Норвезький економіст Ерік Райнерт: Потрібно допомагати збитковим компаніям з гідністю піти з ринку

Україна – це країна, якій бракує сучасних технологій, яка страждає від постійного відтоку мізків і у якій слабкі державні інститути і сильна корупція. Від цього наше суспільство уражене відсутністю довіри, а економіка браком іноземних інвестицій. Такими характеристиками наділили нашу країну учасники Другого Київського міжнародного економічного форуму, який учора проходив у столиці України. Вихід із скрутної ситуації – вироблення і жорстке дотримання стратегії виходу із кризи, кажуть провідні експерти, які з’їхалися до України. «Ваш основний ресурс – не ринок, а високоосвічений людський капітал», - заявив під час однієї з панельних дискусій головний виконавчий директор Всесвітньої академії наук і мистецтв Гаррі Джейкобс. Він закликав не керуватися міфом про те, що відкриття ринку країн-сусідів вирішить усі проблеми в економіці.

Професор фінансів в Institute for Management Development (IMD), голова IMD World Competitiveness Center Артуро Бріс для прикладу навів договір про вільну торгівлю між Китаєм і Тайванем, який не зовсім відповідає інтересам Тайваню. Так само, як і договір про вільну торгівлю між ЄС і Іспанією не зовсім на користь останньої. Попри це, такі договори - це компроміс, на який ідуть країни, аби мати успіх. Так експерти закликали Україну перш за все подбати про власний ресурсний потенціал, насамперед людський, а не надіятися на поміч.

Однак якісного людського ресурсу в Україні стає все менше. «З 19 млн працюючого населення тільки в Польщу виїхало 400 тисяч», - повідомив голова Комітету Верховної Ради України з питань промислової політики і підприємництва Віктор Галасюк. Віце-президент Європейського центру з питань підприємництва Єжи Квецинський закликає не драматизувати ситуацію, і наводить приклад міграції у самій Польщі: два мільйони поляків поїхали працювати до Західної Європи, при цьому економіка країни розвивається. Він закликає не боятися складнощів, і продовжувати іти в ЄС. «Коли ми у 2004 році приєднувалися до ЄС, нас, Польщу, вважали синонімом корупції», - проводить аналогії Квецинський.

Справді, слово корупція на форумі лунало ледь не частіше за інші. Попри це генеральний директор металургійної компанії «Інтерпайп» Олег Розенберг бачить світло в кінці тунелю: «У нас припинили вимагати, стали допомагати». Уряд має допомагати тим компаніям, які приносять прибуток, а неефективні мусять бути закриті, додає колишній міністр економіки Латвії Даніелс Павлутс (2011-2014). «Влада має розумно втручатися в бізнес, але не старими методами», - пояснює він. Схожий погляд має і один із найбільш авторитетних і впливових учасників форуму, норвезький економіст Ерік Райнерт. Він вивчав досвід розвитку економік в десятках країн світу і є автором бестселера «Як багаті країни стали багатими, і чому бідні залишаються бідними». В розмові з «Главком» Райнерт пояснив, чому в України в найближчому майбутньому немає рівноцінної заміни кредитам МВФ, чому відтік найкращих мізків не є страшним для економіки, а також про міжнародний досвід закриття неуспішних компаній.

Під час дискусій на Форумі ви сказали про те, що «краще мати збиткову промисловість, аніж не мати її взагалі». Але Україна всі роки незалежності те й робить, що дотує неефективні галузі, однак це не привело до бажаних результатів. Чому вважаєте цю формулу вірною?

Я думаю, що на сьогоднішній день є історія успішної компанії, яка виробляє металеві труби. Не знаю, чи є це цілковитою правдою (генеральний директор «Інтерпайпу» Олег Розенберг під час форуму навів приклад успішної діяльності його компанії, налагодження сучасного виробництв, запровадження білих зарплат тощо - «Главком»), та все одно це є одним із прикладів успіху. Але я не кажу, що потрібно постійно дотувати підприємства. Напевно, ті компанії, які не заробляють гроші, вже застаріли. Певні підрозділи великих компаній можуть бути збережені. Наприклад, ви можете почати розвивати нові галузі, такі як інформаційні технології. Гарний приклад - Японія. Потрібно допомагати компаніям, які не можуть вижити у ринкових умовах, з гідністю піти з ринку. Це те, що зробила влада Японії у 50-60-ті роки минулого століття. Вони допомогли деяким компаніям з’явитися на світ, натомість іншим, які не могли відповідати ринкових умов існування, допомогли піти з ринку.

