Печальні прогнози від Нацбанку, або Куди веде популізм Гройсмана (документ)
Така «прозорість» НБУ кидає тінь на розрекламовані успіхи уряду Гройсмана
Днями Національний банк оприлюднив підсумки дискусії членів комітету з монетарної політики щодо рівня облікової ставки. Засідання комітету відбулось ще 24 січня цього року і передувало рішенню про підвищення цього показника до 16% річних. Більшість членів комітету на тому засіданні також допустили ймовірність подальшого підвищення облікової ставки в найближчій перспективі.
Рішення оприлюднювати такі підсумки за прикладом передових центробанків було прийнято для підвищення прозорості та передбачуваності монетарної політики НБУ. Проте така «прозорість» кидає неабияку тінь на успіхи у проведенні реформ та зростання економіки, якими постійно хизується прем’єр Володимир Гройсман.
Саме на тому засіданні, як зазначається в оприлюдненому документі, більшість членів комітету з питань монетарної політики, зокрема, шість осіб, висловили думку щодо необхідності підвищення облікової ставки на 1,5 пункти - до 16%.
Аргументуючи цю позицію, члени комітету акцентували увагу на нових проінфляційних факторах, які реалізувалися з часу оприлюднення попередніх макроекономічних прогнозів у жовтні 2017 року і які враховано у оновлених та презентованих прогнозах.
- подальша затримка з надходженням чергового траншу МВФ, що негативно впливає на очікування та створює тиск на обмінний курс гривні;
- суттєве підвищення соцстандартів (пенсій, мінімальних зарплат), які зумовлюють подальшу активізацію споживчого попиту;
- підвищення інфляційних очікувань, що ускладнюватиме зниження інфляції у подальшому;
- зростання цін на нафту на зовнішніх ринках з відповідним зростанням цін на бензин в Україні (що також буде впливати на ціни на інші товари);
- прогнозоване подорожчання товарів з високим ступнем обробки з огляду на підвищення цін сирих продуктів у попередньому періоді;
- стрімке посилення обмінного курсу євро та валют країн Центрально-Східної Європи відносно долара США на світових ринках, що матиме наслідком здорожчання імпортованих європейських товарів.
(для перегляду документу натисніть на зображення)
Загалом члени комітету відзначили, що існують ризики, яким монетарна політика об’єктивно не може протидіяти (ціни на внутрішньому ринку наближуються до світових цін). Проте підвищення облікової ставки здатне охолоджувати надмірне прискорення сукупного попиту, яке відбувається внаслідок більш м’якої бюджетної політики, а також стримувати погіршення інфляційних очікувань та посилити привабливість фінансових інструментів у національній валюті.
Більшість членів монетарного комітету також зійшлися на думці, що існує ймовірність подальшого підвищення облікової ставки в найближчій перспективі за відсутності суттєвих ознак зниження інфляційного тиску. «У випадку реалізації ризиків дострокового припинення програми з МВФ та більш м’якої фіскальної політики монетарна політика має посилювати свою жорсткість більш суттєво. Водночас, ймовірність пом’якшення монетарної політики до кінця 2018 року є низькою», - зазначається в документі.
Підняття Нацбанком облікової ставки у січні було досить різким. І стало вже третім поспіль. Як відомо, раніше, 27 жовтня 2017 року Нацбанк підвищив ставку з 12,5% до 13,5%, у грудні - з 13,5% до 14,5%. Останнє підняття облікової ставки не всі експерти сприйняли як кращий варіант для стримування погіршення інфляційних очікувань. Власне, як і політики. Питання облікової ставки наразі є одним з головних, які парламентські фракції задають кандидату на посаду голови Національного банку Якову Смолію, за якого Верховній Раді доведеться голосувати вже найближчим часом. Депутатів хвилює, чому гривня стрімко девальвує, а через дорогі кредити знижується економічна активність.
Навіть сам Гройсман вже поспішив закликати Нацбанк знизити облікову ставку. «Потрібно знижувати облікову ставку. Треба робити кредити більш доступними», - заявив він. І додав, що, на його думку, варто провести з НБУ з цього питання дискусію.
Про те, що телевізійні звіти Гройсмана про економічне зростання є досить далекими від реальності, свідчать і інші фактори. За словами голови уряду, на початок 2018 року зовнішній економічний борг України складає вже 83% усього ВВП держави. Такий показник свідчить про те, що кожен українець винен приблизно $1800-1900. Лише до 2020 року уряд та Нацбанк мають сплатити за зовнішніми боргами понад $16 млрд. Але навіть у НБУ сумніваються у можливості збільшити міжнародні резерви і прогнозують, що припинення співпраці з Міжнародним валютним фондом спричинить проблеми з платоспроможністю держави.
Підняття мінімальної заробітної плати та «осучаснення» пенсій на цьому фоні виглядає не так переможно, як би того хотілося уряду. «В основі будь-яких позитивних суспільних соціальних процесів є економічне зростання, збільшення доходів громадян. Плюс, розвиток соціальної, житлової та іншої інфраструктури, - аналізував ситуацію в розмові з «Главкомом» екс-міністр економіки Володимир Лановий. – У нас немає економічного зростання, воно нульове, а може навіть і з мінусом. У нас інфляція з’їдає зростання доходів».
Погіршення економічних показників також відзначають і у Центрі Разумкова. «Хоча середня номінальна заробітна плата помітно зросла у грудні 2017 року (на 17% порівняно з листопадом, переважно внаслідок традиційних виплат річних бонусів, премій тощо), проте прискорення девальвації (з приблизно 26,8 грн./$1 наприкінці жовтня до 28,0 грн./$1 наприкінці грудня), а з тим і інфляції, погіршило показники купівельної спроможності домогосподарств», - зазначають там. Водночас, аналітики Центру зазначають, що незмінність соціальних стандартів (прожиткового мінімуму, мінімальної пенсії тощо) при прискоренні інфляції вказує на подальше погіршення становища малозабезпечених верств населення. Як наслідок, хоча механізмі субсидій продовжує діяти, проте ситуація з оплатою житлово-комунальних послуг погіршилася – покриття оплатою нарахованих сум в останні місяці року знизилося до 70-80% порівняно з 100-120% у ІІ-ІІІ кварталах (сплата поточних нарахувань і заборгованостей попереднього зимового сезону).
У Центрі Разумкова також оприлюднили черговий Індекс поточної економічної спроможності, який характеризує не лише купівельну спроможність населення, а й економічно стійкість – здатність «усередненого» домогосподарства до життєдіяльності за умови втрати джерел поточного доходу впродовж певного періоду часу. Значення Індексу поточної економічної спроможності станом на кінець 2017 року склало 89,5, що, хоча й суттєво вище від показника кінця 2016 року, проте помітно поступається значенням того ж індексу упродовж липня-жовтня.
Як зазначають експерти, слід очікувати на подальше зниження значення індексу упродовж перших двох місяців 2018 року, адже традиційно величина номінальних зарплат суттєво знижується (порівняно з кінцем року), зростають заборгованості з виплат заробітної плати, а оплата за житлово-комунальні послуги суттєво погіршується.
Катерина Пешко, «Главком»
Коментарі — 0