Партійна диктатура? Тимошенко написала нові правила виборів, Стефанчук підтримав

Новими виборами в Україні не пахне, проте у Верховній Раді один за одним з’являються законопроєкти, які змінюють виборчі правила. У червні був зареєстрований проєкт авторства групи нардепів на чолі з «слугою народу» Віталієм Безгіним про внесення змін до Виборчого кодексу щодо організації місцевих виборів. Наприкінці минулого тижня галасу наробив законопроєкт, який оприлюднили нардепи від «Батьківщини». Він стосується удосконалення підготовки і проведення не тільки місцевих, а й парламентських виборів. Поставитися до цієї ініціативи серйозно змушує той факт, що підписи під нею залишили не тільки опозиціонери, а й представники владної команди – зокрема, спікер Руслан Стефанчук та заступник голови фракції «Слуга народу» Андрій Мотовиловець.

Діючий Виборчий кодекс був прийнятий ще до великої війни – в грудні 2019 року, вже після парламентських виборів, на яких була обрана нинішня Верховна Рада. А місцеві вибори 2020 року були проведені вже за новим Виборчим кодексом – з відкритими партійними списками, коли виборцю треба було обрати не тільки політсилу, а й кандидата від неї; з виборчими квотами; з обов’язковим представництвом як мінімум двох жінок в кожній п’ятірці кандидатів від партії тощо. Після місцевих виборів цей варіант пропорційної системи дуже критикували через його заплутаність: складність для виборців та несправедливість для кандидатів. І от у «Батьківщині» згадали своє старе гасло, що «Справедливість – понад усе»…

Ще навесні Юлія Тимошенко натякала на наближення виборів найближчим часом, але з прогнозами дуже промахнулася. Проте, як бачимо, ґрунт для виборчої кампанії вона готувала.

Що пропонується

Які ж основні новації містить законопроєкт № 13464?

• 1 •

Змінюються принципи визначення кількості кандидатів у народні депутати, які можуть бути включені до регіонального виборчого списку партії. Автори законопроєкту вважають нелогічним, що наразі ця кількість зафіксована на рівні – від 5 до 18 кандидатів, залежно від регіону. Вони зауважують, що через бойові дії чи окупацію кількість виборців в окремих регіонах або суттєво зменшилася, або навпаки – збільшилася за рахунок внутрішньо переміщених осіб. Тому в законопроєкті пропонується змінити підхід до визначення кількості кандидатів у регіональних списках, з урахуванням чисельності виборців.

Максимальну кількість в регіональному виборчому списку партії кандидатів пропонується встановити на такому рівні: 

• виборчий регіон № 1 (місто Київ) – 28; 
• виборчий регіон № 2 (Вінницька область) – 16;
• виборчий регіон № 3 (Волинська область) – 10;
• виборчий регіон № 4 (Дніпропетровська область) – 32; 
• виборчий регіон № 5 (Донецька область) – 40; 
• виборчий регіон № 6 (Житомирська область) – 13; 
• виборчий регіон № 7 (Закарпатська область) – 13; 
• виборчий регіон № 8 (Запорізька область) – 17; 
• виборчий регіон № 9 (Івано-Франківська область) – 14; 
• виборчий регіон № 10 (Київська область) – 20; 
• виборчий регіон № 11 (Кіровоградська область) – 9;
• виборчий регіон № 12 (Луганська область) – 22; 
• виборчий регіон № 13 (Львівська область) – 26; 
• виборчий регіон № 14 (Миколаївська область) – 11; 
• виборчий регіон № 15 (Одеська область) – 23; 
• виборчий регіон № 16 (Херсонська область, Автономна Республіка Крим, місто Севастополь) – 36; 
• виборчий регіон № 17 (Полтавська область) – 14; 
• виборчий регіон № 18 (Рівненська область) – 12; 
• виборчий регіон № 19 (Сумська область) – 11; 
• виборчий регіон № 20 (Тернопільська область) – 11; 
• виборчий регіон № 21 (Харківська область) – 26; 
• виборчий регіон № 22 (Хмельницька область) – 13; 
• виборчий регіон № 23 (Черкаська область) – 13; 
• виборчий регіон № 24 (Чернівецька область) – 9; 
• виборчий регіон № 25 (Чернігівська область) – 10.

