Дмитро Вовк: Інтерпол став на мій бік

Рік роботи нової моделі енергоринку завершується печальним підсумком: реформа не вирішила накопичені десятиліттями проблеми, більш того, тепер вони помножені в рази. Перш за все, запущений 1 липня 2019 року новий енергоринок передбачав вільне формування цін на електроенергію та вугілля. Але втручання державного регулятора (НКРЕКП), оборудки нових учасників ринку породили хаос та безлад. Результат катастрофічний: навіть колись ефективні та стабільні генеруючі компанії «Енергоатом», «Донбасенерго» опинилися на межі банкрутства. 

Удару по енергетиці та вугільній галузі завдали також зміни, запроваджені до законодавства за ініціативою народного депутата Андрія Геруса. З жовтня минулого року були відкриті шлюзи для імпорту електроенергії з ворожої Росії та Білорусі. Наслідок – в Україні сформувався профіцит власної електроенергії, зупинились енергоблоки ТЕС та шахти. Геруса звинуватили в лобіюванні інтересів мільярдера Коломойського, адже саме фірма мільярдера почала імпортувати дешевшу електроенергію з країни-агресора. 

Забезпечувати пільгову ціну населенню уряд зобов’язав державні підприємства «Енергоатом» та «Укргідроенерго». Відповідно до покладених спеціальних обов’язків (ПСО) вони задешево продавали велику частку своєї електроенергії ДП «Гарантований покупець», але плату за свою продукцію не отримували в повній мірі. Через наявність різних цін, на ринку почали орудувати спекулянти: на початку цього року СБУ викрила махінацію учасників енергоринку на суму понад 2,8 млрд грн. Гроші привласнили постачальники універсальних послуг – компанії, що були виділені зі складу колишніх 25 обленерго, на які уряд поклав функції постачати електроенергії населенню за пільговими цінами. 

З призначенням наприкінці квітня в.о. глави Міненерго Ольги Буславець ситуацію вдалося трохи виправити, але зупинити подальше зростання заборгованості на ринку поки що не вдалося. Досягнуто компромісу з виробниками «зеленої» електроенергії. Тарифи сонячних і вітрових електростанцій  знижено на 15% і 7,5% відповідно – це дозволить зекономити споживачам до 2 млрд євро на виплатах за «зеленим» тарифом до 2030 року. «Україна залишає за собою імідж надійного партнера для бізнесу», – вважає радник в.о. міністра Олександр Трохимець. – Завдяки прийнятому енергетичному балансу шахтарі вуглевидобувних підприємств змогли повернутися до роботи, тоді як 95% шахт знаходились у простої». 

Про нинішню ситуацію в енергетиці «Главком» поговорив з колишнім головою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Дмитром Вовком. Через скандальне розслідування у справі «Роттердам+» йому доводиться переховуватися за межами України. Національне антикорупційного бюро (НАБУ) вже три роки намагається довести, що ціна вугілля, яка кілька років формувалась за цією формулою, містила корупційну складову. Після зміни влади в Україні і після запуску нового енергоринку, коли ціна вже не розраховувалася за спірною формулою, детективи НАБУ посилено взялись за розслідування. 8 серпня 2019 року вони оголосили підозри шести особам, двох навіть взяли під варту, але згодом відпустили. Серед головних підозрюваних також Дмитро Вовк. Фігурантів звинуватили у зловживанні службовим становищем, коли вони запровадили «Роттердам+». Досудове слідство у провадженні триває й досі.

Оскільки закупівельна ціна вугілля для ТЕС відразу підскочила до рівня «Роттердам +», тоді ж регулятор підвищив ціну на електроенергію, що спровокувало обурення окремих промислових споживачів. Фронтменом противників «Роттердаму+» був колишній член НКРЕКП Андрій Герус. Проте опоненти прямо називали його лобістом інтересів феросплавної монополії Коломойського. Одразу після обрання Зеленського президентом Герус став його представником в уряді і закликав силовиків активізуватися у справі скандальної формули. У відповідь опоненти Геруса заявили про політичні репресії та переслідування колишніх членів НКРЕКП. 

