Натисніть «Подобається», щоб читати
    Glavcom.ua в Facebook

    Я вже читаю Glavcom в Facebook

    Адвокат Микола Полозов: Справа полонених моряків – це справа про окупацію Криму

    • Михайло Глуховський
    • Розсилка
    Адвокат Микола Полозов - Адвокат Микола Полозов: Справа полонених моряків – це справа про окупацію Криму
    Адвокат Микола Полозов

    «ФСБ з допомогою брехні намагалася вивідати інформацію у військовополонених»

    У московському СІЗО «Лефортово» нині перебуває 21 український моряк, ще троє країна-агресор утримує в лазареті СІЗО «Матросская тишина». Наших бранців російська влада переправила до столиці РФ з Криму, де утримувала після захоплення у полон наприкінці листопада.

    Усім 24 морякам пред’явлені однакові звинувачення – у порушенні частині 3 статті 322 Кримінального кодексу Російської Федерації – «незаконний перетин державного кордону РФ, здійснений групою осіб за попередньою змовою або ж організованою групою із застосуванням насильства або ж без подібного». Полоненим загрожує до 6 років ув’язнення.

    Українська влада і адвокати називають ув’язнених моряків не інакше як військовополоненими і вимагають у Росії надати арештованим саме такий статус. Дотримуючись стратегії захисту командир корабля «Бердянськ», капітана 2-го рангу Денис Гриценко уже заявив, що не визнає провину у незаконному перетині кордону Росії. Про це він заявив «під протокол». «Сьогодні я нарешті зустрівся з Денисом Гриценко, який заявив, що не визнає свою провину і злочинцем себе не вважає», — повідомив його адвокат Микола Полозов. Подібним чином вчинив і командир українського буксира «Яни Капу» Олег Мельничук. Він також відмовився давати свідчення російському слідству і оголосив, що є військовополоненим.

    Напередодні офіс українського омбудсмена влаштував відбір адвокатів, які працюватимуть зі справами полонених моряків. В українському уряді російського правника Миколу Полозова називають координатором роботи усіх захисників. Полозов відомий за справами Надії Савченко, лідерів Меджлісу кримськотатарського народу Ільмі Умерова і Ахтема Чийгоза, яких він захищав.

    В інтерв’ю «Главкому» Микола Полозов розповів про умови в яких утримують полонених  моряків, про можливість візиту родичів моряків до Москви, та про те, чому переведення моряків до СІЗО у Москві ускладнило захист військовополонених.

    «На кожного з 24 моряків точно є як мінімум один адвокат»

    Чи сформована уже команда адвокатів, які захищають моряків?

    Так, команда адвокатів повністю сформована, вони почали свою роботу. Поки можу сказати, що на кожного з 24 моряків точно є як мінімум один адвокат. Пізніше на прес-конференції, присвяченій справі військовополонених моряків, я представлятиму усю команду.

    Арешт вашого колеги Еміля Курбедінова позначився якось на роботі адвокатів у цій справі?

    Безумовно, тиск на адвокатів у Криму набагато більший, ніж у Москві. Еміль Курбедінов займається складними політичними справами і зараз також захищає українського моряка Богдана Небилицю. Очевидно, що є бажання (російської окупаційної, - «Главком») влади завадити йому захищати українських громадян, військовополонених зокрема. Я це розцінюю як факт тиску. Так, звичайно, вони можуть тиснути на окремих адвокатів. Але на команду адвокатів тиснути буде дуже складно.

    Ви вже говорили, що це справа політична, якщо буде воля Кремля, українських моряків Росія може відпустити і посеред слідства. А в чому ж тоді полягає завдання адвокатів, якщо від юридичної складової мало що залежить?



    Перш за все, це паліативна допомога. Хто може побачити моряків, хто може з ними поспілкуватися, хто може переказати їм слова верховного головнокомандувача як не адвокат? Робота адвоката з військовополоненими передбачена статтею 105 Третьої Женевської конвенції (Конвенція про поводження з військовополоненими). Військовополонені мають право на кваліфікований захист. Працюючи з ними таким чином ми просто підтверджуємо їх статус військовополонених. Україна, за смислом цієї Конвенції, зобов’язана найняти адвокатів, які захищатимуть військовополонених моряків.

    Окрім того присутність адвоката знижує ризик жорстокого поводження з людиною, що особливо актуально у російських умовах, адже ми постійно чуємо про якісь тортури. Це по-перше. По-друге, для того, щоб відстоювати позицію моряків у міжнародних інстанціях, в тому числі у Європейському суді з прав людини, необхідно вживати ряд заходів у внутрішньоросійській юрисдикції: як мінімум, захищати їхні права у судах першої і другої інстанції. Саме тому ця робота недаремна.

    Ми розуміємо, звичайно, що у Росії ніякого суду немає. Але присутність адвокатів - дійсно серйозна і важлива частина загальної стратегії звільнення хлопців. Скажу вам так: якщо би не було адвокатів у справі Ільмі Умерова, Ахтема Чийгоза, Надії Савченко, вони би досі перебували за ґратами.