Виконавчий директор Всесвітньої академії наук і мистецтв Гаррі Джейкобс каже, що основний капітал для України має полягати у високоосвічених професіоналах. Натомість статистичні дані говорять про те, що тільки до Польщі виїхали майже 0,5 млн. українців, не кажучи про інші європейські країни. Звідки Україні брати цей людський капітал, адже економіка поки не дозволяє утримувати в країні високоякісні кадри?

Нагадаю, Латвія у період трансформації втратила 20% працездатного населення, яке виїхало за кордон. Все це вказує на те, що українці не повинні розраховувати на когось, окрім себе. У вас самих повинно бути бачення, куди рухатися.

Ви є критиком МВФ, вважаєте, що мають використовуватись альтернативи цій інституції. Але чому тоді Україна і інші країни, які потребують грошей, не користуються альтернативами?

Сьогодні панує ідеологія вільного ринку та конкуренції. І тут у нас з’являється колізія. Ми створюємо одне міністерство, можна сказати, що «Міністерство правди» як по Орвеллу. Тобто «Міністерство», яке (за задумом) повинно розвивати вільну конкуренцію, натомість МВФ є єдиним адміністративним важелем.

Питаєте про альтернативи? Китай. Ця країна напрацьовує певні варіанти (залучення своїх ресурсів під кредитування), але в найближчому майбутньому Україна все ж не матиме інших альтернатив МВФ.

Хіба такою альтернативою не може бути США?

Дуже тривалий час США вели політику протекціонізму. Що мені подобається, так це те, що коли Вашингтону було потрібно захищати свою економіку, він її захищав. Коли часи змінилися, вони використовують іншу політику. Якщо ми поглянемо на приклад США в їх найкращі часи в 1950–70-ті роки, то побачимо, що тоді існувала гарна система стримування і противаг. Там було три основних компоненти – це держава, компанії і профспілки. Але Америка на сьогоднішній день втратила цю перевагу тому, що профспілки більше не мають такої сили як в попередні роки. Все ж таки така система противаг може розглядатися як ідеальна, але якщо говорити про сьогодення, то США не є ідеальною країною для наслідування.

Практично на всіх економічних форумах, під час яких мова іде про Україну, піднімається питання боротьби з корупцією. Нині в Україні створене Національне антикорупційне бюро, відбувається люстрація. Чи допоможуть ці механізми побороти корупцію, і чому цього не зміг зробити жоден із урядів, який працював в Україні раніше?

Корупція – дуже погана річ. Але вона існує у всьому світі. У 80-х роках я мав свою справу у Чикаго. Завжди зустрічався і вітався з поліцейським Еріком. Ця людина мала тоді дві роботи. Перша - це робота поліцейського і друга – це робота на мого партнера по бізнесу. В той час ця людина, цей поліцейський, допоміг мені пройти усі складнощі, пов’язані з міграційною політикою буквально за 30 секунд. У нього не було жодних проблем з тим, що він залишався виконувати обов’язки поліцейського, але водночас він працював у мого партнера. На мій погляд, це є прикладом надзвичайної корупції.

Повертаючись до вашого питання скажу, що корупція у вас – це наслідок радянської системи. Головне питання в Україні полягає в тому, щоб зрозуміти, чи є українська корупція лише спробою вижити в цих умовах чи ні? Тому що, зазвичай, корупція включає у себе або отримання грошей, або надання певних послуг, без яких просто не можна вижити в Україні.

Ви порівнюєте Україну з Чикаго. У нашій країні корупція більша?

Ні, у Чикаго ситуація була гіршою, ніж нині є в Україні.

Глава IMD World Competitiveness Center Артуро Бріс, виступаючи на форумі заявив, що Україна повинна виробити власну унікальну формулу економічного успіху, натомість ви вважаєте, що не потрібно вигадувати «велосипед», а потрібно застосувати досвід тих країн, які стали успішними. Істина посередині?

Немає ніякого протиріччя в тому, що сказав Артуро Бріс і в тому, що заявив я. Я просто намагався вказати на те, де ви можете взяти частину своєї стратегії, наприклад, подивитися на приклади бразильських банків з розвитку, подивитися на приклади польських наукових парків. Саме про такий досвід я кажу.