Монополія зруйнована. Хто купив три десятки державних спиртзаводів?

Державна монополія на виробництво спирту, яка діяла в Україні 25 років, зруйнована. Рівно два роки тому глава держави підписав закон №318-ІХ, який відкрив шлях до приватизації державних спиртзаводів.

Тоді у власності держави були 83 спиртзаводи. Перед стартом приватизації половина заводів стояли без роботи, майже чверть перебувала у незадовільному стані. На утримання всього цього господарства держава витрачала близько 100 млн грн щорічно, при цьому значна частка ринку спирту перебувала в тіні.

На сьогоднішній день Фонд держмайна вже виручив від продажу трьох десятків з цих підприємств 1,5 млрд грн, хоча не всі найкращі об'єкти були виставлені на аукціон.

Про те, як відбувається реформа, хто цікавиться покупкою спиртзаводів і з якими труднощами стикається колишня державна монополія, «Главкому» розповідає керівник ДП «Укрспирт» Сергій Блескун. У статусі виконувача обов'язків директора він працює вже третій рік. Проте це не завадило менеджеру провести реформу, яка не могла зрушити з місця два десятки років. Держпідприємство вже передало Міністерству економіки та Фонду держмайна на приватизацію 31 зі своїх 41 виробничих майданчиків. А це 75% від всіх потужностей «Укрспирту». Блескун каже, що його місія з демонополізації та приватизації ДП – виконана. Щодо решти чотирьох десятків державних заводів, то вони перебувають у віданні інших структур. Але там з приватизацією чомусь не поспішають.

Пане Сергію, ми спілкуємося з вами у символічний момент. Рівно два роки тому було підписано закон, який, сподівалася влада, мав демонополізувати та детінізувати спиртову галузь. На вашу думку, це вдалося?

Якщо говорити про демонополізацію, то, звичайно, вдалося. Ми зробили те, у що багато хто не вірив. Ще два роки тому «Укрспирт» був монополістом, і це накладало певний відбиток на роботу компанії, усієї галузі, суміжних галузей – насамперед лікеро-горілчаної. Якщо раніше ліцензія на оптовий продаж спирту була тільки у нас, то тепер її мають 17 приватних спиртзаводів, з'явилася конкуренція. 75% «Укрспирту» передано на приватизацію. Раніше я не міг цього сказати, а зараз з впевненістю кажу: ми на фінішній прямі, думаю залишились лічені місяці.

Але що ця приватизація дала звичайному споживачеві? Якщо подивитися на прилавки магазинів і супермаркетів – горілка ж не подешевшала.

Так, ви абсолютно праві. Людині важлива насамперед вартість продукції. Алкоголь не подешевшав, мінімальна ціна пляшки горілки об'ємом 0,5 літра, що встановлена державою, – 89,4 грн. Але відповідь на ваше питання в тому, що ми не живемо у системі постійних економічних показників.

Ось якщо повернемося на два роки тому і подивимося ціни на зерно, на енергоносії – їх не можна порівняти з нинішніми. Кукурудзу (це головна сировина для виробництва етилового спирту) купували тоді за ціною 3-4 тис. грн за тонну, зараз вона коштує 6,5 тис. грн. Вартість газу зараз – 30 тис. грн за тисячу кубометрів. Інший момент: раніше «Укрспирт» мав заводи, які не працювали, і це впливало на собівартість продукції. Так от якби ми провели демонополізацію в тій системі координат, дворічної давності, то ціна на спирт звичайно ж упала б.

Наскільки, якщо помріяти заднім числом?

Зараз вартість декалітра спирту – 486 грн, а два роки тому було на рівні 300 грн. Я вважаю, якби демонополізація відбулася два роки тому, і не було б таких змін у вартості сировини та енергоносіїв, спирт, думаю, зараз коштував би до 200 грн за декалітр.

Сергій Блескун: Прибуток «Укрспирту» за десять років становив у середньому 15-20 млн на рік. А тут 1,5 млрд грн за заводи

«Із детінізацією не все так добре…»

Про демонополізацію – зрозуміло. Справа зрушила з місця. А що ви скажете про детінізацію спиртової галузі, чи вдалося її досягти?

