Володимир Бебешко: В Україні треба померти, щоб тебе визнали
«Пающім трусам» можна було у відборі на «Євробачення» співати: «Журі – казли». Все одно ніхто нічого б не зрозумів»
Український музичний продюсер, звукорежисер та аранжувальник Володимир Бебешко ніколи не скаржився на брак роботи – окрім власних проектів, він співпрацював з такими зірками шоу-бізнесу, як Софія Ротару, Таїсія Повалій, Лайма Вайкуле, Вєрка Сердючка (яку, власне, в експрес-режимі готував свого часу до «Євробачення») та інші. В команді телепроекту каналу «Інтер» він також багато років давав «Шанс» молодим виконавцям. Та сьогодні на телебаченні його видно набагато рідше. Як дає зрозуміти сам Бебешко, каналам нині потрібні не професіонали, а шоумени.
Про те, як за останні роки змінився наш шоу-бізнес, про феномен Олега Винника та музику Кузьми, яка стала «форматною» лише після його смерті, Володимир Бебешко розмірковує у відвертій розмові з «Главкомом».
Яка ваша думка: війна допомогла нашому шоу-бізнесу?
Однозначно, ні. Війна зруйнувала все. Шоу-бізнес залежний від економічного благополуччя людей. А у людей немає грошей. Та якщо ви думаєте, що я про війну в АТО, ви помиляєтесь. Я кажу про війну в головах наших керівників: тарифи і так далі. Хоча, звісно, та війна теж вплинула на ситуацію...
Але росіяни вже не так завзято рвуться до України з концертами. Чи не підштовхнуло це українських артистів уперед?
Українська публіка вже звикає, що російських артистів майже нема. А вони ж не приїздять не тому, що їх сюди не пускають. Не пускають лише тих, хто відверто ображає нашу країну, виступає з провокаціями, і тих, хто незаконно заїжджає в анексований Крим. Та от чому інші сюди не їдуть: Кіркоров не приїжджає чи Басков? Бо вони бояться. Бояться не нас, а своїх. Бояться, що вони повернуться назад, а їм скажуть: ага, ви були у бандерівців, ми вам зараз перекриємо канали.
Однак нещодавно Олександр Малінін давав концерт у Палаці «Україна». Щоправда, на його офіційному сайті у графіку гастролей виступи в Україні зазначені не були.
Не зазначили на сайті, бо він теж боявся реакції на це в Росії. Але ж, бачите, приїхав, виступив, усе нормально було.
Яке ваше ставлення до українських артистів, що їздять до Росії?
Це на совісті кожного артиста. Я не маю права нікого засуджувати. Бо, щоб зробити «ай-ай-ай», наша країна має прийняти закон: їздити в Росію заборонено, хто буде їздити – буде покараний. Утім, тоді це стосуватиметься і півтора мільйона заробітчан, які сидять у Москві. Просто вони не публічні люди, їх ніхто не знає, але ж вони там, щоб родину прогодувати. Їх не можна за це засуджувати. Тому й артистам, хоч вони і публічні, я не можу робити зауваження.
Певний час тому ваш проект «Пающіє труcи» багато гастролював Росією. Як зараз?
Вони то в Латвії, то в Естонії... Ми вийшли на інший ринок: краще поїдемо на Кіпр чи в Туреччину.
«Лорак на жорсткому контракті: сказали їдь у Крим – мусить їхати»
Ані Лорак фактично отримала найбільше за те, що виступає в Росії. Проте Лободі, яка теж заробляє на російському ринку, вдавалося залишатись до останнього в тіні...
Лорак це зробила відкрито. Років 10–12 була тут зіркою, а потім їй пощастило. Вона поїхала в Росію і підписала контракт, за яким вона не може відмовитись щось робити. Їй сказали: в Крим! Вона має їхати в Крим. Вона на жорсткому контракті.
Із ким вона на контракті?
Чи з Лепсом, чи з Кіркоровим, точно не знаю. Їй просто так пощастило.
Завдяки цій підтримці вона увійшла у перший ешелон російського шоу-бізнесу.