Одразу кидається в очі такий феномен, що максимальна кількість кандидатів в майже повністю окупованій Луганській області (22) або у виборчому регіоні з Кримом та Херсонською областю (36) перевищує кількість кандидатів, наприклад, у таких областях як Київська або Вінницька. Проте автори законопроєкту зазначають, що ці цифри прораховані з розрахунком на повну деокупацію українських територій.

• 2 •

За чинним Виборчим кодексом у кожної партії на парламентських виборах є «недоторкана дев’ятка». Це – перші дев’ять кандидатів у загальнонаціональному списку партії, які стовідсотково проходять до парламенту, якщо партія долає 5%-й бар’єр. Новим законопроєктом планується скоротити цю дев’ятку лише до одного кандидата-фронтмена. Ба більше: для місцевих виборів пропонується виключити положення, що місцева організація політичної партії гарантовано отримує один депутатський мандат в списках кандидатів для місцевих рад.

• 3 •

Але водночас по одному такому кандидату з’являється у кожному регіональному виборчому списку. І «недоторкана дев’ятка» таким чином перетворюється у «недоторкані 26» (один «залізний» загальнонаціональний кандидат плюс ще 25 регіональних). Тобто тут «Батьківщина», як і при підготовці чинного Виборчого кодексу, знову проявила себе як прихильник тотального контролю над партійними списками.

Натомість автори законопроєкту пропонують вилучити положення щодо необхідності набрання 25% розміру виборчої квоти для ранжування всередині списку кандидатів. Це правило зараз діє і на місцевих, і на парламентських виборах. За чинним Виборчим кодексом, якщо кандидат не досягає цього показника, то він не може піднятися вище по партійному списку, що дає перевагу тим, кого керівництво партії заздалегідь поставило у ньому вище. Скасування норми про 25% квоти – це вже, дійсно, крок вперед, який зменшує партійний контроль.

• 4 •

А от що роль партій тільки збільшує – це повне скасування мажоритарки на місцевих виборах. Вона і зараз існує лише в громадах з менш ніж 10 тисячами виборців, але в законопроєкті викреслена навіть згадка про такі громади.

• 5 •

Уніфікується та спрощується форма виборчого бюлетеня.

Хвиля критики

З тим, що Виборчий кодекс треба було змінювати, мало хто сперечався ще після не дуже вдалого експерименту на останніх місцевих виборах. А велика війна взагалі не лишила сумнівів в тому, що існуючі виборчі правила не відповідають новим реаліям. Очевидно, що втрата контролю над окупованими територіями, велика кількість внутрішньо переміщених осіб та громадян, що виїхали за кордон, питання організації голосування для військових на передовій – це виклики, які не вирішуються законом «мирного часу». Тому в Раді ходять розмови про розробку «одноразового» масштабного закону, який регулюватиме нюанси проведення всіх повоєнних виборів. Нещодавно про напрацювання окремого спеціального законопроєкту для проведення наступних виборів заявляв голова Верховної Ради Руслан Стефанчук.

Проєкт, поданий Юлією Тимошенко та її соратниками, таким явно не є. Голова підкомітету Верховної Ради з питань виборів, референдумів та інших форм безпосередньої демократії нардепка Аліна Загоруйко розкритикувала законопроєкт № 13464, зауваживши, що він не дає жодних відповідей на питання щодо організації повоєнних виборів.

«Де ваше бачення щодо реалізації виборчого права військовослужбовцями та виборцями за кордоном? Де пропозиції щодо відповідності ДРВ (Державного реєстру виборців) реальній ситуації? Де в проєкті знайти відновлену виборчу інфраструктуру? Невже тасування списками кандидатів від політичних партій та розподіл мандатів – це те, що передує подоланню усіх викликів спричинених війною?», – ставить питання Загоруйко.

До нардепки в коментарі прийшов Стефанчук, який запевнив, що оприлюднений проєкт не має стосунку до «мегапроєкту», який має дати відповіді на всі виклики щодо проведення повоєнних виборів.