З нею не все так добре, як передбачалося…

Нагадаємо, у грудні 2019 року ви говорили в інтерв'ю «Главкому» дослівно таке: «Держава має прописати для інвесторів правила гри та контролювати, чи виконуються ці правила. Завдання держави – у максимальному збільшенні податкових надходжень». Отже, як змінилися податкові надходження від спиртзаводів за останні два роки?

Давайте розділимо два роки на передостанній та останній. У 2020 році були максимальні відрахування – понад 500 млн грн податків. У 2021 році запрацював ринок, і ми вже не маємо консолідованої інформації, скільки уся галузь переказує податків до бюджету: якщо раніше ми були монополією, то зараз кожен сам за себе.

Голова парламентського комітету з питань фінансів, податкової та митної політики Данило Гетьманцев каже, що надходження від акцизного збору останніми місяцями збільшились на 18%.

Начебто непогано – ринок алкогольних напоїв не зростає, а податкові надходження збільшуються. Але це не та цифра, яку можна назвати задовільною з погляду вирішення проблеми. От якби збирання податків зросло вдвічі, тоді так, можна було б говорити, що ми наступили на хвіст тіньовикам.

У багатьох селах, райцентрах можна купити пляшку горілки 0,5 літра за 45 грн – удвічі дешевше за легальну продукцію. У чому каверза, на чому там економлять, що виходить така ціна? Дешевий «лівий» спирт?

Акциз у вартості пляшки горілки – 25 грн. Спирт – 9 грн. Пляшка, етикетка, ковпачок (найпростіші) – близько 10 грн. Плюс ПДВ – 20%, фонд оплати праці, логістика, магазинна націнка до 30%. Тобто якщо все порахувати, ви зрозумієте, що там немає акцизу. Спирт – не найзначніша складова у вартості пляшки горілки.

«На жаль, ми трохи запізнюємось з приватизацією»

Які помилки ви можете визнати у процесі приватизації, що не вдалося зробити?

«Укрспирт» зі свого боку зробив усе необхідне, але ми ще залежимо від міністерства, депутатів, ухвалення тих чи інших законів. Є одна річ, яка точно не вдалася – це часові терміни проекту.

От хотів би навести такий приклад. Я збираю сина вранці до школи о 8:15. Якщо розбудити о 7 ранку, він встигне спокійно вмитися, почистити зуби, добре поснідати і одягнутися. Це один сценарій. Другий варіант – проспали, встали о 7:40, вже все бігом: сніданок на ходу, щось одягли поспіхом, але в школу встигли. А можна взагалі проспати – прокинутися о 8:15.

Якщо використовувати вашу алегорію, то «Укрспирт» із приватизацією сильно проспав? О котрій «прокинулися»?

О 7:40. Борги «Укрспирту» – питання, яке, безумовно, дуже хвилює кредиторів компанії. Ми ще рік тому, у грудні, говорили, що проблему треба вирішити на законодавчому рівні, щоби борги могли бути оплачені інвесторами при покупці спиртзаводів. Відповідне рішення Верховна Рада ухвалила лише 29 листопада 2021 року. І я дуже радий, адже це означає, що у нас є дорожня карта для завершення приватизації.

Поясніть детальніше, що змінилось.

Поясню. Заводи досі ми продавали як майно. Є територія, там стільки-то будівель, баків, ректифікаційних установок. Все це мало різну балансову вартість (коливалося в районі 25-30 млн грн за один завод), підприємство виставлялося на аукціон. Змінилось те, що інвестор, який купляє об’єкт ДП «Укрспирту» бере на себе зобов’язання погашення частини кредиторської заборгованості підприємства у розмірі балансової вартості активу, який він купляє (фактично це є стартова ціна). Таким чином, всі борги, які підприємство (ДП «Укрспирт») набуло за 11 років свого існування будуть сплачені. За зерно, газ, електроенергію, ферменти та інше. Постачальники ДП «Укрспирту» отримали на законодавчому рівні гарантію, що всі рахунки будуть сплачені. Зараз, коли «Укрспирт» має на балансі підприємства із загальною балансовою вартістю на рівні 450 млн грн, цього цілком достатньо, щоб розрахуватися з боргами