Так, однозначно. І я не можу сказати, що вона не любить Україну, що вона проти України. Вона любить цю країну, вона тут народилася. Просто їй треба було зробити кар’єру. Я її знаю багато років, я з нею працював, нічого поганого про неї не можу сказати. У неї був вибір, вона його зробила. Поїхала туди, заробляє гроші і там є однією з провідних співачок. Вона прекрасно розуміла, що в Україні це не сприйматимуть.
Чи може Лорак, зважаючи на її молодість і потужний дах, зайняти місце Пугачової, Ротару на російській естраді?
Ні. Їх не можна порівнювати. Вона – кумир серед своїх одноліток, просто гарна дівчинка. Так, співачка, але звичайна, нічого особливого. Вона не може зайняти місце таких харизматичних особистостей, які були до неї. Тим більше вона – співачка без виражених хітів. От я не можу жодної пісні її згадати. Її пісні за столом не співають. «Одну калину» Ротару співають. А пісні Лорак і не згадати. От ви хоч одну можете зараз назвати?
«Мрій про мене», «Полуднева спека»…
О! А де це було написано і якою мовою? Зробіть висновок. А те, що там (у Росії. – «Главком») робиться – інший «ментал» уже. Ніби щось є, але й нема. Не можу нічого згадати.
Таїсія Повалій також зараз живе та працює в Росії. Для неї це трагедія – бути однією з перших тут і опинитися там, де вона опинилася?
В історії Повалій усе-таки, в першу чергу, грає роль політика. Якщо Лорак – просто співачка, то Повалій була в політиці. Вона публічно зайняла цю позицію, в неї відступу немає, і вона не звертає зі свого шляху: ви мене не сприймаєте, тож я мушу виїхати. А як до співачки які до неї можуть бути претензії? У неї якраз багато хітів, вона відома, її люблять. Але оскільки у неї був такий період, що вона була в політиці, їй це, напевно, не можуть пробачити. Тому її ігнорують на заходах, не крутять по радіо. І їй не лишається нічого іншого, як бути там.
Як у неї там справи? Ви спілкуєтеся, тому точно в курсі.
Так, я з нею працюю досі, тут, в Україні. Вона постійно приїздить до Києва. Ми от нещодавно записували їй пісню. Вона гастролює. І співає українські пісні і в Сибіру, для наших.
Вона сумує за Києвом, за українською публікою. Вона тут народилася, вона любить Україну. Просто так склалося. З часом усе може минутися, і, можливо, вона чекає, що все забудеться. Вона – не зрадник Батьківщини, я в цьому абсолютно впевнений. Але вона зробила от такий політичний вибір. Її не можна за це засуджувати. Половина з тих, хто зараз у Верховній Раді сидить, – з Партії регіонів, тільки перефарбувалися. А у неї, до речі, чітка позиція, вона ніколи не металася від Януковича до Ляшка і назад. Ви можете сприймати її чи не сприймати, але її чітка позиція заслуговує на повагу. Тому вона і в опалі зараз. Проте якби так усі мали позицію і не бігали б туди-сюди, було б краще, ми б знали, хто є хто.
Якщо згадувати репертуар Ані Лорак, першими на думку спадають її саме старі україномовні пісні. Як ви можете оцінити в цьому ж контексті трансформації Ірини Білик? Ми маємо двох різних артисток: Ірину Білик до 2002 року, а потім Ирину Билык…
Іра – це вже легенда, без сумніву. У неї найбільше хітів з усіх, які виконують усі.
Але у 90-х роках це була «українська Мадонна». Сьогодні вона лише «одна з». Чому так трапилось? Чого і в який момент їй не вистачило?
Їй всього вистачило. Образно кажучи, вона, якщо захоче, вже може йти на пенсію. Але часи змінюються, з’явилися нові виконавці, тенденції. А вона чітко тримає свій романтик-стиль. Вона не з тих людей, хто буде омолоджуватися, робити ботокс, нарощувати груди, вдягати модну одежу і робити зі своїх пісень модний хаус. Вона – Ірина Білик, зі своїми ліричними піснями про кохання, з якими вона буде до кінця йти, і у неї є публіка, яка її любить.
Модна музика сьогодні – це яка?
Це поп-музика, тобто популярна на сьогоднішній день. Ми можемо завтра прокинутися, а зі всіх станцій буде Бетховен лунати. І він стане попсою на певний час. На сьогодні переважає молодіжна музика, яку насаджує телебачення і радіо. В першу чергу це «Время и стекло». Це – номер один зі своїми хітами, а не Лобода і Потап з Настею.