Іронія долі в цій історії полягає в тому, що коли вже скандал з «Роттердамом+» відвирував, на газовому ринку була запроваджена ідентична формула ціноутворення, за якою населення платить за газ з лютого 2020 року. Вона отримала назву «Дюссельдорф+» і закріплена в меморандумі МВФ за особистим підписом президента Володимира Зеленського. Але до цієї формули у силовиків претензій нема.

«Це не річниця запровадження ринку, а роковини»

Пане Дмитре, 1 липня виповнився рік, як в Україні запущена нова модель ринку електроенергії. Як ви оцінюєте результати реформи, яка починалася ще 2017 року, коли ви очолювали НКРЕКП? 

Власне запровадження нової моделі я оцінюю позитивно, але те, як далі розвивалися події, думаю, ніхто не може оцінити позитивно. Все це зумовлено деструктивним впливом нинішніх кураторів галузі. До таких належить голова комітету Верховної Ради з питань енергетики та житлово-комунальних послуг Андрій Герус, через втручання якого результати вийшли трохи змішаними. Деякі колеги-енергетики навіть жартують, що це не річниця запровадження ринку, а роковини. 

Але все ж таки це крок вперед, зроблений завдяки наполегливості тогочасної голови НКРЕКП Оксани Кривенко та підтримці Євросоюзу в особі Єврокомісара пана Мароша Шефчовича. Та після запуску нового ринку відбулося дуже багато негативних подій, які чомусь спонукають звинувачувати сам ринок, а не деструктивне керівництво галузі. На мою думку, навіть якби залишалася стара модель ринку, нині чинні очільники могли б створити великі проблеми. 

Хто винен в тому, що ринок працює в ручному режимі і там повний безлад? Які причини збитковості «Енергоатому», «Укренерго», «Гарантованого покупця» і т.д.? 

Ви ще не згадали збиткове «Центренерго»…

Про цю історію поговоримо окремо. 

Мало сегментів ринку, які зараз працюють ефективно та ритмічно. Вважаю, що незаслужено забута НКРЕКП. Якби такі події, як зараз, відбувалися за попереднього президента, то увага до Комісії була б в рази більшою. Зараз регулятор працює без прискіпливої уваги з боку преси, і, мабуть, не відчуваючи тиску, допускаються «творчі» речі. Наведу лише один з багатьох прикладів: у минулому особлива увага приділялась ротації та порядку обрання членів Комісії – прогресивна громадськість вимагала коротку ротацію та мінімальний вплив президента на призначення. А зараз більшість призначена президентом поза конкурсом та зберігає свої мандати на наступні п’ять років. 

На мою думку, причина сумних результатів роботи енергоринку (коли навіть «Енергоатом» змушений залучати кредити на виплату зарплати) зумовлена примітивними мотивами, якими керується Герус і його команда. По-перше, це спроба миттєво зробити ціни низькими на електроенергію, щоб вислужитися перед своїми патронами. По-друге, нечесно заробити, використовуючи недоліки ринку, а по-третє, власна участь в цих зловживаннях зупиняє їх від виправлення ситуації. 

Основні борги на енергоринку сформовані через «зелених» – виробників електроенергії з відновлювальних джерел?  

Ні, це не так. Якщо подивитися на офіційні документи, тобто подання до проектів рішень НКРЕКП, там чітко вказано, що, наприклад, з 33 млрд грн, які планували закласти в тариф «Укренерго», дві третини – 20 млрд грн – це збиток «Гарантованого покупця» замість очікуваного прибутку в 6 млрд. грн. На мою думку, весь цей наратив, який можна побачити в ЗМІ про те, що начебто винні у цьому «зелені» – це не більше, ніж наратив групи Коломойського та інших сліпих прихильників цієї ідеї. Насправді на ринку відбувалися великі зловживання і левова частка проблем пов`язана саме з цим. 

