Дмитро Ярош: «Джавеліни» не зроблять перелом у цій війні. Але вони значно посилять наш потенціал

Відомо, що застати в парламенті народного депутата Дмитра Яроша дуже складно. Він постійно перебуває у зоні АТО, де командує Українською добровольчою армією та виконує функції радника начальника Генштабу.

Ухвалення закону про реінтеграцію Донбасу – це безперечно головна політична і законодавча подія січня. Під час голосування ви були відсутні, чи не вважаєте, що закон мав бути інакшим? Які «програші» та користь вбачаєте у ньому?

Я був відсутній був через поважні причини, адже знаходжусь у зоні проведення антитерористичної операції. Так би мовити, займаюсь практичною роботою. Тим паче знав, що голосів вистачало, тому не було необхідності туди їхати. Скажу так: для цієї влади прийняття закону щодо Донбасу – дуже великий плюс. Я не думав, що вони на це підуть, але визнання Росії агресором – значний позитив і зрушення. Там є деякі положення, що мене як людину, яка вже чотири роки на війні, не влаштовують, але загалом я оцінюю позитивно прийняття цього закону. Ну, і по тому як Росія «верещить», видно, наскільки їй він не сподобався. Щодо недоліків: ви бачите, що з весни 2014-го року я послідовно усюди виступав, щоб війна була війною. На нас напали, анексували Крим, російські війська вторглися на нашу територію. Однозначно потрібно оголошувати військовий стан і відповідно робити всі ті речі, які передбачені у нас законодавством, згідно з ним. На жаль, цей закон не відкрив і не передбачив такої можливості, але я об’єктивно розумію – ця влада на такий крок нездатна, бо у них трошки інші критерії оцінки ситуації. Мене не влаштовує така відсутність однозначності.

У продовження теми юридичних формулювань. У сумському суді нещодавно під час розгляду справи Дениса Пробачая, одного з топ-менеджерів компанії «Снек-експорт» корпорації S.Group" що належить родині народного депутата Сергія Рибалки, стався прецедент. СБУ та Генпрокуратура підозрює корпорацію в організації торгівлі на окупованих територіях Донбасу та в анексованому Криму. І адвокати підприємств Рибалки заявили, що не визнають «ЛНР» і «ДНР» терористичними організаціями. Нібито законодавчо це не закріплено, і тому не підпадає під дію статті 258 Кримінального кодексу України. Яке ваше ставлення до цієї ситуації?

Це однозначно антидержавні заяви. І антидержавна діяльність тих адвокатів, топ-менеджерів, власників – різної наволочі, яка прямо паразитує на цій війні, і намагається робити все для того, щоб Україна програла Російській імперії. Тому цю ситуацію я оцінюю категорично негативно і з відразою. Тих, хто робить такі заяви – запрошую до нас в окопи. Вони одразу б побачили, хто є терорист, і хто є ворог. Хай пересвідчаться.

А що думаєте про торгівлю українських підприємств на окупованих територіях? Судовий процес над S.Group знову підняв цю тему.

Так само ставлюся і до будь-яких проявів торгівлі українських корпорацій на окупованих територіях. Моя послідовна позиція з 2014 року: якщо ми воюємо, то воюємо, якщо торгуємо, то торгуємо. Я навіть не говорю за тих хлопців, що в окопах – це, так би мовити, свята тема. Просто одні люди закривають цілі мережі та відмовляються від бізнесу там, при тому послідовно допомагають фронту. А водночас всяка наволоч дозволяє собі торгувати і заробляти на крові наших хлопців собі гроші. Не так має бути, і держава має жорстко реагувати на такі дії.

Якраз щодо жорсткої реакції. Мінфін США оприлюднив свою «кремлівську доповідь» – новий санкційний список, куди увійшли російські високопосадовці та олігархи, причетні до фінансування тероризму і путінських авантюр. Наскільки дієвими ви вважаєте санкції у стримуванні Росії?

Якби вони були дієвими, то, думаю, Росія би вже здалась під таким напором Заходу. А, на жаль, вона далеко не здається. Бачив інформацію, що вже і російський резервний фонд припиняє своє існування. Тож санкції, мабуть, таки впливають на економічний розвиток, але ми бачимо багато прецедентів, коли їх обходять. Знову ж таки, є санкції щодо Криму, а величезні західні корпорації присутні там – турбіни Siemens і так далі.

Росія – гравець досвідчений, і відповідно у ситуації, коли ціни на енергоносії знову пішли догори, вона продовжує роздавати гроші. Сама дестабілізує ситуацію на Близькому Сході – їхні структури проявляють себе у Сирії, Південному Судані, Лівії та інших країнах. І підняття цін на енергоносії, на яке вони розраховують, в певній мірі компенсують збитки, що наносять їм санкції.

Я більш ніж переконаний, санкції – це добре, але їх треба розгортати, особливо в тому світлі, що Росія зараз готується до великої війни. Ми бачимо це за концентрацією ударних угрупувань по всьому периметру України, і не тільки – на кордонах Прибалтики, Фінляндії. Тут лише можу процитувати поета – «умом Россию не понять, аршином общим не измерить». Вона, як загнаний в кут пацюк, починає кидатися. Тому Заходу треба реагувати на такі речі не тільки санкціями, а й більш вагомими кроками – таке у мене ставлення.

Останнім часом вагомих кроків стало більше. Трамп підписав оборонний бюджет США на 2018 рік, в якому закладено $350 млн допомоги Україні. І вперше Штати прийняли рішення про поставку летальної зброї формату Javelin. На вашу думку, наскільки наявність Javelin змінить ситуацію на передовій?

Звичайно, я позитивно оцінюю такі кроки. Адже це засвідчує, що США виступають нашими союзниками, а у війні з Росією – це безумовно важливо. Я не скажу, що «Джавеліни» зроблять перелом у цій війні. Так не буде, але вони значно посилять наш потенціал у цій війні. Групи з ліквідації бронетехніки противника можливо на цьому рівні допомогли би нам зупиняти якісь удари. Але це на тактичному рівні, не вирішує всіх питань. На мій погляд, набагато потрібніші нам зараз повітряна та протиракетна оборона. Розуміння цього є прекрасне, але процедури у цій сфері набагато складніші.

Ольга Бевз, для «Главкома»