Причина такої популярності в масованій ротації?
Причина в масованій рекламі і у дуже вдалих піснях, які потрапляють у свою аудиторію, контингент.
«Монатіка не можна назвати співаком»
Російська естрада є доволі цілісною: на одній сцені, в одному проекті, на одному каналі в РФ можна побачити артистів різних поколінь – Кобзона, П’єху, Тіматі і будь-кого. У нас Іво Бобул чи Алла Кудлай навряд чи з’являться на одному заході із Дорном чи Монатіком. Чому у нас такий розлом поколінь?
Ну, дивіться, є дві нагороди: M1 Music Awards і Yuna. Yuna позиціонує себе як фестиваль, що нагороджує прогресивних і модних, там ніколи не буде ні Бобула, ні Кудлай. М1, до речі, нагороджує практично всіх. Цього року вони туди допустили Олега Винника. Його музика не модна, хоч і популярна – він найкасовіший на сьогодні. І М1 змирились з тим, що музика Винника і «Дзідзьо» користується популярністю. Тому і запрошувати, і нагороджувати їх треба. І в тому, що там немає ні Бобула, ні Кудлай, ні Зіброва, скоріше, винні самі Бобул, Кудлай і Зібров. Вони працюють у своєму стилі, а могли б трошки модернізуватися, зробити стильніше. Та вони собою не так активно займаються, напевне. Хоча у них є своя публіка: 50–60-літні. І, до речі, у нас же є ще премія «Шлягер» – програма, де якраз можуть нагородити і Бобула, і Зіброва...
Про те й мова. В українському шоу-бізнесі є два різних світи.
Ну а як ви собі уявляєте ситуацію, коли Монатік і Кудлай на одному концерті співають?
Але ж Кобзон з Тіматі можуть. Чому у нас це дико, а у них – ні?
Я не знаю, чи це правильно. У них там якийсь вінегрет. А на мою думку, має бути все за жанрами. От уявіть, прийшла публіка на Монатіка, а тут вивалює Зібрембо (йдеться про народного артиста Павла Зіброва. – «Главком»). Що він їм «Хрещатик» заспіває? І як його сприймуть? Зате публіці, яка прийде на Зіброва, Кудлай чи Бобула, не потрібен буде Монатік, який стрибатиме по сцені, – вони його не сприймуть.
Як ви взагалі оцінюєте вітчизняні премії і тих, кому їх дають?
Премії потрібні, треба нагороджувати артистів, показувати, хто є кращим, у кого які здобутки. Інша справа, що іноді стоїть складне завдання перед організаторами: немає кого нагороджувати. Нагороджують чотирьох людей фактично. Одні нагороджують Монатіка, Лободу, Потапа і когось ще. А інші – когось ще, Потапа, Лободу і Монатіка. Немає вибору.
Чому премію M1 Music Awards у 2016 році у номінації «Співак року» взяв Монатік? Артист, який не мав сольного виступу на жодному великому майданчику? Чи може клубний артист бути співаком року?
Це помилка. Монатіка співаком не можна назвати. Його можна назвати найкращим шоу-меном, найкращим артистом. Це інше поняття.
Ви згадали Винника. Хоч би як скептично до нього ставилися, але у нього найбільша кількість концертів і у нього таки є голос...
Ой, а ви знаєте, хто відкрив Винника, хто видав йому перший альбом?
Ви?
Так. Це було шість років тому. Він приїхав з Німеччини, був там оперним співаком, прийшов до мене зі своїм продюсером. Кажуть: «Володя, допоможи, треба записати кілька речей». Ми записали класні речі, половину альбому. І він з тим стартонув. Потім він від мене відійшов, почав робити вже своє, та й мені не дуже було то цікаво. Але у нас прекрасні стосунки, він мене дуже поважає, бо я був першим, хто його підтримав.
Це тому в останньому кліпі вашого проекту «Пающіє труси» на стіні висить фото Винника, а одна з учасниць групи, за задумкою режисера, відбуває строк за те, що билася із «бабами» на його концертах?
Так, вже і скандал пішов.