    Те, що усіх моряків перевезли з Криму до Росії, – це «плюс» чи «мінус» для захисту?

    Тут проблема полягає в тому, що до СІЗО «Лефортово», куди перевезли переважну більшість моряків, вкрай ускладнений доступ адвокатів узагалі. І справа навіть не у справі моряків. Система тут влаштована таким чином, що адвокати змушені проводити жеребкування, визначати, хто пройде наступного тижня. Пропускна здатність ізолятора від одного до шести адвокатів на день. Враховуючи те, що окрім військовополонених моряків там перебувають декілька сотень інших ув’язнених, це створює серйозну проблему. Вона є системною, не розв’язується роками. Ізолятор «Лефортово» - це, свого роду, персональна тюрма ФСБ. Значить, їм так зручніше (побудувати роботу саме таким чином, - «Главком»). Об’єктивно переведення до Москви саме у цей ізолятор істотно ускладнило можливості захисту і комунікації з підзахисними.

    З ув’язненими українськими моряками чи не кожного дня зустрічається консул Альберт Черняков. Йому якось вдається частіше бачитися із бранцями?

    Справа в тому, що консули звертаються із запитом на відвідини своїх громадян через канали Міністерства закордонних справ. Це абсолютно інший підхід, інші двері. У випадку, якщо російський МЗС дає «добро», то консулів впускають поза чергою і їх спілкування відрізняється від спілкування з адвокатом. Спілкування з консулами не відбувається конфіденційно, такі розмови у будь-якому випадку контролюються російською владою. Конфіденційність надається тільки у спілкуванні з адвокатом. Саме так я з Денисом Гриценком і спілкувався. Наша з ним розмова відбувалася у слідчому управлінні ФСБ. Як там, так і в самому «Лефортово», немає 100% гарантії того, що це не прослуховується. Та навіть, якщо вони щось підслухають, потім не можуть використовувати як докази.


    Адвокат Микола Полозов
    Адвокат Микола Полозов

    «Моряки у доброму моральному стані»

    Які побутові умови у Дениса Гриценка і інших наших моряків, чи є скарги?

    Відомо, що 21 людина (українські моряки, - «Главком») перебуває у СІЗО «Лефортово». Перший час військові перебували на карантині, усі в одиночних камерах. Зараз їх розмістили по різних камерах таким чином, що жоден з моряків не сидить з іншим моряком.

    Вони сидять у двомісних камерах. Друга людина в камері – це фігурант якоїсь іншої кримінальної справи. Їм передали, принаймні Гриценко це підтвердив, передачки, які збирали активісти у Криму і потім привезли до Москви. Там нові речі, предмети першої необхідності, продукти харчування. Листи Денис Гриценко поки не отримує. Думаю, це пояснюється цензурою в «Лефортово», оскільки усі листи проходять через перевірку. У нього в камері є радіо, телебачення. Умови такі ж, як і для інших ув’язнених, нікого холодом не морозять. Щодо гігієни, то, на жаль, душ можна прийняти лише один раз на тиждень. Ще півроку або рік тому у «Лефортово» не було гарячої води. Зараз уже є. Тому можна сказати, що у побутовому аспекті ситуація вперше за багато років покращилася. Що стосується інших моряків, то вони також перебувають в ізоляції, не знають, що відбувається назовні. 11 грудня мій колега відвідав Василя Сороку у медичній санітарній частині СІЗО «Матросская тишина». І Денис Гриценко, і Василь Сорока не пригнічені. Вони у достатньо доброму моральному стані. Це вселяє надію, що і інші моряки сподіваються, що скоро вийдуть на волю, розуміють, що за них бореться не тільки Україна, але і весь вільний світ.

    Українська влада і захист моряків вважають їх військовополоненими. Чи зрозуміла вам позиція Росії щодо них?

    ФСБ уже озвучувало позицію з цього приводу. Президент Путін уже заявляв, що слідство повинно довести провокаційний характер дій українських моряків. Російські телеканали називають їх провокаторами. Оце вам і є позиція російської влади.

    Чи є у захисту механізми впливу на Росію, аби вона таки визнала моряків військовополоненими?

    Якщо держава відмовляється визнавати норми міжнародного права, якщо найвищі посадові особи відмовляються визнавати їх, що можуть зробити адвокати? Писати скаргу на ім’я Путіна? Тут задача полягає в тому, щоб не переконувати російську владу в тому, у що вони не хочуть вірити, а в тому, щоби дійсно захищати підзахисних, забезпечуючи максимальну ефективність. Аби досягти головного результату – їхнього звільнення у той, чи інший спосіб,  досягнення політичного рішення про те, що вони переміщуються в Україну.

    Одразу після того як моряків затримали, старший лейтенант Андрій Драч, матрос «Нікополя» Сергій Цибізов і капітан 3-го рангу Володимир Лісовий на відеозаписі ФСБ фактично визнали провину. Яку юридичну силу матимуть в суді свідчення, здобуті таким чином?

