Як нас нагріли цієї зими. Газ подешевшав утричі, а тарифи?

З початку року ціна газу для населення знизилась на 51%, а порівняно з аналогічним періодом минулого року падіння сягнуло 62%. Лише у травні «Нафтогаз» знизив оптову ціну газу для потреб населення на 21% порівняно з квітнем. У червні споживачі почали отримувати платіжки, в яких зафіксована найнижча за останні декілька  років ціна газу  – 2,9 тис грн за тисячу кубометрів (з врахуванням ПДВ, націнки газзбутів та витрат на транспортування газу). 

Така ситуація на ринку створила унікальні можливості для здешевлення «теплих послуг». І влада не могла не реагувати на такі події.

24 грудня 2019 року, як повідомляв «Главком», виконуючи вимогу глави держави, уряд Гончарука ухвалив постанову  №1082. Вона дозволила змінювати обсяги нарахувань за послуги централізованого опалення та гарячого водопостачання відповідно до змін ціни газу. Отже, споживачі отримали реальну можливість заощадити на опаленні, і в наступні місяці економія мала б лише зростати, адже газ постійно дешевшав. 

Та чи всі змогли скористатися такою щедрістю?

Чому не всім зменшили платіжки?

«Главком» писав про те, як столичне «Київтеплоенерго» звітувало про щомісячні перерахування платіжок у зв’язку зі зниженням ціни газу. За підрахунками компанії, кияни рекордно зекономили, сплачуючи за тепло і гарячу воду. Загалом протягом опалювального сезону (тривав з 25 жовтня 2019 року по 8 квітня 2020-го) комунальне підприємство зменшило загальну суму платежів за тепло і гарячу воду на суму майже 1,5 млрд грн. Середньостатистичне домогосподарство заощадило 1600 грн за сезон. Конкретна сума залежить від площі квартири  та енергоефективності будинку.

Проте в дійсності споживачі могли заощадити значно більше, і причин цьому декілька.

По-перше, не всім киянам взагалі робили перерахунок. Декому нарахували навіть більше, ніж в холодну зиму 2018/19 року. Редакція отримала від читачів платіжки, які свідчать, що окремі домогосподарства, наприклад, у лютому-2020 сплачували за трикімнатну квартиру на 243 гривні більше (сплачено 2552 грн), ніж у лютому-2019 (2309 грн). 

Чому ж газ дешевшав, уряд обіцяв перерахунок платежів, а цифри у платіжках не зменшувались? А якщо й зменшувались то геть зовсім не такими темпами, як падали ціни на газ?

Наприклад, у березні, саме в цей місяць киянам зробили найбільший перерахунок, опалення у столиці стало дешевшим лише на 32%, ніж було нараховано за базовим тарифом (1654 грн за гігакалорію). На гарячій воді кияни зекономили лише 29%. Цілком очевидно, що зниження  мало б бути значно вагомішим, адже коли НКРЕКП затверджувала базовий тариф 1654 грн, ціна газу була 8400 грн за тисячу кубічних метрів, тобто, майже втричі більше, ніж тепер. Джерело «Главкома» в уряді стверджує, що тариф мав би знизитися щонайменше на 50% порівняно з базовим. Тобто кожне домогосподарство столиці мало б зекономити за опалювальний сезон не 1600 грн, а суттєво більше!

Чому ж щедрість уряду та постачальників тепла та гарячої води виявилась такою скупою? У відповіді на це питання є кільках складових.

Перша – ніякого контролю з боку держави за перерахунком не було передбачено. Згадана вище  урядова постанова №1082 мала рекомендаційний характер. Фактично уряд дозволив комунальним підприємствам діяти на свій розсуд. Можна було взагалі не робити перерахунки. І бізнесмени цим без зайвих сумнівів користались.

До прикладу, саме так зробила київська «Євро-Реконструкція»: постачальник тепла мешканцям Дарницького і частково Дніпровського району столиці просто проігнорував урядову постанову.  Навіть навпаки: компанія збільшила нарахування порівняно з базовим тарифом. До прикладу, державний регулятор (НКРЕКП) на своєму сайті повідомляє, що   17 січня 2020 року для  «Євро-Реконструкції»  діє тариф  900 грн з ПДВ, тоді як споживачам постачальник нараховував плату за тепло по  1341 грн за гігакалорію, тобто на кожну спожиту гігакалорію було додатково нараховано по 400 грн!