На енергоринку торгують «повітрям» – вже є справа про зловживання майже на 3 млрд грн, але, схоже, махінації не зупинились. А що ви думаєте з цього приводу? 

Наскільки я розумію, ви згадуєте новини, які публікувала СБУ, щодо завищених обсягів постачання електроенергії для населення в 2019 році. Я гадаю, що уваги до цього питання зараз необґрунтовано мало. Якщо раніше для оцінки обсягів дотацій важливо було вказувати лише обсяг постачання електроенергії населенню, то зараз для визначення компенсації постачальникам універсальних послуг (ПУПам) важливо знати не просто обсяги, а й погодинні обсяги постачання. Переконаний на власному досвіді, якщо там покращити фокус, то буде значна економія та вивільнення обсягів продажу «Енергоатома» та «Укргідроенерго» на вільному ринку.

Той же «Енергоатом», колишній керівник якого Юрій Недашковський покладав великі надії на новий ринок, в результаті отримав збитки, навіть зарплату немає чим виплатити.

Це навіть не прикро – це просто сором, щоб така компанія залучала кошти на виплату заробітної плати. Нещодавно «Гарантований покупець» опублікував дані щодо заборгованості перед «Енергоатомом» і «Укргідроенерго» – на 30 червня борг складає 7,7 млрд грн. За їхніми даними, з цього обсягу покритими є лише 5,1 млрд грн як заборгованість «Укренерго», а решта 2,6 млрд грн є непокритим дефіцитом!

Що з цим робити?

На мою думку, справа розумних – передбачити, справа хоробрих – справитися з бідою. А зараз ніякої хоробрості, рішучості, лідерства для виправлення проблем не спостерігається. 

Прийшла нова в.о. міністра Ольга Буславець. Як оцінюєте запроваджені урядом антикризові заходи?

Це значно підвищило увагу до проблем енергетики, але треба розуміти, що міністерство без НКРЕКП при всьому бажанні не зможе виправити ситуацію. При саботажі з боку профільного комітету парламенту виправити питання, які вимагають законодавчого врегулювання, також неможливо. 

Запропонований Кабміном законопроект 3658 на основі меморандуму з виробниками відновлюваних джерел енергії вирішить цю проблему? Бо ж був ще й альтернативний, очевидно, більш жорсткий проект авторства Геруса.

Все ж таки 3 липня в першому читанні був проголосований  урядовий законопроект. Але ні урядовий, ні «найжорсткіший» законопроект не вирішить проблему неминучого зростання тарифів, яке об`єктивно відбуватиметься для покриття штучно створених боргів та через збитковість генерації (виробництва електроенергії). Якщо казати на майбутнє, то я розцінюю всю епопею з «зеленими» як постріл собі в ногу з боку держави. 

Чому? Подобається, чи не подобається, але «зелені» були одними з найбільших інвесторів в Україну за останні кілька років. І те, яким чином з ними проводили переговори, а відповідно до даних «Гарантованого покупця» з метою шантажу в останні три місяці розрахунки з зеленою енергетикою були лише на рівні 5-6%, різко погіршило інвестиційну привабливість України. При цьому ми бачимо ставлення до «зелених» з боку керівника профільного комітету парламенту пана Геруса, яке журналісти зафіксували в залі Верховної Ради. То як після цього залучати інвестиції в Україну? Це буде дуже провальна справа. 

Про яку приватизацію в енергетиці можна говорити, якщо будь-який потенційний інвестор в обленерго чи «Центренерго» не омине своєю увагою, як врегульовували питання з зеленою енергетикою. Тому це однозначно велика втрата для майбутнього залучення інвестицій як в енергетику, так і взагалі в українську економіку. 

З відкриттям ринку, завершилася дія формули «Роттердам+»?