Не вважаєте, що було б чесно визнати, що Винник – співак не лише року, а всіх трьох останніх років так точно?
Співак року – це поняття дуже розлоге. От Тіна Кароль – голосова і потужна співачка, вона може конкурувати з Винником...
Про співачку ми ще поговоримо. Отже, за вашою версією, співак та співачка року – це хто?
Залежить від жанру, стилю. Бо в жанрі Монатіка особливо не треба мати вокальні дані, він манерою бере і танцями. Якщо він вийде і просто стоятиме, хто на нього буде дивитися і тим паче слухати? Тому в жанрі танцювальної і молодіжної музики найкращі «Время и стекло», однозначно.
І ще раз. Фанфари. Якби існувала премія Бебешка, її б присудили…
Мене не можна слухати, бо я упереджений. Треба, щоб у журі були дуже відсторонені люди. Не так, як це було у нас цього року з «Євробаченням».
«Данилко краще за все судив би вступні екзамени у цирку»
Ви про що саме?
СТБ забрав у «Першого національного» відбір і перетворив цей відбір на шоу для рейтингу СТБ, де сваряться члени журі, ставлять незрозумілі оцінки...
Ви образились за те, що Міла Нітіч, яку ви продюсуєте, отримала низькі бали?
Це не образа. Та, розумієте, можна сказати: «Мені твоя пісня не подобається». Але не можна казати: «Чего сюда пришла и корчишь из себя артистку?» Це хамство. Ніхто не давав права Данилку хамити. Це по-перше. По-друге, співак не може судити співака чи співачку. Це мають робити незалежні експерти. І найголовніша помилка. Данилко сказав: «Я не знаю англійської мови і щасливий від того» (зізнався у незнанні мови Данилко після виступу гурту «Пающіє труси» на національному відборі «Євробачення». – «Главком»).
Тебе ж вибрали судити «Євробачення», пісню. Пісня має дві складові: мелодію і текст. Якщо ти не знаєш англійської мови, візьми переклад і прочитай. Міла його запитала: «А ви чули, про що я співаю?» А він: ах, ти зі мною прирікаєшся, то на тобі одиницю! Це взагалі маразм, непрофесійність. Джамала теж, до речі, коли співали Singing pants, перепитувала: що там, «Мерседес-Бенц»? Та сходіть на курси повчіть мову, якщо не знаєте. Треба було «Трусам» тоді співати: «Журі – казли, пішли всі в дупу». Все одно ніхто нічого б не зрозумів.
А Данилко краще за все судив би вступні іспити клоунів-ексцентриків у Київському державному цирку. Там особливо не треба розбиратися в музиці і знати англійську.
Бачимо, Андрій вас таки дістав.
Так а хіба не правда, що я сказав? Хто готував Вєрку Сердючку до «Євробачення»? За одну ніч ми зробили фонограму, записали і відправили. І я не брав навіть за це гроші. Тільки це не афішувалося і було знищено у пам’яті, щоб, не дай боже, коло Нікітіна (продюсер Вєрки Сердючки. – «Главком») не було прізвища Бебешка. І от, знаючи, що Міла Нітіч – моя вихованка, він так себе повів… Це така подяка за те, що я зробив?
Ви з ним говорили після цього?
Ні. Вважаю принизливим після цього з ним говорити.
Але я повернусь до концепції конкурсу. Не можна, щоб обирали троє членів журі і народ. Має бути 13 незалежних експертів і крапка. Ніякого народу. Навіть у Росії є закритий відбір, де профі сидять. У нас просто зробили шоу СТБ, щоб підвищити рейтинг, це не відбір. Вони самі там перелаялися, незрозуміло було, що сталося, був цілковитий безлад.
Мілу Нітіч винесемо за дужки. Кого б ви відправили на «Євробачення» з тих, хто прийшов на національний відбір?
Арсен Мірзоян був найпереконливішим.
А тепер оцініть першу трійку національного відбору: Tayana, O.Torvald, Melovin.
Tayana достойна. Але у неї зірвався голос наприкінці. Журі, на мою думку, невиправдано почали говорити, що, мовляв, ну, буває... Захворіла – йди додому. Крім того, закликали голосувати за конкретних учасників конкурсу. Це неприпустимо для членів журі.