Ми цілий рік витратили на вирішення проблеми, яку було діагностовано, було підготовлено законопроект. Вважаю, це довго. Вже є ринок приватного спирту, є 17 підприємств, які конкурують, а ми лише сьогодні наблизились до питання – давайте сплачувати борги. Саме ця проблема мене турбувала найбільше. Але зараз і вона вирішена.

Яка зараз заборгованість?

На рівні 200 млн грн, тож у нас є добрий запас, щоб закрити борги. Хотілося б особливо наголосити, що це не борги із зарплати, а кредиторська заборгованість. Наприклад, перед постачальниками зерна, газу…

Станом на 8 грудня Фонд державного майна України провів 29 аукціонів із продажу спиртзаводів. Які з лотів можна назвати найуспішнішими?

Для мене найуспішнішими є аукціони, які відбулись, були оплачені кошти в бюджет країни та підписані акти прийому-передачі майна. Найперше ми продавали непрацюючі заводи і лише потім – ті, які працюють. На них попит набагато вищий. І спочатку якщо ціна під час торгів зростала десь на 10 млн грн, наприклад, то зараз вона змінюється в рази.

Ось візьмемо Косарський спиртзавод у Черкаській області – він мав стартову вартість 49 млн грн, а закінчилися торги на позначці 162 млн. А минулого тижня продано Вузлівський спиртзавод у Львівській області. За балансової вартості 21 млн грн переможець дав 333 млн грн! Мені навіть не віриться.

Два-три роки тому, коли тема приватизації лише обговорювалась, влада обіцяла, що продаж спиртзаводів принесе до 5 млрд грн. Ви в інтерв’ю «Главкому» два роки тому давали більш стримані прогнози: говорили, що сума може бути до 2,5 млрд. Сьогодні отримано 1,5 млрд. Це вже перемога чи все ж до неї ще далеко?

Звісно, перемога! Прибуток «Укрспирту» за десять років становив у середньому 15-20 млн на рік. А тут 1,5 млрд грн за заводи, більшість з яких стояли, їх фактично дотували. Щоб мій прогноз справдився, залишається 1 млрд грн. Я вже казав, що у нас об'єктів на 450 млн, і якщо вони під час продажу зростуть у ціні хоча б удвічі, ми вже вийдемо на заявлену суму. Але зараз бачимо на аукціонах, що ціна зростає в середньому в п'ять разів. Отже, напевно, у результаті буде більша сума, ніж ми прогнозували.

Але є аукціони, які не відбулися чи скасовані. Що сталося, чому інвестори передумали? Чи є шанси продати ці об'єкти повторно? Чи не бачите ви у цих випадках ознак змови?

У системі ДП «Укрспирт» був 41 спиртзавод, пройшло 29 аукціонів, у випадку 20 все вже оплачено, у випадку п’яти заводах йдуть суди в різних інстанціях, вони, швидше за все, знову будуть виставлені на повторні аукціони. Але взагалі не факт – можуть бути й рішення на користь покупця. Два аукціони не відбулися – просто не було жодного покупця, але потім один із тих заводів все-таки купили.

Щодо «змови». Були різні ситуації. Ось наприклад, був аукціон з продажу заводу в Тернопільській області. Одна компанія виграли із ціною близько 80 млн грн. Через тиждень ще один аукціон, в іншій області, компанія там також бере участь. І виявляється єдиним учасником. Вони купили другий завод вдвічі дешевше, ніж перший. Звичайно, від першого вирішили відмовитися, держава отримала 10% початкового внеску (переможець зірваного аукціону втрачає гарантійний внесок, 10% від стартової ціни – «Главком»).

Скільки таких внесків уже назбирала держава?