Оскільки формула була тимчасовим інструментом, то власне скасування цієї формули відбулося планово майже два роки тому – ще в серпні 2018 року одночасно з затвердженням нормативної бази для нової моделі ринку електричної енергії. Тому коли запускався новий ринок влітку 2019 року, мені було дуже цікаво спостерігати за заявами Геруса і навіть президента, що начебто вони скасовують формулу «Роттердам+», тоді як це відбулося ще до того, як вони були обрані на посади та отримали повноваження. 

Нагадайте, будь-ласка, яким документом скасували «Роттердам+»?

Наприкінці серпня 2018 року, я тоді вже не був головою, НКРЕКП затвердила черговий пакет документів для нової моделі ринку і одночасно скасувала пакет нормативних документів, який стосувався старої моделі ринку. В переліку скасованих документів – постанова НКРЕКП від 3 березня 2016 року «Про затвердження Порядку формування прогнозованої оптової ринкової ціни електричної енергії» (ця постанова затвердила формулу «Роттердам +» – «Главком»). В той же день – 23 серпня 2018 р. відбувалось тематичне засідання з запровадження нової моделі ринку та була схвалена нормативна база нової моделі енергоринку, тобто схвалена фактично за рік до повноцінного запуску нового ринку. 

«Я тимчасово, підкреслюю, тимчасово, вимушений знаходитися за межами України» 

Як ви оцінюєте роль формули сьогодні, зважаючи на кримінальну справу, через яку ви змушені переховуватися за межами країни? 

Я вважаю, що запровадження формули «Роттердам+» було необхідним та неминучим рішенням, завдяки якому і споживачі, і виробники отримали прозорий та передбачуваний механізм розрахунку ціни електроенергії. Якщо казати про суміжні галузі – оцінюю так само позитивно, адже, наприклад, середня зарплата шахтарів за час дії формули зросла вдвічі – з 7 тис грн при запровадженні навесні 2016 року до 15 тис грн влітку 2019-го при зупинці її дії.

За рахунок прив`язки до ціни на світовій біржі розмір дотацій вугільній галузі з держбюджету також був скорочений. Тобто для галузі та бюджету це було стабілізуюче та позитивне рішенням. 

У політиці роль формули «Роттердам +» була навіть більшою ніж для енергетики. Чимало людей на ній просто паразитували – використовували для власного піару. Не здивуюсь, що цей політичний піар їх згубить – бо зараз за відсутності формули їх обіцянки та страшилки не підтвердились.

Щодо мене особисто: це означає, що я тимчасово, підкреслюю, тимчасово, вимушений знаходитися за межами України. 

Наскільки відомо «Главкому», у НАБУ немає претензій до формули, а є лише до частина «+». Мова про вартість доставки вугілля до кордону України. Навіщо було включати доставку вугілля в цю формулу, адже насправді вугілля не доправлялось в країну з європейських портів?

Тому що визначення ціни імпортного паритету передбачає включення доставки до України. І не включати, це означало б затвердити завідомо неправильне рішення. Щодо їхніх претензій або відсутності претензій – вже йде 4-й рік «розслідування», це далеко не перша мутація їхніх претензій, саме тому вони й досі не подали документи до суду. Я маю на увазі, весь час намагаються продовжити термін досудового розслідування. 

Якщо вони уникають суду, це означає, що вони зізнаються у злочині зі свого боку. В моєму розумінні їхній злочин – це продовження фальсифікації кримінального провадження. 

Якщо немає доказів, справу мали б закрити, але її не закривають…

Ви самі розклали все по поличках. Затягування – це їхній головний пріоритет, для того, щоб і надалі піаритися на цій справі. Якби вони проводили свою роботу всесторонньо, об`єктивно і неупереджено, то мали б цю справу давно закрити. 

На якій стадії зараз слідство?

На мою думку – «на закаті». Вони, думаю, готуються традиційно звинуватити когось у своїй неспроможності – традиційно вони звинувачують САП (Спеціалізовану антиукраїнську прокуратуру).