Melovin добрий, але на «Євробачення» мають їхати бійці. Він би там впісявся від страху. У нього рівень – хороша студентська самодіяльність п’ятого курсу. От для прикладу скажу про Джамалу. Я не прихильник її творчості. Але вона – перфектний виконавець. Вона надійна, вона за будь-яких умов вийде і стабільно заспіває. Я б їй довірив і наступне «Євробачення». А решта: в тієї горло захворіло, той перелякався і так далі. Це люди без досвіду...
Ваш прогноз: O.Torvald на «Євробаченні» посяде…
Поки що, за версією букмекерів, одне з останніх місць. Не думаю, що в нього буде останнє місце, але він буде десь у кінці. Хоча я переживатиму за Україну як патріот.
«Шоу-бізнес – це такий самий бізнес, як продавати помідори»
Напередодні національного відбору в ЗМІ також спливала історія про те, що кілька років тому «Пающіє труси» намагалися потрапити на «Євробачення» від Росії. Цю інформацію навіть було розміщено на сайті гурту...
Це брехня і фейк. Не було ніякої заявки.
«Пающіє труси» – це ваш спільний проект із Кузьмою Скрябіним...
Це наш спільний проект із Кузьмою, та Україна досі не розуміє його значення. «Пающіє труси» – це асенізатори нашого українського шоу-бізнесу. В «Пающіх трусах» Кузьма виражав свій протест проти бидляцтва, рагулізму. Мені шкода тих людей, які не вміють критикувати себе і не мають почуття гумору.
Чи має на цей проект права родина Кузьми?
Звісно. Ми контактуємо з його вдовою Світланою. Вона в тому ж бізнесі, в тому ж проекті.
Окрім «Пающіх трусов» та Міли Нітіч, ким ви ще займаєтесь?
Я ще запустив новий проект «Солоха». Це образ сучасної еротичної української жінки, яка зводить з розуму всіх чоловіків. Якщо у Гоголя Солоха засовувала у мішок старосту чи попа, то ця «Солоха» буде зводити з розуму депутатів, президентів, сучасних бізнесменів. «Солоха» – це така сучасна українська жінка, з модним аранжуванням, україномовна.
Певний час тому ви працювали з Софією Ротару. Про неї розповідають історії, як вона відмітає версії аранжування до своїх пісень одна за одною. Вам теж із нею було важко?
Ротару я цілий альбом зробив, присвячений чоловіку, там «Червона рута», «Я піду в далекі гори» і так далі. Але з нею дуже добре працювати. Коли ми писалися, вона по півтори години співала. І не йшла геть, доки не відчувала, що заспівала добре. Якби таку працездатність, як у Софії, нашим співакам, була б зовсім інша справа. Вона – бомба. Мені з нею було дуже легко працювати, бо ми однодумці.
Кого з артистів недооцінила українська публіка?
У шоу-бізнесі немає поняття «недооцінили». Є успіх або немає успіху. Якщо «недооцінили» – отже, ти сам так зробив. Якщо ти харизматична людина, у тебе є хіти, тебе оцінять і з-під землі дістануть. І для того не треба кліпи знімати. Варто сісти в автобус, увімкнути айфон, заспівати «Лісапед мій, лісапед», викинути в YouTube – і все, можна збирати аншлаги по всій країні з однією піснею. І такі виконавці не скаржаться на те, що їх М1 не крутить. Ну, не перший ти ешелон, і що? Шоу-бізнес – це такий самий бізнес, як продавати помідори. А недооцінюють у нас артистів, які отримують малі зарплати від держави, – Хор Верьовки, Ансамбль Вірського, балети, симфонічні оркестри і так далі. Оцих недооцінили. Вони мають отримувати в сто разів більше, тому що то велике мистецтво. А шоу-бізнес хай заробляє собі сам. І хай усі, кому пороздавали звання народних і заслужених, поїдуть у райцентри, і подивимося, скільки вони без реклами зберуть народу на концерт. Одразу стане видно, хто там заслужений, а хто народний.
Певний час тому ви намагалися розкрутити вашу дружину Сашу Бєліну...
Ми думали про це років 20 тому. Та розкрутити я її не намагався. Якби намагався, то зробив би. Просто вона – джазова співачка, та музика не комерційна, більш елітарна. Ми тоді зробили шансоновий альбом. Просто треба було вкинути гроші, і, повірте, вона би зараз співала на корпоративах і заробляла кошти. Але я тим не зайнявся.
