Руслан Кошулинський: Конституція 2004-го року далеко не ідеальна

Перші кроки, які влада зробила на зустріч опозиції та людям на вулицях, відставка уряду Азарова та скасування «диктаторських» законів, які голосувались руками, – звісно, краще, ніж загострення конфлікту. Нагадаємо, що Верховна Рада відмінила 9 з 11 законів, прийнятих під час скандального засідання 16 січня. Не чіпали тільки закон про держбюджет та недопустимість переслідування учасників масових акцій протесту. Потім чотири зі скасованих «ручних» законів були переголосовані системою «Рада», причому частина голосів за них була надана опозицією. В тому числі, наприклад, за дуже підозрілий закон про звільнення від ПДВ операцій по ввозу на митну територію України природного газу.

-- Повний перелік скасованих законів такий.

1. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі». Цей закон передбачав автоматичну фото- і відеофіксацію порушень на дорогах.

2. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень під час проведення футбольних матчів». Закон, який розлютив футбольних фанатів, що навіть в Донецьку стали на сторону Євромайдану. Особливо активним вболівальникам, які скоїли правопорушення на стадіоні, за цим законом заборонявся вхід на стадіон. Квитки на матчі можна було купити тільки за посвідченням особи. В принципі, наміри якогось регулювання фанатського руху ідуть давно, але цьому закону «пощастило» попасти в «диктаторський» пакет.

3. «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо заочного кримінального провадження». Після скасування цього закону людей вже не можна судити без їхньої особистої присутності в суді.

4. «Про внесення змін до Регламенту Верховної Ради України». Фактично цей закон спрощував процедуру позбавлення депутатської недоторканості – для цього не вимагалось рішення парламентського комітету.

5. «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та процесуальних законів щодо додаткових заходів захисту безпеки громадян» (закон Олійника – Колесниченка). Найбільш одіозний закон, який викликав обурення опонентів влади. Тут був цілий букет нововведень – норма «більше п’яти авто не збиратись», заборона масок і касок, покарання за наклеп, регулювання Інтернету, купівля SIM-карт за паспортом, клеймування «іноземним агентом» та інші норми, деякі з яких виглядали «драконівськими» навіть у порівнянні з законодавством північного сусіда. Вони, на щастя, так толком і не запрацюють, звісно, якщо Президент поставить під консенсусним рішенням парламенту свій підпис.

Але попри перші позитивні кроки недовіра учасників перемовин один до одного така велика, що говорити про те, що є певна дорожня карта досягнення компромісу поки що зарано. Багато хто вважає, що створення спецкомісії з підготовки змін до Конституції – це лише затягування часу і ні на яке обмеження повноважень Янукович не погодиться. Голова фракції «регіоналів» Олександр Єфремов вже заявив, що процедура проведення цих змін займе мінімум рік. Віце-спікер Руслан Кошулинський в очікуванні нових перемовин в кабінеті спікера Володимира Рибака розповів «Главкому», чому не варто дуже радіти цим поступкам від Банкової.

Як ви оцінюєте вчорашні домовленості і голосування?

Поки що це нічого не означає. Поки це перші кроки – відмінені закони, через які люди вибухнули. Це та декриміналізація законодавства – перші поступки влади суспільству.

Коли сідають на переговори люди, які не мають довіри один до одного, то поки не буде підписаного рішення, ні про що не можна говорити ствердно.

Чому ви, на відміну від інших опозиційних фракцій, не голосували за пакет законів №4030, №4037, №4038, №4039?

Тому що вважаємо, що за такі речі непотрібно голосувати в такому форматі. Це виходить за межі домовленостей. Ми вважаємо, що той, хто ці закони ухвалював, і має їх скасовувати.

Але частина «Батьківщини» і «Удару» дали за них голоси.

Я так розумію, в них було вільне голосування, але це запитання до цих фракцій.

Влада вимагає від опозиції звільнення Майдану в обмін на поступки. Чи є у влади розуміння, що та не може цього гарантувати?

Зараз в суспільстві взагалі ніхто нічого не може гарантувати. У нас навіть гарант нічого не може гарантувати. Якщо ми забираємо людей з застінок, яких тримають там як заручників, – це вже прецедент. Що взамін – інше питання. Як тільки людей почнуть випускати – починаємо говорити далі.

Чи зрозуміло вже, як буде формуватися спецкомісія з розробки нової Конституції? До якого механізму ви схиляєтесь?

Механізмів зміни Конституції небагато, він прописаний в ній самій – дві сесії, два голосування по 300 голосів. Або Конституційний суд сам відміняє своє рішення, у що я не вірю. Більше законних засобів немає. Є ще акт Верховної Ради, яким повертається Конституція 2004-го року, можливі зміни до закону про Конституційний суд, якими можна було б надати повноваження парламенту робити в якійсь період часу зміни до Конституції. Але це, я б сказав, - напівчисті кроки. Акт не може бути вищим за Конституцію і закон, бо є підзаконним актом. Зараз іде дискусія в юридичних колах щодо правомірності і максимальної швидкості зміни Конституції. Адже Конституція 2004-го року далеко не ідеальна, бо, наприклад, по ній парламентська більшість формується коаліцією. А зараз депутати обиралися не пропорційною схемою – то що робити з позафракційними? Тут велика низка питань, і тимчасова комісія, яка б працювала над узгодженням тексту нової Конституції, є до потреби. Але почати процес треба, бо перехід до Конституції 1996-го року був, м’яко кажучи, неправомірним.

Чи ви гадаєте вулиця зробить паузу на той час, поки ви домовляєтеся? І ті, хто буде продовжувати захоплювати будівлі, на Майдані будуть вважатися провокаторами, як каже комендант Майдану Степан Кубів?

Ви чули реакцію керівництва Майдану. Захід в приміщення і мародерство – це різні речі.