Якщо ж справу спрямують до суду, як ви будете брати участь в цьому процесі? 

Я налаштований на боротьбу до перемоги. Я розумію, що в змагальному процесі все могло бути швидше. До цього висновку я прийшов з доступних мені матеріалів, які підготовлені моїми юристами та адвокатами. Але з урахуванням політизації цієї справи, шлях до перемоги може бути довшим. 

Ви стверджуєте, що докази нікчемні, але з чим тоді САП піде до суду? Чи мотивована САП передавати справу до суду? 

Якщо критично поглянути на доказову базу НАБУ/САП, яка публічно доступна, то вона складається, по-перше, з довідки-припущень детектива НАБУ зі штампом експерта СБУ, а по-друге – з мемуарів, надрукованих ймовірно самими детективами. 

Водночас з боку захисту є ряд рішень суду, що набрали сили, окремо з процедури прийняття та окремо по суті рішення – формула була економічно обґрунтованою. Рішення суду про відмову визнати протиправною бездіяльність НКРЕКП щодо формули розрахунку прогнозованої ціни продажу електричної енергії в оптовий ринок електричної енергії розміщено тут. 

Цитати з рішень судів:

Також є ряд експертиз та досліджень міжнародних експертів, які це доводять. Врешті-решт, САП на судових засіданнях не з першого разу, але визнає наявність власних експертиз, які, м`яко кажучи, не підтверджують їхню обвинувальну риторику. З записом засідання можна ознайомитися, воно є в публічному доступі. 

Є здоровий глузд , який також я намагаюся повернути до НАБУ та САП і вчергове звертаю їхню увагу, що навіть чинна влада в особі в тому числі й президента Зеленського особисто підписала принцип імпортного паритету, а саме – розрахунок ціни на газ для українців, виходячи з хабу в Голландії та доставки до України. Підтвердження цьому є на офіційній сторінці Міністерства фінансів України. 

Це було б абсурдом – мати настільки подвійні стандарти для двох ідентичних ситуацій: розрахунок ціни вугілля і ціни газу. Очевидно, мені не потрібно доводити, що обидві формули є абсолютно ідентичними – принцип імпортного паритету, прив`язка до хабу, врахування логістики. Так само очевидно, що необов’язково, щоб саме з Голландії прибував газ чи вугілля, так само як і те, що відповідна ціна застосовується для газу/вугілля видобутого в Україні.

«Формули «Роттердам+» вже немає як мінімум рік, а краще жити нікому не стало»

Але ж немає ніякого протесту проти газової формули, ніякого негативу і про результати судових розслідувань давно нічого не чути … 

Весь ажіотаж навколо формули «Роттердам+» створювався штучно. Я навмисно зробив аналіз і можу вам сказати, що лише на 1+1 було, як мінімум, 13 програм «Гроші» – її вів «взірець високої моралі» у Верховній Раді депутат Дубінський. 

Там є й інша передача – «Право на владу». Так от, як мінімум в 13 передачах (в тому числі в трьох, де формула «Роттердам+» була основною темою) намагалися зазомбувати українців в тому, що саме формула є джерелом усіх проблем, що у випадку скасування формули тарифи для населення зменшаться. Реальність інша – від формули тарифи для населення зовсім не залежали, формули вже немає як мінімум один рік, а краще жити нікому не стало. Навпаки стало гірше, та ще й обіцяють перегляд тарифів для населення.

Після запровадження «Роттердам+» громадськість протестувала проти того, що антрацитове вугілля нібито везли з окупованих територій за ціною, значно нижчою ніж в Роттердамі. І так було, аж поки не закрили сполучення з ОРДЛО. Так звідки ж в дійсності везли антрацит і як рахували вартість електроенергії, де ціна вугілля передбачала прив`язку до формули «Роттердам+»?