Наскільки я знаю, сума гарантійних внесків, яка була сплачена в бюджет сягає близько 30 млн. Це гроші, які прийшли в казну через те, що переможець аукціону, відмовився від покупки об’єкта.

Коли плануються приватизаційні аукціони щодо 12 спиртзаводів, що ще залишаються в ДП «Укрспирт»?

На мою думку, весь процес завершиться протягом I-ІІ кварталу 2022 року. Таке ж бачення у Фонду державного майна та Міністерства економіки.

Сергій Блескун: Вартість декалітра спирту – 486 грн, а два роки тому було на рівні 300 грн

«Сучасні підприємства, збудовані 10-15 років тому, легалізуються»

З якими проблемами зіткнулася держава під час передачі заводів на приватизацію, чи була протидія з боку менеджменту підприємств, які не хотіли втрачати «своє»?

Звичайно, люди працювали в одній системі координат, це тривало десятиліттями. Все налагоджено, а тут такі зміни! Декому було важко їх сприйняти. Хтось не хотів пускати потенційних інвесторів на підприємство, щоб вони ознайомились із його станом. Але це проблеми ментального рівня: вважали, що це «наш завод, наш колектив».

З 1 липня 2021 року законом дозволено будувати приватні спиртозаводи. Це відбувається?

Правильніше сказати, що з 1 липня можна вводити в експлуатацію нові заводи. Це можна зробити двома шляхами – побудувати новий або легалізувати завод, що вже діє. Наприклад, у Харківській області є завод «Бікорм», який, за документами не працював, а зараз отримав ліцензії на виробництво та на оптову торгівлю і легально працює. В Україні є сучасні підприємства, які збудовані років 10-15 тому, і вони легалізуються. Також, наскільки я знаю, будуються й нові заводи.

Хто основні покупці державних спиртзаводів, який портрет інвестора, що вкладається в такі активи?

Звичайно, переважно купують структури, які так чи інакше пов'язані зі спиртом. Насамперед, звичайно, це горілчані компанії. Купив собі спиртзавод Nemiroff, уже вклав туди близько 10 млн грн у модернізацію, збираються запустити у лютому-березні. ТОВ «Національна горілчана компанія» («Баядера») брала участь в аукціоні з продажу Косарського спиртзаводу, але програла, поступившись великому агрохолдингу з Дніпропетровської області. Чи робитиме він там спирт, я не знаю, але поки що компанія у виробництві спирту не була помічена. А «Баядера», я впевнений, братиме участь в інших торгах із продажу спиртзаводів.

На Косарський спиртзавод претендувала горілчана компанія, але його купили аграрії (фото: prozorro.sale)

Друга категорія покупців – компанії, які постачають спирт для виробництва антисептиків, за період епідемії коронавірусу цей сектор значно зріс. Або постачальники технічного спирту, для розпалювачів, наприклад. І є один незрозумілий для мене інвестор, фінансова група, яка не була пов'язана із виробництвом спирту. Вона хоче купити завод для модернізації, можливо, має намір вийти на експортні ринки.

Скільки приватних заводів на сьогодні працює, реально випускає спирт? Чи не справдились побоювання, що все вийде так, як і з цукрозаводами, які порізали на брухт?

Таких побоювань не було і нема. На сьогодні ми бачимо таку тенденцію: приватизовані заводи або одразу запускають у роботу, або вкладають гроші у їх модернізацію і згодом запускатимуть у роботу.

Щодо кількості приватних заводів, то я точно не скажу, зараз приватних є орієнтовно 17, їх кількість постійно росте.

Продукція приватників якось змінила ринок? Вони «віджимають» ринок у державних заводів?

Звісно змінила! Наші колишні заводи стали тепер нашими конкурентами. Вони вийшли на ринок і зараз змагаються за покупців між собою та з «Укрспиртом». Це нам ускладнює роботу, більше того, ми заледве виживаємо, але ж заради цього ми і працювали – у нас формується відкритий ринок. Це й була мета реформи.

