з її слів, набрала 25 тис. необхідних голосів. Але до 8 липня цього року жодної відповіді Катерина не отримувала. «Я вже зневірилася повністю. Така терниста дорога і вона є марною чи як сказати. Але, мабуть, всьому свій час. Я пояснюю це тим, що це як дарунок від Жені нам. Щоб ми заспокоїлися і ми вже були спокійні», – пояснила жінка.
8 липня 2023 року, у день народження пілота, Президент Володимир Зеленський присвоїв Євгену Лисенку звання Героя України. У той день, коли Євгену мало б виповнитися 29 років, Катерина була на могилі загиблого льотчика, у селі Ротмістрівка Черкаської області, отримала дзвінок з частини де служив Євген. «Я готувалася до цього дня, бо це день народження і я знала, що цей день буде важкий. Але знаєте, ця новина трошечки перекрила ті погані емоції. Бо в мене зразу така гордість за те, що все вдалося. І що все було недаремно. Це були сльози радості, і в той же час і печалі», – пригадала Катерина Лисенко.
Як прожила цей рік без чоловіка жінка майже не пам’ятає: «Я на майданчик з дітьми їхала гуляти й просто, знаєте, втрачала свідомість від того, що я бачила батьків з дітьми, повну сім’ю. Для мене це було боляче».
Зараз, зі слів жінки, починає потроху оговтуватись від втрати й будувати плани на майбутнє. «Частково я загинула із ним в один день. Я не хотіла ні жити, нічого взагалі. Але у дітей дитинство проходить і я їм потрібна сильна», – додала вдова.
Євген родом із Черкаської області. Закінчив військовий ліцей, згодом Харківський Національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба та одразу потрапив на службу в ЗС України.
«У 12 років вирішив, що буде військовим. А з першого курсу училища визначився, що льотчиком. І від мрії своєї не відступив, – розповіла мама загиблого. - Казала йому: давай ще подамо кудись документи, раптом не пройдеш. А він: нікуди більше. Як не пройду – наступного року знову вступатиму на льотчика».
Війна для Євгена Лисенка із Ротмістрівки почалася у 2016-му. Молодий військовий пілот став учасником АТО одразу після університету.
За місяць до повномасштабного вторгнення РФ Євгена Лисенка призначили командиром авіаційної ескадрильї Севастопольської бригади тактичної авіації. Ця бригада після анексії Росією Криму у 2014 році відмовилася перейти на бік держави-агресора та залишилася вірною присязі Україні.
«Нас із Євгеном звело небо, ми обидва були у нього закохані. Коли ми познайомилися, я навчалася на 3 курсі цивільної авіації на інженера-борттехніка в Кропивницькому, а він – на 3 курсі льотного факультету в Харкові», – розповіла дружина льотчика.
«Через навчання ми жили окремо ще рік навіть після одруження, а потім його робота і чергування – теж не давали змоги часто бути разом», – додала жінка.
У захисника України залишилися двоє маленьких дітей. Синові Євгена Єгору – два роки, доньці Єлизаветі – чотири з половиною. Діти, за словами жінки, ще не знають, що їхній батько героїчно загинув у бою.
«Я їй так трохи говорю, що тато вже постійно на роботі буде в небі літати, він на зірочку полетів. Але вона як дитина. Вона зараз це чує, а на наступний день ми в ліжку лежимо і вона плаче і каже: я хочу, щоб тато мене відвіз в школу, садочок, на танці. Коли він повернеться? Вона ще не розуміє», – розповіла дружина полеглого льотчика.
Дітям про героїзм тата, – зазначила жінка, – буде розповідати поступово, щоб не травмувати. Сама ж досі не може дивитися у небо, на літаки.
«Дуже хочеться, щоб люди оцінили не тільки Женін подвиг, усіх молодих людей, які ціною власного життя захищають країну. Як мені боляче не є, але не соромно від того, що не втік, не сховався, а врятував», – підкреслила мати загиблого.
«Особливо, коли поставили пам'ятник – це взагалі дуже тяжко. Ідеш і дивишся, що там твоя дитина. Це все неправильно в житті, тому що діти повинні ховати своїх батьків...» – додала жінка.
«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув в боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.
Коментарі — 0