Екснардеп, співавтор чинного Виборчого кодексу Олександр Черненко вважає, що в поданому законопроєкті немає відвертої «зради» в частині парламентських виборів, але є посилення партійного впливу на місцевих виборах. «Якщо постане питання виборів після війни, то є політичний консенсус, згідно з яким буде прийнято спеціальний закон. Тому все це поки маневри, – каже експерт. – Для чого це внесли саме зараз – незрозуміло, бо кожен закон про вибори збурює суспільство».

Колишній заступник голови ЦВК Андрій Магера також констатує, що зміни, які пропонуються, можуть призвести до безпрецедентної «партизації» місцевого самоврядування.

«Передбачається, що всі без винятку вибори депутатів місцевих рад мають відбуватися за пропорційною виборчою системою. Такого не тільки в історії України не було – принаймні на європейському континенті я не знаю жодної держави, де б була така практика, – зауважує Магера. – Навіть в тих країнах, де проводяться місцеві вибори за пропорційною системою, передбачається альтернативний спосіб голосування – і за партії, і за список незалежних кандидатів. У нас мала б бути зворотня тенденція – відмови від пропорційної системи місцевих виборів, а не навпаки ще більше закручування гайок. Такі новації точно будуть розкритиковані Венеційською комісією, я в цьому не сумніваюся».

Критикує Магера і запровадження недоторканого першого кандидата від партії у регіональних списках, і встановлення нової верхньої межі кількості кандидатів для кожного регіону.

«Навіщо в Луганській області, яку ми майже не контролюємо, де руїни лишилися, стільки кандидатів? – задається питанням експерт. – Люди, які це писали, просто відірвані від реальності».

На місцевих виборах 2020 року виборці були спантеличені купою різнокольорових бюлетенів, в частині з яких треба було ще й поставити дві позначки

фото: suspilne.media

Автор іншого зареєстрованого законопроєкту про місцеві вибори, «Слуга» Віталій Безгін обіцяє, що пропозиція від «Батьківщини» не пройде навіть профільний комітет з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування: «Шансів в законопроєкту, що впроваджує абсолютну партизацію на місцевих виборах – нуль! Будемо збивати на всіх етапах розгляду, якщо вони будуть. Це проєкт про знищення малих громад та системи управління в них в угоду окремих політичних інтересів!»

Що кажуть автори

Головний натхненник законопроєкту № 13464 Михайло Соколов від «Батьківщини» з критикою не згоден. У бліц-інтерв’ю «Главкому» він розповів, чим керувалися автори та чому розгляд його дітища ніяк не завадить роботі над «спецпроєктом» Стефанчука.

Соратник Юлії Тимошенко Максим Соколов сподівається, що зміни до Виборчого кодексу будуть швидко прийняті в першому читанні

Як довго тривала робота над цим законопроєктом? Хто брав в ній участь?

Цей законопроєкт імплементує положення декількох меморандумів «Діалогів Жана Моне», які приймалися протягом останніх років і були одноголосно підтримані керівниками всіх фракцій та керівництвом парламенту, а також підтримані уповноваженими представниками Європарламенту.

У цих меморандумах чітко визначено, що наступні парламентські вибори будуть проводитись згідно з діючим Виборчим кодексом з повністю відкритими регіональними списками, де виборці, а не партії будуть визначати поіменно своїх представників у Верховній Раді України.

Ці зміни до Виборчого кодексу мають на меті перетворити напіввідкриті регіональні списки кандидатів в депутати Верховної Ради на повністю відкриті. Саме такі, які передбачалися в первинній, найбільш професійній концепції Виборчого кодексу.

Але, в процесі прийняття цього кодексу, його основоположні принципи відкритих списків були спотворені компромісами і зараз прийшов час це виправити.

Поясніть принципи підрахунку максимальної кількості кандидатів від округів? Чому від майже окупованої Луганської області вона більше, ніж, скажімо, від Київської?

Ми все ще віримо в нашу перемогу і повну деокупацію наших територій. Кількість кандидатів в депутати Верховної Ради буде визначатися тепер пропорційно кількості виборців в кожному окрузі. Ці кількості будуть уточнені безпосередньо перед виборами. А зараз вони пораховані з вірою в повну деокупацію України.

Серед ваших новацій, які стосуються місцевих виборів, найбільш помітним є повне скасування мажоритарки в територіальних громадах з кількістю виборців до 10 тис. людей. Чим ви керувалися, коли прибирали цю норму?