«Хтось незадоволений – хоче відмотати назад»

За законом, нові власники мали зберігати 70% штату спиртзаводу до липня 2021 року. Тобто тепер ті, хто купує заводи, взагалі не мусять утримувати колектив? А ті, що купили завод раніше, з липня можуть звільняти людей?

На будь-якому виробництві потрібні спеціалісти. Враховуючи, що спиртзаводи здебільшого перебувають у сільській місцевості, у райцентрах, там не такий багатий вибір спеціалістів. Інше питання – на підприємствах був трохи роздутий штатний розклад, велика бухгалтерія, адміністративний, управлінський апарат… Буде компактніший штатний розклад, не 80 осіб, наприклад, а 40-45.

З 83 українських спиртзаводів ще не так давно 41 належав ДП «Укрспирт», 39 – концерну «Укрспирт», два – ПАТ «Медпром» та один – ДУС. Чи бачите ви проблему в тому, що продаються лише заводи ДП? І як ця приватизація вплинула на роботу підприємств інших трьох гравців ринку?

На нас вона точно вплинула, бо у ДП вже практично немає заводів, що працюють. Я не приховую, що підприємству складно працювати і конкурувати на ринку. А з усіх заводів концерну не продано жодного, чому з їхнього боку не виконується програма з демонополізації ринку, чи працюють вони в тіні, чи ні – це питання до органів управління та правоохоронних органів. Одна частина ринку завдання виконала, а інша – ні.

Закон передбачає відкриття імпорту спирту з 2024 року. Який ваш погляд: ця норма не помилкова?

Ні, не помилкова. Чому 2024 рік? Тому що до цього часу ми повинні були закінчити приватизацію спиртових заводів. Після цього приватні спиртові заводи спокійно конкурувати з Польщею, Білорусією… Чи встигнуть до цього часу приватизувати всі заводи – не знаю. Потужності ДП «Укрспирт» точно встигнуть, а «концернівські» (Концерну «Укрспирт») під питанням.

За 2009-2019 роки виробництво легального харчового спирту в Україні скоротилось вчетверо. Стрімке зниження виробництва спирту було зумовлено скороченням експорту (фото з відкритих джерел)

Чи комфортно вам взагалі було працювати ці два роки. Чотири міністри економіки змінилось за цей час...

Я прийшов на цю посаду з конкретно поставленим завданням, яке озвучив ще два роки тому – демонополізація та приватизація ДП. Кожен міністр, з яким я працював підтримував це рішення і ми весь час працювали цьому напрямку. Не було такого, що ми зупиняємось, розвертаємось і йдемо в інший бік. Це великий плюс. В той же час, на мою думку, така кадрова політика не є ефективною. Елементарно, людина не встигає ознайомитись із всім обсягом роботи та викликами.

Нещодавно в офісі ДП «Укрспирт» та у вас вдома пройшли обшуки. Поясніть, у чому полягають претензії?

Йде приватизація, а за будь-якої приватизації є той, хто цим незадоволений, і хоче відмотати назад. Звичайно, люди, які сиділи на потоках, будуть нервово на це реагувати. Я підписав під час обшуку документ про нерозголошення. Ви мене тут повинні зрозуміти. Я одразу публічно написав що трапилось, мені нема чого переживати. Я точно знаю, що «Укрспирт» працював у правовому полі. Якби було інакше, повірте, ми не провели б таку кількість аукціонів і питання до нас були б ще на початку приватизації.

Що буде з ДП «Укрспирт» після того, як усі заводи будуть розпродані? Ваші плани на майбутнє?

Протягом наступного року підприємство точно ще працюватиме – потрібно виставити на аукціони активи, що залишилися, отримати гроші, розрахуватися з кредиторами. А потім воно зникне як юридична особа.

Говорячи про свою місію, то, з погляду реалізації дорожньої карти щодо демонополізації ринку спирту, вона виконана. Мої плани – повернутися до бізнесу. Якого саме, не хотілося б поки що говорити. Є пропозиції, я їх систематизую, але розглядатиму ґрунтовно після закінчення своєї роботи в «Укрспирті».

Андрій Кузьмін, Станіслав Груздєв (фото), «Главком»