Чим вона зараз займається?
Живе у своє задоволення. На 50-річчя я робив їй подарунок – концерт у Freedom, де вона співала і джаз, і інше. Це їй принесло задоволення.
«Маразм: треба померти, щоб тебе визнали»
Чи не здається вам, що українська публіка – невдячна? Ротару у Москві вітають оваціями, яких вона у Києві ніколи не бачить…
Українська публіка дуже вдячна, але забита і затуркана. Замість того, щоб прийти на концерт, де звучить відверта фанера або погано співають, і взяти з собою тухлі яйця і помідори та закидати тих виконавців, українська публіка аплодує і кричить: «Браво! Біс!» І всі артисти користуються забороненим прийомом, а саме – усталеним роками несмаком публіки. Ще якось це можна пробачити хіба що жінкам, які ходять на концерти Винника. Бо вони переважно розлучені, з дітьми, у них немає ніякої надії, а тут виходить красивий блондин із хрестом на волохатих грудях, співає «а волосы пахнут весною» – і вони дуріють і кажуть: ось він, месія, може, він мене побачить і зі мною одружиться. Іншим – ні.
Погляньмо на цю проблему з іншого боку. Напередодні смерті Кузьма планував дати концерт в одному з київських клубів, квитки на нього продавалися не дуже добре. А от на концерт його пам’яті доволі легко зібрали аншлаг у Палаці спорту...
То взагалі маразм, що треба померти, аби тебе визнали. Скільки разів він мені казав: «Вова, не беруть туди кліп, туди пісню – кажуть, не формат». А зараз усе стало форматом? Маразм. Але так було все життя і у всьому світі, не тільки в Україні. Геніїв завжди визнавали після того, як вони йшли. То є «закон».
Чому через рік не вдалося провести аналогічний концерт-реквієм?
Був скандал. Я навіть мав певні неприємності. Коли концерт скасували, у мене була інформація, що дехто з артистів запросив дуже великий, непосильний на той час гонорар за свій виступ. Я про це сказав. І деякі артисти сприйняли ці слова на свою адресу, хоча я не назвав жодного прізвища. Навіть мама Кузьми мені сказала, що не треба було виносити це на публіку. Але це була моя позиція, я мусив це сказати, мусив бути чесним.
Крім того, квитки продавалися погано... Річ у тім, що можна один концерт-реквієм зробити в Києві і Львові, більше не треба цього ворушити, бо це вже бізнес. Я противник таких концертів. І мама його, і вдова займають таку саму позицію. Ми домовилися, що таких концертів більше не буде. Можуть бути вечори пам’яті в клубах, де гратимуть його пісні, але це інше. А спекулювати на смерті досить.
Образився на ваші слова тоді «Бумбокс». Але хто насправді запросив гонорар за свій виступ на концерті-реквіємі?
«Бумбокс» тоді відмовився від концерту через свої причини. І просто так співпало, що дехто запросив оцей гонорар, а я про це сказав. Але то не «Бумбокс» був. А хто – я ніколи цього не скажу.
Перший концерт у пам’ять Кузьми не можна було дивитися без сліз. Тоді ніхто з артистів гонорар не просив?
Звичайно, тоді ніхто не просив гонорар. Ніхто б не наважився тоді про це сказати. Але у Львові дехто отримав гонорар. Та його одразу було віддано вдові.
Цю людину не назвете?
Ні-ні, ця людина мені не простить. Сам Кузьма ще до АТО їздив по дитячих будинках, усе роздавав, допомагав і не дозволяв це піарити. І я ніколи не скажу, хто це робив.
«Козловський не знає, куди йому прибитися»
Кого з шоу-бізнесових діячів ви вважаєте найбільш знаковим для України за роки її незалежності?
Важко назвати когось одного. Та є гурт, який дійсно незаслужено забули і який не отримав усіх відповідних почестей, хоча це найпотужніший рок-гурт, що був в Україні. Це «Брати Гадюкіни». Я їх відкрив, записав їм перший диск. Вважаю, що це досі легенда.