Ключовими у наших змінах щодо місцевих виборів є чотири норми:

Перша – скасування 25% від виборчої квоти для пересування кандидатів в депутати в верхню частину списку. Після прийняття цих змін черговість кандидатів в списку буде мінятися в залежності не від того, хто набрав більше 25% квоти, а від абсолютної кількості голосів, які вони набрали. Хто набрав більше – просто буде стояти вище в списку. Це справедливо. Будуть перемагати не ті, кого партія поставила в прохідну частину, а той, кого реально підтримало більше людей. Просто прибирається з Виборчого кодексу партійна «хитрість», яка перетворює відкриті списки в де-факто закриті.

Друга – черговість у стартових списках буде складатися не партіями, а в алфавітному порядку. Це унеможливить корупційний продаж перших місць у списках.

Третє – більше не буде на місцевих виборах закріпленого гарантованого першого «блатного» місця в списках кандидатів в депутати місцевих рад. Хто стане депутатом місцевої ради – тепер буде залежати не від місця в списку, яке визначила партія, а виключно від кількості голосів виборців, які за кандидата проголосували.

І четверте – більше не буде мажоритарних виборів в населених пунктах, де чисельність виборців менше 10 тис. Це припинить процес корупціалізації і комерціалізації місцевих бюджетів. Після прийняття цього закону депутати в таких населених пунктах будуть, в тому числі, нести політичну, партійну відповідальність.

Ви скасовуєте перше «блатне» місце в списках кандидатів для місцевих рад, але при цьому запроваджуєте такі ж «блатні» місця в регіональних списках на виборах до парламенту. Де логіка?

Як представник парламентської партії, якій вже понад 26 років, скажу, що керівник партійної організації в кожній області, який рік у рік займається партійним будівництвом щодня і є обличчям партії у регіоні, може бути першим, та закріпленим у списку (крім місцевих рад).

Які шанси на винесення цього законопроєкту до зали? Чи додають їх підписи під ним Стефанчука та Мотовиловця?

Голова Верховної Ради Руслан Стефанчук і один з керівників фракції «Слуга народу» Андрій Мотовиловець, як і всі інші керівники парламенту та парламентських фракцій, підписали меморандуми «Діалогів Жана Моне», в яких передбачені такі зміни до Виборчого кодексу.

Планується розглянути цей законопроєкт на найближчому сесійному засіданні Верховної Ради. Сподіваємося на швидке його прийняття в першому читанні.

Стефанчук анонсував що до перших повоєнних виборів готується великий спецзакон, в якому будуть унормовані всі їхні нюанси. Ваш законопроєкт таким не є. Вже сам Стефанчук написав, що цей законопроєкт дуже точковий і не має стосунку до законопроєкту про повоєнні вибори. Навіщо ви його подавали зараз?

Цей законопроєкт стосується виключно уточнення виборчої системи з відкритими регіональними списками – перетворення цієї системи з напіввідкритої у повністю відкриту. Але перед виборами, після скасування воєнного стану, буде прийнятий закон про перші повоєнні вибори, який не буде стосуватися зміни самої виборчої системи, а унормує голосування громадян України за кордоном та точно визначить, на яких територіях будуть проводитись вибори. З часом може повстати питання організації всіх прострочених виборів в один день. Це питання також буде впорядковане в законі про перші повоєнні вибори.

P.S. У понеділок, 14 липня, голова підкомітету з питань адміністративно-територіального устрою та місцевого самоврядування комітету ВР з питань організації державної влади та місцевого самоврядування Віталій Безгін повідомив, що «Батьківщина» вгамувала апетити. А саме: погодилася виключити найбільш одіозну норму свого законопроєкту щодо повного скасування мажоритарки на місцевих виборах.

«Ніякої абсолютної партизації для всіх громад не буде! – заявив нардеп. – За наслідками консультацій із авторами законопроекту №13464, який, зокрема, пропонує впровадити партійну систему в усі 1470 громад, ми дійшли згоди: норми, що стосуються місцевого самоврядування, у разі розгляду законопроекту, будуть виключені ще до розгляду у першому читанні!»

Павло Вуєць, «Главком»