В 2017-2018 роках частка імпорту вугілля була в межах 15-20%, це дуже значні обсяги. Причому через стрімке зростання світових цін було складно повністю збалансувати ринок, оскільки методика передбачала усереднення ціни за останні 12 місяців. А коли зростаючий ринок, то за рахунок усереднення ціни в генеруючих компаній було менше наявних ресурсів для закупівлі вугілля. До мандату НКРЕКП не належить питання вибору постачальників. Питання вибору конкретних постачальників чи маршрутів – рішення генеруючих компаній, які ухвалювались у тому числі з міркувань забезпечення безперебійної роботи.

То чи ввозили вугілля з окупованих територій? Принаймні, до того моменту, як активісти заблокувати залізничні шляхи, щоб покласти край торгівлі із незаконними збройними формуваннями? 

Мені невідомо, чи було ввезення з окупованих територій, оскільки це не є питанням НКРЕКП. Головним є інше – ми, як члени НКРЕКП, керувалися річним та щомісячними балансами Міністерства енергетики та вугільної промисловості, де було чітко видно неможливість забезпечити достатні обсяги вугілля з території України. А з моменту коли відбулася так звана блокада, здається, навесні 2017 року, то навіть технічної можливості для ввезення з окупованих територій не було. 

Отже, можна й президенту Зеленському пред`явити претензії, тому що нібито імпортний паритет в газовій формулі необґрунтований, транспортні витрати документально не підтверджені і так далі… А як ви оцінюєте ситуацію на газовому ринку, наявність наглядових рад в державних підприємствах, зокрема в НАК «Нафтогаз України», війну Коболєва проти Вітренка? 

З вашого дозволу я розділю запитання на дві частини: перша – це ставлення до формули на газовому ринку порівняно з формулою на вугільному ринку. Вони були і є ідентичними. І підходи, які застосовує НАБУ та САП, нагадують відому старшому поколінню сцену Райкіна: «до ґудзиків претензії є?». Згадайте, коли Райкін стоїть в костюмі в якому одна штанина коротка, друга довга і він питає, а хто це зробив? А йому відповідають, що в нас вузька спеціалізація. Так само і в НАБУ: «у нас вузька спеціалізація». Їх давно варто перейменувати в ательє з пошиття кримінальних справ. 

Друга частина вашого питання, як я ставлюся до наглядових рад і винагород правління великої компанії. Колишній керівник парламентського комітету ПЕК Олександр Домбровський казав: «Скальпель може бути інструментом для того щоб вилікувати людину, а може й бути інструментом щоб її вбити. І для того, щоб ним користуватися треба довго вчитися і сумлінно ставитися до своєї роботи». 

Є безліч невдалих прикладів наглядових рад, коли люди, які працюють в наглядових радах, не мають досвіду, або не мають навіть задатків, щоб займатися цією роботою. Іншою мовою вони приймають дуже нейтральну позицію і не намагаються занурюватись в жодну проблему. Звичайно, з таким погодитися і миритися неможливо. З іншого боку, в світі є багато прикладів, де наглядові ради є позитивним та активним інструментом розвитку компанії. І відмовлятися від наглядових рад лише тому, що у нас є негативний досвід, було б неправильно.

«Про здобутки Вітренка: є одне місце, яке він завжди уникає, – це «Укрнафта»

Величезні зарплати з преміями, як у керівника «Нафтогазу» Андрія Коболєва. Або історія Сергія Лещенка, який не є фахівцем-залізничником, але працює в наглядовій раді «Укрзалізниці» і менш ніж за пів року отримав 1,4 млн грн. Як ви оцінюєте таку ситуацію?

Призначення Сергія Лещенка до «Укрзалізниці» я розглядаю лише як спосіб чинної влади платити провладному блогеру Лещенку не з «власної кишені». Щодо винагород Коболєва та інших, там, слава Богу, ситуація краща ніж з Лещенком. У Андрія Коболєва є досягнення, а з іншої сторони є недопрацювання. Це якщо коротко і делікатно. 