Зі співаків і співачок... Ірина Білик, у першу чергу. Потім Тарас Петриненко. Його «Пісня про пісню», «Україна» – то взагалі як другий гімн. Скрипка був знаковим однозначно, але в певний період лише, не зараз.
А «Океан Ельзи»?
Це культова група. Треба віддати належне Вакарчуку, фізику-кібернетику, математику, він усе прорахував. Я до того, що він і бізнесмен хороший. Що я ще можу тут сказати? Якщо щось погане скажу, мене заклюють фанати. Хоча, якщо чесно, раніше тексти були дуже пронизливі, а останні, як на мене, трошки надумані і вирахувані. Може, я помиляюсь.
Хто сьогодні є найтрендовішим українським поетом і композитором?
Складне питання. Неперевершеним усе одно лишається Юрій Рибчинський, це навіть не обговорюється. Із сучасних – навіть не знаю. Цікаві тексти у «Бумбокса», у Вакарчука...
Як Руслана Квінту оцінюєте?
Він – хороший композитор, у нього хітів багато.
Свого часу у рамках програми «Шанс» ви відкрили Віталія Козловського. У конфлікті Кондратюк-Козловський ви на чиєму боці?
Ну, яку я позицію можу займати як продюсер, який зробив йому хіти «Знаєш», «Небо плаче грозами», «Пінаколада»? Ми його знайшли, ми працювали з ним, я його співати вчив. А на суді він заявив, що ним, аранжуванням і продюсуванням, займався… його тато. Що я на це маю сказати? Людина, яка мала машину з шофером, квартиру, людина, в яку Кондратюк вклав усе, що міг, прийшла і сказала: знаєте, хлопці, я хочу сам гроші заробляти, не хочу з вами ділитися. Йому: вибач, а як же півмільйона? Він: а мене то не цікавить.
Він міг сісти і домовитись: відпрацювати якусь суму, якийсь час. Але ні, нахабно сказав: «У мене свій шлях, але я буду користуватися тими піснями, які мені не належать». Кондратюк подав до суду, виграв. Наскільки я знаю, Козловський сьогодні винен півмільйона і йому на багато років заборонено виїзд з України. Воно вартувало того?
У мене був ще інший прецедент. Коли я працював з Євгеном Рибчинським на «Музичній біржі», у нас був Ель Кравчук, який зробив те саме – пішов і сказав: хочу сам. Нема питань. Тоді був перший для шоу-бізнесу суд – між Рибчинським і Кравчуком. Але Кравчук прийшов на суд з інвестором, який спитав: скільки треба грошей? Стільки-то. Все, віддали репертуар, потиснули один одному руки і розійшлися.
Хто був тим інвестором?
Не пам’ятаю. Але це було солідно. Мовляв, я викуповую репертуар і від вас не залежу.
Проте Кравчука після того в шоу-бізнесі фактично не стало.
А що, зараз Козловський є?
На відборі на «Євробачення» він був.
А які його нові пісні ви знаєте? Козловський – це виконавець, який уже відійшов від 16-річної публіки, де він був кумиром, але не дійшов до серйозної публіки, до 30-літніх жінок. Він бовтається між тією публікою і цією, не знає, куди йому прибитися, і, можливо, намагається повторити Івана Дорна.
Що спонукало Козловського піти проти продюсера?
Жага грошей, бажання заробляти самому. Ну і, напевне, він вирішив, що він сам собі продюсер.
Але оці всі молоді виконавці, які зараз виходять з талант-шоу, думають, що вони щось уміють. Нічого вони не вміють, нікому вони не потрібні. Про них забувають через тиждень, коли закінчується сезон того «Голосу країни» чи «Х-фактора». Тому що канали використовують їх тільки як живе «гарматне м'ясо». А потім – до побачення, забули.
«Якби я знав, що таке хіт, був би мільйонером»
Вам шкода цих молодих людей, які побули зірками місяць-два, а потім опинилися на узбіччі?
Так, шкода. Їм треба роз'яснити: ви йдете тільки на шоу. Якщо якийсь продюсер вас помітить там, вирішить вкласти у вас гроші, зробити репертуар, тоді вам пощастить, будете працювати. Інакше – будете переспівувати чужі пісні.
