Зайвий народ: чому у М’янмі вбивають мусульман рохінджа

Часом криза у відносинах двох релігійних груп — мусульман-рохінджа та буддистів-м’янмарців — затихала, населення співіснувало у відносному мирі, втім, найменшої іскри було достатньо, щоб розпалити ворожнечу із новою силою. Новий виток конфлікту у жовтні цього року був спровокований нападом кількох мусульман в штаті Ракхай на поліцейських. Влада М’янми оголосила антитерористичну операцію проти рохінджа, яка може обернутися новим геноцидом 21 століття.

Без права на домівку

Вздовж західного узбережжя М’янми тягнеться штат Ракхайн, основне населення якого — м’янмарці, що сповідують буддизм. На півночі штат межує із Бангладешом,  звідки здавна у Ракхайн мігрували мусульмани-бенгальці, особливо в часи війни за незалежність Бангладешу в1971 році, та під час хвилі терору після військового перевороту 1975 року.

У м’янмарців із «новоприбулими» відносини були дещо напружені, часом в межах штату виникали міжетнічні сутички. Чисельність рохінджа у світі становить близько 2 мільйонів. У М’янмі їх проживає майже мільйон, і жоден з них немає громадянства цієї країни, права на достойну оплату праці, медичне обслуговування та освіту — уряд не визнає їх етнічною меншиною країни, а іменує біженцями із сусіднього Бангладеша. При цьому в перенаселеному Бангладеші їх так само не вітають. Влада країни своїми громадянами цих біженців не визнає, відкидаючи м’янмарську версію про те, що велика частина рохінджа — громадяни Бангладешу, які мігрували до М'янми протягом попередніх десятиліть. Відтак рохінджа виявились нікому не потрібним народом, без права легально жити в бодай якійсь країні регіону.

Від жителів М’янми вони відрізняються не лише віросповіданням, мовою та культурою, але й зовнішністю. М’янмарці — монголоїди, а вихідці з Бангладеша — темношкірі європеоїди. Без права на асиміляцію та рівні права із іншими мешканцями штату, рохінджа розвинули особливу самосвідомість, яка часто базувалась на радикальному ісламі.

Потоки міграції із соціально нестабільного Бангладешу в М’янму практично не припиняються, і вже у 2012 році мусульмани становили 42% від загального населення штату. Місцеві м’янмарці сприймали іновірців як загрозу, тож нерідко між групами виникали криваві сутички.

За словами Філа Робертсона, представника Human Rights Watch в Азії, протистояння між місцевими буддистами та мусульманами лише частково засноване на релігійній відмінності: 

«В основному це неприйняття етнічної групи рохінджа, як чужинців на цих територіях. Уряд М’янми не визнає їх громадянами держави, і ми говоримо про понад мільйон людей, які потерпають від пригноблення зі сторони офіційної м’янмарської влади», — наголошує правозахисник.

Новий виток конфлікту зафіксували у 2012 році, коли групу мусульман звинуватили у зґвалтуванні 26-річної жінки-буддистки. Інцидент спровокував масштабні погроми в селищах, де проживали рохінджа, влада вивела на вулиці патрульні загони. В результаті були спалені кілька кварталів де проживала ця етнічна група, загинуло майже чотири десятки як мусульман так і буддистів, кілька тисяч представників рохінджа змушені були тікати зі штату рятуючи своє життя.

Усі гуманітарні організації, які допомагали виживати у Ракхайні мусульманам в часи пригноблення з боку місцевих, виїхали за межі штату з міркувань безпеки. В Human Rights Watch занепокоєні цією ситуацією:

«Нині міжнародна спільнота намагається переконати М’янму впустити назад у штат Ракхайн гуманітарну допомогу та волонтерів, оскільки рохінджа, в умовах дискримінації, були буквально залежні від гуманітарної допомоги. Багато з них не мають доступу до нормального харчування через відсутність продуктових наборів від волонтерів. Тож виникає багато питань на що йдуть зараз ці люди, щоб отримати їжу, як вони її дістають?», — зазначив Філ Робертсон з Human Rights Watch в коментарі Громадському.

Відразу ж після початку кризи 2012 року Бангладеш закрив кордон з М'янмою, не пропускаючи біженців по суходолу і погрожуючи застосуванням сили. Морський шлях також опинився під забороною, човни із біженцями просто повертають назад у М’янму,  вказують на те, що навіть вже існуючі на території країни табори для біженців з М'янми (там розміщено близько 30 тисяч осіб) є для Бангладешу серйозним тягарем. Відтак біженці морем нелегально пливуть в Індонезію, Малайзію і Таїланд, де легко можуть стати жертвами торгівців людьми.