І ніяке покарання за це ні столичній компанії, ні ще десяткам таких компаній по всій країні не загрожує.

«Главком» звернувся в «Євро-Реконструкцію» за роз`ясненням, чому компанія вибрала такий алгоритм стосунків зі своїми споживачами?  У відповідь представники підприємства пояснили, що при розрахунках з населенням за «теплі» послуги був використаний тариф, встановлений 1 січня 2019 року  постановою  НКРЕКП №1823 від 11.12.2018 року – 1341 грн за гігакалорію або 35,67 грн (з ПДВ) на один квадратний метр (при відсутності лічильників тепла). Але тоді постає цілком логічне питання: чому ж  «Євро-Реконструкція» посилається на старий тариф, коли на сайті НКРЕКП давним-давно зафіксований геть інший (вище згадувалося, що на 17 січня 2020 року для  «Євро-Реконструкції»  діє тариф  900 грн з ПДВ)?   

Що цікаво, інформацію про вже недіючий тариф 1341 грн за гігакалорію  «Євро-Реконструкція» досі тримає на своєму офіційному сайті в рубриці «Для населення».  І за цим тарифом «Євро-Реконструкція» робила нарахування в платіжках киян.

На прохання «Главкома»  пояснити, чому компанія не виконала  урядову постанову  №1082 про перерахунок платіжок через зниження ціни газу, в «Євро-Реконструкції» відповіли, що Дарницька ТЕЦ  набагато менше спалює газу, ніж вугілля. 
До речі, ціна вугілля на світовому ринку цього року теж впала – до $50 за тонну.  Тому, виходить, уряд таки «дав маху», коли в своїй постанові жодним словом не згадав про необхідність робити перерахунки платіжок постачальникам тепла, які, крім газу, спалюють ще й вугілля.

Наводимо повну відповідь «Євро-Реконструкції» «Главкому», де більше суперечностей, ніж логічних доказів.

«Якщо врахувати, що в рік компанія продає близько одного мільйона гігакалорій тепла мешканцям Дарницького району, то додаткові нарахування  складуть близько 400 млн грн. Непоганий дохід», – підсумовує ситуацію джерело «Главкома» в уряді. Експерт також визнає, що раніше в законодавчих актах чітко прописувалася відповідальність за виконання вказівок уряду.

Про маніпуляції з лічильниками

Другий момент, який дозволяє постачальникам послуг «гратися» з нарахуваннями, пов'язаний з лічильниками, а точніше з їхньою відсутністю.

В ухваленому в 2017 році законі про комерційний облік теплової енергії та водопостачання (стаття 6) прописана норма про те, що в разі виходу з ладу встановленого в будинку лічильника чи для здійснення його періодичної  повірки (раз в 6-9 років в залежності від типу приладу),  постачальник послуги не має права знімати прилад з розрахунку. Тобто лічильник має бути замінений іншим приладом – для того, щоб у платіжці споживача завжди були чітко вказані реальні обсяги споживання тепла чи води. А протягом 5 днів лічильник має бути повернений  на те ж  саме місце, де він був встановлений  раніше. Дослівно в законі написано так:

«Забороняється демонтаж вузла обліку, в тому числі комерційного, для обслуговування без його заміни на вузол обліку, укомплектований засобами вимірювальної техніки такого самого або вищого класу точності… У разі виходу з ладу вузла обліку він підлягає заміні на справний та прийняттю на абонентський облік протягом п’яти робочих днів з дня виявлення факту виходу з ладу».

Отже, закон зобов`язує комунальні підприємства робити нарахування споживачам лише за показниками лічильників. Проте в дійсності кияни неодноразово отримували платіжки із захмарними нарахуваннями за тепло чи воду. А все тому, що розрахунки були зроблені не за показниками лічильника, а за чинною нормою споживання – там діє тариф на теплопостачання за  один квадратний  метр житлової площі. Але такий тариф можна застосувати лише в тих будинках, де ніколи не стояли будинкові лічильники. Проте комунальні підприємства інколи грубо порушують закон, користуючись необізнаністю споживачів. Монополіст наварює додаткові прибутки, люди отримують платіжки з нарахуваннями більшими за ті, що мали б бути.