От коли я дивлюсь «Голос країни», я не розумію, чи то є «Голос» України чи Англії. Суцільні англомовні пісні. І тільки героїчна Катя Chilly відбивається від англомовної навали. А якщо хтось і співає українські пісні, то дуже погано їх виконує. Не вміють.
У ЗМІ публікувались історії, як журналісти, що вміють співати, заради цікавості ходили на відбори у талант-шоу і отримували там поради в тому числі від кастинг-менеджерів: не обирати україномовний репертуар.
Тоді це диверсія. Треба СБУ запрошувати на кастинг, хай дивляться, що там співають і говорять. Та біда в тому, що у нас в Україні повністю відсутня музична критика. І через це ніхто не розуміє, що йому робити, кожному здається, що він робить дуже класно. І наші улюблені зірки, які сидять у журі в талант-шоу, замість того, щоб якось навчати тих виконавців, вживають такі слова, як «неперевершено», «фантастично», «несамовито», і тим самим псують молодих співаків. Замість того, щоб сказати їм: «Ви маєте гарно заспівати», вони кажуть: «Ви маєте порвати зал, розірвати публіку на шмаття». Та трошки подбайте про молодь, підкажіть їм, що це є музика, це не є спорт і що вони не співають фантастично, неперевершено і несамовито, а співають поки що так собі.
Чому вас уже не залучають до телевізійних проектів?
У мене на рахунку шість років проекту «Шанс», «Зірка+Зірка», «Народна зірка», «Співай, якщо зможеш» і так далі.
Коли дивитесь сьогоднішні талант-шоу, занотовуєте якісь прізвища – тих, кого, можливо, хотіли б продюсувати?
Я відслідковую, звісно, все. Але поки що мене ніхто не зачепив так, щоб я сказав: ух! Там немає особистостей. Вони переспівують англомовні пісні. А як тільки беруться за українські, це звучить непереконливо.
Скільки доларів сьогодні потрібно мати, щоб з нуля зробити зірку?
Було би сто тисяч – можна було б смикатись. За умови, що є талановита, харизматична людина. Бо в нездару і півмільйона можна вкласти, і це нічого не дасть.
Є приклади, коли чоловіки-бізнесмени, маючи не сто, а набагато більше тисяч доларів, вкладають гроші в дружин, коханок, дочок. До вас такі приходили?
Якось до мене прийшли, кажуть: ми на цю пісню знімаємо крутий кліп – 30 тисяч баксів вкладаємо. Я послухав пісню, кажу: хлопці, дайте мені 100 доларів, не пошкодуєте. Вони дали. А я їм: не знімайте на цю пісню кліп, вона провальна. Я зекономив вам 29 900!
Але багаті чоловіки, щоб розкрутити дружину чи когось ще, раніше звертались. Приїжджав, пам’ятаю, один такий крутий, казав: «Слышь, Вован, я ей уже купил «Ламборджини», бриллианты вон висят. Но она петь хочет. Сделай шо-нибуть, шоб она запела и не выедала мне мозг». Я на неї дивлюсь, сидить така лахудра, питаю: «Співали раніше?» Вона: «Ні». Я: «А голос у вас є?». Вона: «Так». Записали одну пісню. Але вона постійно свистіла, ніяк не могла нормально букву «с» вимовити. Я мучився, та якось вона нормально цю «с» один раз сказала, я вирізав і по всьому тексту її розставляв. Але це коштувало дорого, це ручна робота. Цим я зараз не займаюся. Табличку, що була у мене раніше на дверях, «Не имеешь голоса, а имеешь деньги – смело заходи», я вже зняв. Сьогодні можу собі дозволити працювати з тими людьми, з якими я хочу.
А скільки коштує сьогодні зробити реальний хіт?
Немає такого поняття «хіт». Якби я знав, що це таке, був би мільйонером. Є лише спроби створити пісню, яка буде популярною. Та зараз із цим узагалі тяжко. Бо ми потрапили в страшну епоху. От в епоху, коли я народився, були The Beatles, ABBA, були хіти. А сьогодні хітів немає. Вся музика знівельована, не тільки у нас, а й на Заході. Всі один в одного щось крадуть, роблять ремікси на старі пісні, і немає рецепту для хіта.
Катерина Пешко, Микола Підвезяний,
Станіслав Груздєв (фото), «Главком»
Коментарі — 0