Путін робить в Алеппо те, що міг зробити у Києві чи Львові

У Росії, однак, кажуть про гуманне ставлення урядових сил Сирії не лише до цивільного населення Алеппо, але й до антиурядових повстанців.

Що ж відбувається в Алеппо? І який стосунок це має до України? Про це Радіо Свобода запитало провідного наукового співробітника НАН України Юрія Костюченка, який до останнього часу підтримував зв’язок із активістами гуманітарних місій із Алеппо.

Що, за Вашою інформацією, відбувається в Алеппо?

Після падіння 12 грудня останніх кварталів, які утримували повстанці, під загрозою знищення опинилися близько 15 тисяч осіб, яких іранські та російські найманці Асада вважають пособниками терористів. Ті, кого Асад найняв, проводять те, що звикли робити, а саме – «зачистку».

У їхній традиції це – те, що ми визначаємо як масове убивство, тобто вони убивають усіх, кого бачать. Близько 6-ї вечора понеділка почали надходити повідомлення про початок різанини, які влаштовують асадівці в Алеппо.

Звідки у Вас така інформація?

Ще учора ввечері і вночі там працювала Сирійська обсерваторія (моніторингова група, що фіксує випадки порушення прав людини під час конфлікту у Сирії – ред.), активісти з гуманітарних організацій, співробітники сирійської гуманітарної організації «Білі шоломи», які відмовилися виходити. Вони до останнього моменту передавали інформацію.

Загалом до того, як перервався зв'язок з блокованими кварталами (це сталося приблизно о 3-й ночі), було отримано повідомлення про вбивство не менше, ніж 180 осіб. Зараз підтверджено загибель 87 цивільних осіб, серед яких 13 дітей. Повідомлені імена цих жертв.

Такі позасудові старти відбувалися в районі Каласех, на вулицях Аль-Фірдоус та Аль-Саліхеїн, у шпиталі Аль-Хайят. Було вбито членів родин Аїм, Альхасан, Масрі (загалом 14 осіб), Сіндат (9 осіб, серед яких 4 неповнолітніх), Фассір, Хайджар, Екко, Фаель (загалом 25 осіб).

Я не знаю подальшої долі тих людей, які виходили зі мною на зв’язок.

Також один активіст написав, що, зважаючи на значні втрати та необхідність використовувати когось в якості «живого щита» при наступі, асадівці проводять примусову мобілізацію в захоплених кварталах Алеппо. І за останні дві доби було мобілізовано до 7 тисяч молодиків.

При стратах в районах Каласех та у шпиталі Аль-Хайят було зафіксовано росіян, в інших випадках – іранців та «Хезболлу».

Кілька кварталів заблоковано і перебувають під постійними обстрілами, хоча наступу на них не ведеться і даних про перебування загонів опозиції в них немає. У цих кварталах – Саїф аль-Давла, аль-Езаат, аль-Забадія, Салаг Еддін, аль-Машад, аль-Секкарі та аль-Амірія – за різними оцінками, там перебуває до 80 тисяч осіб, проти яких просто розв'язано терор. Місцеві активісти пишуть, що артилерійські обстріли ведуть росіяни.

Які висновки з цього Ви можете зробити?

На мій погляд, конфлікти в Сирії і в Україні – це взаємопов’язані конфлікти, це фронти однієї війни. І там, і там ми маємо справу із просуванням одних і тих самих інтересів на глобальному рівні. Там відпрацьовує певні елементи військових дій безпосередній ворог України. Те, що там відбувається, – це те, що не відбулося у нас.

Ми маємо вивчити цю ситуацію і зробити висновки для України, і з точки зору військової безпеки, і з точки зору соціальної безпеки.

Те, що Путін виробляє в Алеппо, – це те, що він не зробив минулого або позаминулого року в Києві. Сирійці гинуть, зокрема, і за нас. У певному сенсі – це так. Путін зриває на сирійцях свою злість за свою поразку в Україні. Ті геополітичні амбіції, які Путін не зміг реалізувати в Україні, Путін реалізовує на Близькому Сході.

Ми маємо дивитися на Алеппо і розуміти, що це могло бути у нас – в Києві, в Дніпропетровську, у Львові.

Висновки для нас полягають у тому, що немає питань міжнародної безпеки, які нас не стосуються. Все стосується усіх. І ще дуже важливо усвідомити, що відсутність консолідації у суспільстві збільшує загрози й може призвести до поразки.

Ми маємо привертати увагу людей до цієї ситуації, увагу міжнародної спільноти, ми маємо допомагати у вирішенні цієї проблеми тими засобами, які у нас є. Ми маємо робити те, що ми можемо зробити.

Якщо ми закриємо очі на те, що відбувається у Левантійському регіоні, на Близькому Сході, у Сирії, в Алеппо – там буде повторення історії зі Сребреницею, там буде геноцид.