Дмитро Тимчук: Якщо Росія збиватиме наші ракети, за всіма канонами необхідно вводити воєнний стан

З 1-го по 2 грудня у південній частині України відбудуться науково-дослідницькі навчання Повітряних сил Збройних сил України. Щойно дізнавшись про це, РФ поспішила звинуватити Україну в намірі провести ракетні стрільби в районі окупованого Криму і зажадала негайно скасувати це рішення.

За словами секретаря РНБО України Олександра Турчинова, відповідно до всіх міжнародних угод, суверенний повітряний простір РФ у Чорному морі закінчується посередині Керченської протоки.

«У цьому районі Україна не планує здійснювати ракетні випробування. Решта території на захід від Керченської протоки є суверенним повітряним простором України», – зазначив Олександр Турчинов, додавши, що ракетні випробування Україна здійснює в межах усіх міжнародних зобов'язань та договорів.

У відповідь Росія прогрозила збивати українські ракети під час проведення навчань та знищувати ракетні установки. Крім того, сьогодні стало відомо, що Росія перекинула в окупований Крим зенітно-ракетний комплекс С300-ВМ. Це система ППО з можливістю боротьби із балістичними ракетами малої і середньої дальності (до 2500 км).

Про те, чи наважиться країна-агресор на збиття українських ракет, а також до чого може призвести істерика Кремля у зв’язку з українськими навчаннями, «Главкому» розповів нардеп від «Народного фронту», член Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони, координатор групи «Інформаційний спротив» Дмитро Тимчук.

Чи вистачить у Росії сміливості виконати свою обіцянку про збиття українських ракет та знищення ракетних установок у разі проведення навчань поблизу Криму?

Якщо Росія на це піде, то використає це як привід для здійснення відкритої агресії проти України. Що стосується повітряного простору, то міжнародне співтовариство вже достатньо чітко висловило свою позицію (це сказано і в документах ПАРЄ, і в документах НАТО, і на двосторонньому рівні): Росія анексувала Крим, це фактично є окупацією, і ця територія є невід’ємною частиною України. Відповідно, Україна може проводити там навчання без питань – ну, хіба що з дотриманням норм безпеки, передбачених міжнародними правилами, зокрема щодо забезпечення польотів цивільної авіації.

Якщо Росія у відповідь почне застосовувати будь-яке озброєння по території України відкрито під цим приводом, це означатиме, що РФ після двох актів прихованої агресії – спецоперації у Криму і нинішньої воєнної спецоперації на Донбасі – перейде до відкритої фази агресії проти України.

Як має реагувати на такий обстріл Україна?

У випадку обстрілу – це вже акт агресії. За всіма канонами необхідно вводити воєнний стан та говорити про те, що ми перебуваємо у стані війни. Взагалі, у нас є всі підстави, і досить давно, говорити про те, що Росія воює проти України. Однак це вже на совісті вищого керівництва держави, оскільки прерогатива оголошення воєнного стану належить саме йому.

Чи вистачить Росії сил проводити відкриті воєнні дії і в Україні, і в Сирії?

Тут можуть бути будь-які сценарії, починаючи з того, що нинішні попередження так і залишаться попередженнями і Росія жодних заходів не вживатиме проти України. Можливий локальний конфлікт уже на відкритій стадії – припустімо, варіант вторгнення та обстрілу української території на інших ділянках, окрім зони АТО. А можлива й широкомасштабна агресія. Однак останній варіант є малоймовірним, оскільки є стримуючий міжнародний фактор і є внутрішній російський фактор, тобто негативна економічна ситуація. Явно участь у двох театрах бойових дій РФ не витримає. Однак ніщо не заважає Путіну під слушним приводом звернути операцію у Сирії та перенести її в Україну. Це цілком може закінчитися третьою світовою – дивлячись яке озброєння застосує проти України Росія та в якому масштабі. Тобто сценарії можуть бути від нешкідливого до глобального.

У зв’язку з чим ці навчання проводяться саме зараз і саме на цій території?

Навчання Збройних сил України плануються не в останній момент. Цей план готувався як мінімум у кінці минулого року, оскільки всі навчання розписані на рік уперед. І цей план формується не з політичного фактора, а з суто економічного. Існує військовий бюджет Міністерства оборони, виходячи з якого виділяються певні кошти на бойову підготовку. Для того, щоб ці кошти розпланувати, заходи з бойової підготовки розписуються в кінці минулого року і набувають чинності фактично з нового року разом із воєнним бюджетом. У Міноборони немає якихось «загашників», щоб вільно витягнути з кишені десятки мільйонів і організувати масштабні навчання.

Давайте відкинемо політику і будемо виходити з того, що Україна має великі території, однак вона досить густонаселена. Це не африканські пустелі, де стріляй у будь-який бік без дотримання жодних заходів безпеки. Враховуючи той факт, що впродовж 20 років до воєнної агресії Росії Міноборони постійно позбавляли земель військового призначення і наші полігони законно і незаконно було «роздерибанено» і віддано різним приватним користувачам, у нас ще раніше були великі проблеми з проведенням бойових стрільб. Варто згадати історію з обстрілами військ ППО на мисі Опук, коли збили російсько-ізраїльський літак (ідеться про катастрофу Ту-154 на Чорним морем у 2001 році. – «Главком»). Проводились ці пуски не від хорошого життя – просто інших територій для запуску «дорослих» систем ракетних озброєнь немає. Тож проведення навчань 1-2 грудня саме на обраній території пояснюється логічно з військової точки зору.

Російські ЗМІ стверджують, що цими навчаннями Україна хоче спровокувати Росію…

Росію провокувати на подальші дії не потрібно, вона вже три роки як проводить бойові дії проти України. Повторюсь, цей факт визнає вся міжнародна спільнота, за винятком хіба що деяких васалів Кремля. Як Україна розпоряджається своїми територіями і повітряним простором зокрема – це її справа. Я думаю, якби Росії самій почали вказувати, де їй на своїй території проводити навчання, а де – не проводити, то Лавров би просто захлинувся власною слиною від люті. Тому не потрібно застосовувати подвійні стандарти.

Наталія Сокирчук, «Главком»