За останні кілька років у ЗМІ з'явилися сотні повідомлень про братські могили із останками рохінджа на території держав регіону. Ексгумація свідчила, що рабів піддавали тортурам, багато хто з них померли від голоду.

Усього ж після подій 2012 року майже 120 тисяч представників рохінджа залишили власні домівки, рятуючи від погромів. За даними ООН це одна з найбільш пригноблених етнічних груп у світі.

Чергвое загострення сталося в жовтні цьогоріч — тоді місцева влада заявила про напад групи мусульман на поліцейські блокпости в штаті Ракхай. Як відзначив Філ Робертсон з Human Rights Watch в коментарі Громадському, атаку спричинило пригноблення з боку місцевого населення:

«Систематичні порушення прав рохінджа призвели до нападу на блок пост поліції груп мусульман в жовтні, влада у відповідь дозволила армії винищувати їхні поселення, вдаватися до тортур, сексуального насильства і навіть вбивств».

Інцидент змусив владу оголосити антитерористичну операцію, армія М’янми увійшла в Ракхай із метою нейтралізувати групу мусульманів-екстремістів під назвою «Ака Мул Муджахідін (Aqa Mul Mujahidin)», за словами місцевих урядовців, вони загрожували місцевим мешканцям, хоча факт існування цієї групи в межах штату узагалі не був доведений.

В Human Rights Watch стверджують, що мають дані про те, що рохінджа насправді не ставновлять реальної загрози для місцевих: 

«Заяви влади М’янми про це — спроба демонізувати рохінджа, та група що здійснила напад на поліцейських, була звичайними бандитами. Наскільки нам відомо, це не якась організована радикальне угрупованння. Те що відбувається зараз — це надмірна реакція збоку урядових сил, групова розправа над меншиною. Виправданням застосування сили з боку армії є те, що вони нібито розшукують екстремістів. Очевидно, що уряд М’янми намагається змінити думку міжнародної спільноти про рохінджа і зробити з них не жертв, а агресорів», — заявив Філ Роберстон, правозахисник з Human Rights Watch.

Злочин проти людяності

Більше тисячі представників рохінджа змушені були негайно тікати, рятуючись від переслідувань, ті хто лишилися потрепали від погромів та побиття. Крім того, західні ЗМІ повідомляли про сотні жінок-рохінджа, зґвалтованих м’янмарськими солдатами, New York Times повідомили про вбивства десятків мусульман штату. При цьому провладні медіа М’янми звинуватили західні ЗМІ у підтримці терористів та викривленні фактів.

В ООН заявили, що утиски народності рохінджа в М'янмі можуть бути кваліфіковані як злочин проти людяності. У скоєнні масових злочинів звинувачуються військовослужбовці урядової армії, які під час проведення антитероричтиної операції в штаті Ракхайн здійснювали групові зґвалтування жінок, катували і страчували чоловіків.

Окреме розслідування щодо цього планує провести колишній генеральний секретар ООН Кофі Аннан, який найближчим часом відвідає штат Ракхайн на запрошення влади. Як зазначив у коментарі Громадському представник Human Rights Watch в Азії Філ Робертсон, поки що організація не може точно зафіксувати чи є факт етнічних чисток рохінджа у М’янмі, але за його словами, дії урядової армії надзвичайно наближені до цього терміну:

«Рохінджа потерпають від нападів та рейдів на їхні селища, урядові сили прочісують від жовтні цього року. Відтоді становище рохінджа дедалі більше ускладнювалось». 

Без надії на Аун Сан Су Чжі

Після приходу до влади в листопаді минулого року партії Аун Сан Су Чжі, лідерки опозиції військовій хунті, лауреатки Нобелівської премії миру, міжнародна спільнота мала надію, що проблему утиcків рохінджа вирішать, заначив Філ Робертсон з HRW. Втім, ситуація не зрушила з мертвої точки: 

«Аун Сан Су Чжі вирішила не втручатися в протистояння місцевих та рохінджа, оскільки знає що ця меншина надзвичайно непопулярна серед м’янмарців. Вони вважають їх біженцями з іншої країни, що є неправдою, бо рохінджа протягом багатьох поколінь жили у М’янмі і заслуговують на визнання. Або ж Аун Санг Су Чжі хоче якось вирішити цю ситуацію, але не має впливу на армію та військову верхівку, яка все ще чинить тиск на владу. Вона мала би використати свій авторитет та репутацію задля врегулювання ситуації, закликати припинити напади на рохінджа. Втім замість цього, вона звертається до світу із проханням про закордонні інвестиції», — кажуть в  Human Rights Watch.

Правозахисник стверджує — влада М’янми не має розпалювати ворожнечу між групами, натомість зобов’язана виступити посередником під час переговорів буддистів-м’янмарців та мусульман-рохінджа, заради встановлення миру.