Висновок простий: споживачеві варто контролювати все те, що написано в платіжці. Якщо в платіжці стоїть норма споживання, значить вам зарахували платіж не за лічильником. Якщо ж в будинку є лічильник, в платіжці є графа «Обсяг», де вказується місячний обсяг спожитого тепла у гігакалоріях. Але «умільці» і тут придумали спосіб, як надурити клієнта: монополісти винайшли «віртуальний» лічильник – на заміну того, який вийшов із ладу, чи знятий на повірку.

«Брали площу вашої квартири, множили її на тариф на оплату за квадратний метр і потім ділили на тариф за одну гігакалорію – в такий спосіб визначали обсяг споживання тепла. Потім цю цифру вносили в платіжки споживачів і тоді створювалась видимість, що нібито лічильник працює, адже вказувався обсяг спожитого тепла чи води. Думаю, якщо порівняти виставлену в платіжках суму всім споживачам (не лише побутовим, але й промисловим) за теплову енергію та порівняти її з вартістю всієї виробленої теплової енергії, то виявиться, що виставлена в платіжках сума буде вищою, ніж  вартість виробленого тепла. Тобто підприємства продають більше, ніж в дійсності виробляють», - переконане джерело «Главкома».

Куди скаржитися?

Через махінації з нарахуваннями за теплі послуги часто буває так, що власник однокімнатної квартири в Києві платить за теплі послуги більше, ніж власник квартири за містом,  площа якої в рази більша. Секрет у тому, що в заміських багатоквартирних будинках  дозволено встановлювати газові котли просто у квартирах, а відтак, господар сам знімає показники лічильника і передає в облгаз.

Де ж шукати правду?

Більшість споживачів не знають, куди звертатися в разі виявлення будь-якого з вище описаних порушень. А постачальники теплих послуг цим користуються. Якщо ж врахувати, що в Києві є більше мільйона квартир, то навіть переплата в 100 грн з однієї приносить постачальникам послуг колосальні доходи за продаж «повітря».

У законі про житлово-комунальні послуги (стаття 27) описаний порядок оформлення претензій споживачів. В разі виявлення порушень, «споживач має право викликати виконавця комунальних послуг (його представника) для перевірки кількості та/або якості наданих послуг». Потім складається акт-претензія, який підписується споживачем та виконавцем комунальної послуги або управителем багатоквартирним будинком.

У разі неприбуття виконавця комунальної послуги (чи управителя будинком) або необґрунтованої відмови підписати акт-претензію такий акт підписується споживачем, а також не менш як двома споживачами, що проживають по сусідству.  Підписаний акт потрібно надіслати виконавцю комунальної послуги (або управителю будинком).

Отже, кияни можуть надсилати свої скарги (акти-претензії) в «Київтеплоенерго» чи «Євро-Реконструкцію». Ці компанії повинні протягом п’яти робочих днів вирішити  питання щодо задоволення вимог, викладених в акті-претензії, або мають надати споживачеві обґрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензії.

Якщо ж постачальник послуг проігнорує звернення споживача, тоді столичному мешканцю варто звернутися в Головне управління Держпродспоживслужби в місті  Києві. В складі цієї структури діє відділ контролю за регульованими цінами, завдання якого – «здійснювати державний нагляд (контроль) за дотриманням вимог формування, встановлення та застосування державних регульованих цін».

За законом про звернення громадян, кожен споживач може звернутися зі скаргою щодо тарифів на комунальні послуги в Держпродспоживслужбу.  Посадові особи цього  органу зобов'язані об'єктивно і вчасно розглянути скаргу, перевірити викладені в ній  факти та прийняти відповідне рішення і забезпечити його виконання. За свідченнями очевидців, ревізори Держпродспоживслужби активно розглядають скарги,  включно з тими, які складені у довільній формі. Але більшість  громадян не знають про існування такої процедури.

Наталка Прудка, для «Главкома»