    Абсолютно ніякої сили не матимуть. Справа в тому, що ФСБ може робити подібні записи з усіма. За моєю інформацією, вони неодноразово в тому числі за допомогою брехні намагалися вивідати у моряків якісь дані. Це, з формальної точки зору, ніякого значення не матиме. Ми розуміємо, що у таких справах у Росії відсутній незалежний суд. І слідство, і прокуратура, і суд працюють як єдиний організм, який просто втілює у деяку процесуальну форму політичне рішення.

    Тобто і моряки, і інші ув’язнені вважають себе військовополоненими і не визнають провину; того, що їм інкримінують?

    Станом на зараз – так.

    Чи допитують нині поранених моряків, чи проводяться щодо них якісь слідчі дії?

    Поки з цього приводу нічого не можу сказати, хоча володію ситуацією.

    Еміль Курбедінов в інтерв'ю «Главкому» розповів, що 14 грудня у справі капітана корабля «Нікополь» Богдана Небилиці, якого він захищає, проходитимуть слідчі дії. Чи відомо вам які саме?

    Слідчі дії – це ж не тільки огляд місця події. На цей момент, якщо ми говоримо про слідчі дії, то це ознайомлення з постановою про призначення низки технічних експертиз і допит, під час якого, наприклад, Гриценко заявив, що він вважає себе військовополоненим і відмовився надавати свідчення.

    Чи повинні понести відповідальність за свої дії прикордонники ФСБ, які застосували зброю проти українських моряків і якою має бути ця відповідальність?

    У даному випадку політичну відповідальність повинна понести російська влада, в тому числі у питанні окупації Криму, адже питання про кордони щільно прив’язане до питання територіальної приналежності Криму. Його світове співтовариство не визнає російським, вважає українським, тобто тимчасово окупованою територією України. А далі по низхідній повинні відповідати аж до того, хто тиснув на курок і розстрілював український катер.

    Чи відомі адвокатам імена людей, які виконували наказ застосовувати силу проти українських військових?

    Так, відомі.

    Чи буде захист наполягати на тому, щоб цих людей запрошували на судові засідання для надання свідчень?

    Поки говорити про стратегію і тактику захисту рано.

    «Для мене не важливо, якою буде схема звільнення військових»

    Чи можуть родичі моряків спілкуватися з ув'язненими. Чи всім дали дозвіл на телефонну розмову?

    Станом на зараз зідзвонитися із рідними вдалося не всім. Це питання, безумовно, піднімається, так само як було перед слідством поставлене питання про отримання дозволу на побачення рідних зі своїми військовополоненими моряками. Звичайно, усі родичі хочуть побачити своїх хлопців. Я думаю, якщо буде отримано дозвіл слідчого, що дорівнюватиме ухваленню політичного рішення, то ця поїздка рідних до Москви буде організована. Вірогідно, її організацією займатимуться омбудсмени.

    Політичне рішення про звільнення українських військових, мається на увазі обмін?

    Насправді способів маса. Хочу нагадати, що в Україні в ув’язненні перебувають декілька десятків громадян Росії. Деякі з них у колективному листі уже зверталися до президента Путіна. Списки цих людей неодноразово представляла російській стороні представник України на Мінському процесі. Якщо говорити про якийсь обмін, то от, будь ласка, можна міняти. Але це питання до політиків, до тих, хто ухвалює ці рішення. Для мене не важливо, яка буде обрана схема для звільнення військових. Для мене важливо, щоб було ухвалене політичне рішення і ці люди поїхали додому, до своїх родин.

    У випадку з Надією Савченко під обмін потрапили російські ГРУшники…

    Наприклад. Бачте, є позитивні приклади, які можна використовувати. Але це питання вже до тих, хто займається переговорами.

    А чи можна провести паралелі у справах моряків зі справою Савченко, адже мова і тоді і зараз іде про військовослужбовців, яких захопили на території України?

    Зараз я би не хотів проводити якісь аналогії. У нас абсолютно нова ситуація, у нас є з нашого боку визнання військовополоненими усіх 24 моряків, безумовно є відкритою агресія російської влади до українських військовослужбовців. Це гранично чітко підпадає під описи, передбачені міжнародними правилами (які дозволяють вважати арештованих військовополоненими). Якщо ми говоримо про моряків, то ми говоримо саме про військовополонених. Тому аналогії з українськими політв’язнями в даному випадку були б не дуже доречними.

    Але коли затримали Надію Савченко і судили її в РФ, правозахисники, в тому числі і російські, вимагали також надати їй статус військовополоненої…

    Оскільки Україна чітко артикулювала свою позицію, засновану на нормах міжнародного права, я вважаю, що ця позиція абсолютно правильна (позиція щодо затриманих українських моряків). Що стосується справи Савченко, то та справа уже закрита, вона тоді вийшла на волю. І як це відбулося, вже немає ніякого значення.

    Михайло Глуховський, «Главком»

    Коментарі ()
    1000 символів залишилось
    НАЙПОПУЛЯРНІШЕ