Досягнення – це Стокгольмський арбітраж, за виграш в якому він звільняє Вітренка?

Мені здається, що у Вітренка є комплекс: він – єдиний, незамінний, переможець і герой України. Це, мабуть, не є так, з позицією Вітренка погодитися не можу, що тільки завдяки йому все в світі відбувається. А як ви гадаєте?

У мене сформувалося стійке враження, що перемогли в Стокгольмському арбітражі завдяки Вітренку з його командою, завдяки Ігорю Діденку, який зробив можливим, щоб Україна зверталася не в московські суди, а в Стокгольмський арбітраж. Звичайно, до перемоги багато людей приклали зусилля. Але чому таким фахівцям, як Ігор Діденко, не пропонують посад в «Нафтогазі»? Я не розумію, чому призначають «блогерів», тоді як досвідчені фахівці у нас не затребувані. 

У нас спільне розуміння. До речі, якщо казати про здобутки Вітренка в арбітражах, то є одне місце, яке він завжди уникає, – це «Укрнафта». Зверніть увагу, що програші довкола «Укрнафти» він завжди виправдовує. Щодо «Укрнафти» він завжди займав позицію, що нічого не може зробити, або він має діяти начебто в інтересах «Укрнафти», де він був головою наглядової ради. Тому для об’єктивності: Вітренко останнім часом займався політичним позиціонуванням…

Як ви вважаєте, чи повернула держава контроль над компанією «Центренерго», призначивши в.о. гендиректора Олександра Корчинського? Чи це просто видимість того, що там вже державний менеджмент, а не люди Коломойського, який банкрутував компанію? 

Фіговий листочок приклали. Через резонанс в пресі після оприлюднення розслідувань про те, що було давно відомо в професійних колах, держава прийняла рішення замінити лише одну посадову особу, призначивши нового керівника «Центренерго». А решта – так звані «зрозумілі» для Коломойського управлінці – й далі будуть працювати. 

Надії на виправлення ситуації у мене немає в силу кількох причин. По-перше, фінансові показники компанії продовжують бути дуже «скромними» – на підприємстві ставлять рекорди зі збитковості. По-друге, той менеджмент, який там зараз працює, в тому числі виконувач обов’язків гендиректора Корчинський, не має задатків виправити ситуацію…

«Я – випускник» Гарвардської бізнес-школи»

У соцмережах ви написали: «не турбуйтесь, я обов`язково повернусь», а ще «час все розставляє на свої місця». Коли ви можете повернутися в Україну?

Повернення до України залежить від перебігу подій у найближчому майбутньому. Як тільки будуть перші результати розгляду справ, всім стане остаточно зрозуміло, що розслідування проводило не НАБУ, а ательє з пошиття кримінальних проваджень. 

Ви закінчили навчання в Гарвардській бізнес-школі в США. Що це вам дає? Які плани на майбутнє?

Програма, яку я закінчив, називається General management program, за кількістю академічних годин належить за статусом до програм, що відповідають рівню «випускник» Гарвардської бізнес-школи. В Україні досить багато людей, які пишуть, що вони там навчалися, але навчання на коротких курсах не означає, що ви є саме випускником цього навчального закладу. 

Навчання тривало чотири місяці, була велика інтенсивність. Проживання в гуртожитку разом з іншими людьми. На потоці нас було всього 120 чоловік, рівень людей – СЕО (керівники компаній) і рівень СEO-1, тобто заступники керівників. Мета навчання – підготуватися до наступного кроку в своїй кар’єрі, яку я на сьогоднішній день більше всього пов’язую з недержавним сектором. 

Навчання у Гарвардській бізнес-школі закінчив в квітні 2019 року, після чого навчався на програмах INSEAD у Франції, які були заплановані ще в 2018 році. Зацікавлених закликаю без вагань звертатись за практичними питанням щодо вступу та порівняння двох провідних закладів.

Як вам живеться за кордоном?

Мотивований, працюю, найбільше уваги приділяю поверненню до України, тому і вирішив про це повідомити. 

Ви один чи з сім’єю?

Разом з своєю сім’єю, маю двох дітей: 2,5 та 1,5 роки. 

Вони з вами?

Так, вони зі мною.

В якій країні ви зараз перебуваєте?

На сьогодні передчасно про це говорити публічно, пізніше це стане відомо. Головне при виборі країни – жити там, де поважають верховенство права людини, а не лише декларують їх. Ви маєте розуміти, що проти небезпеки природній розум допомагає захищатися. Тому для захисту я був вимушений тимчасово, підкреслюю, тимчасово змінити місце проживання. 

Чи працюєте ви там на офіційній роботі?

З моїм поточним статусом працевлаштування є досить проблематичним. Але як тільки будуть розв’язані питання з фейковим розслідуванням та вивільниться час, безсумнівно, скористаюся пропозиціями та повернусь до роботи за фахом. 

Чи якось впливає на ваш психологічний стан судова тяганина? Чи завдає це шкоди здоров’ю?

Я думаю, що безслідно воно не може пройти, але налаштованість на боротьбу і перемогу нікуди не зникла і мовчати я не буду про те, що і як відбувається в кримінальному провадженні.

Чи можете ви вільно пересуватися по країні, де проживаєте, зі статусом в «міжнародному розшуку»?

Щодо міжнародного розшукуо – зараз ця інформація не відповідає дійсності. Ще в лютому цього року Інтерпол прийняв рішення щодо блокування запиту, ініційованого Україною, а точніше НАБУ. Інтерпол зробив це як виключний випадок з причин невідповідності запиту з боку України Конституції та правилам Інтерполу. Під цим ми частіше маємо розуміти переслідування з політичних причин або неповноцінність пакету документів, невірність оформлення тощо. В будь-якому випадку на сьогоднішній день відсутній міжнародний розшуку каналами Інтерполу. 

Офіційна відповідь Інтерполу на запит адвокатів Дмитра Вовка

Тобто ви вільна людина, вам не треба приховувати ваше місце перебування?

Звичайно, що ні. Підкреслю, що станом на зараз Інтерпол став на мій бік. Найближчим часом очікую повне і остаточне рішення Інтерполу.

Що це дає? Всі країни беруть участь в міжнародній поліцейській організації, яка називається Інтерпол. Це дозволяє країнам напрацьовувати спільні правила, обмінюватися інформацією та налагоджувати співпрацю. Але якщо якась з держав зловживає наданими їй правами, відповідні запити блокуються. Ви не повірите, але трійка лідерів за кількістю скарг в світі – це Росія, Україна та Китай. Якщо врахувати, що Україна за кількістю населення значно менша, ніж Росія та Китай, то за кількістю зловживань українським правоохоронним органам можна сміливо присудити титул чемпіонів світу зі зловживань. 

Якщо казати про інші механізми, якими можуть користуватися правоохоронні органи, крім Інтерполу, то існує двостороння співпраця між державами. Наскільки я розумію, до такого способу переходять після поразки в Інтерполі. Тому можна припустити, що після відмови Інтерполу в запиті НАБУ, останні будуть рухатися цим шляхом, тобто в ту країну, де вони гадають я знаходжусь, будуть направляти документи на арешт, екстрадицію, тощо. Я зі свого боку готовий до захисту та доведу, що їхній запит є необґрунтованим та викликаний політичними мотивами.

Чи знає Інтерпол в якій країні ви знаходитесь?

Гадаю, що в сучасному світі для українських правоохоронних органів це не є великим секретом. Українські правоохоронці падкі до димових завіс та шоу-ефектів. Про Інтерпол та оголошення в міжнародний розшук вони з п’ять разів повідомили. Але коли той же Інтерпол їм відмовив, то вони ні разу про це не повідомили. 

Наталка Прудка, Микола Підвезяний, «Главком»