«Це – війна...». Політичний психолог розбирає телемарафон Зеленського

Минулої п’ятниці, 26 листопада, президент Володимир Зеленський неочікувано зібрав журналістів. «Позачергова» прес-конференція спровокувала хвилю обговорення у ЗМІ з кількох причин.

Перша – глава держави був надто емоційним. І цьому було пояснення. Нині Банкова та її господар перебувають в ситуації інформаційного цейтноту: суспільство вимагає відповідей на багато гострих питань як загалом до влади, так і персонально до Зеленського. Про це детальніше можна прочитати тут: «Чорна п’ятниця» Зеленського. Основні тези екстреного брифінгу президента.

Друга. Свої емоції не стримали і кілька запрошених журналістів. Попри те, що честі особисто поспілкуватися з Гарантом удостоїлися далеко не всі акули пера: Офіс президента не став створювати Зеленському «теплу ванну». Банкова сама відібрала представників 30 ЗМІ, але серед них виявились і ті, що вважаються нині опозиційними до влади. Тому брифінг у підсумку перетворився у п’ятигодинне ток-шоу з дуже драматичними моментами.

«В історії України ще не було прес-конференції президента, настільки напруженої, сповненої агресії. Фактично Зеленський поставив себе на противагу журналістам. У нього дуже часто звучало генералізоване «ви» щодо медійників. Так, безумовно серед журналістів були лояльні до гаранта. Однак до решти він проявляв агресію, презирливість», – підбиває підсумки політичний психолог, експерт із невербальних комунікацій Валентин Кім.

«Зустріч пройшла під прапором протистояння»

Валентин Кім зауважує: складається враження, що Зеленський зібрав «позачергову» пресконференцію, щоб виплеснути злість, так би мовити, відшмагати журналістів, показати, хто у домі хазяїн.

«Зеленський багато разів повторював: «у нас же відверта розмова». Оця відверта розмова трансформувалася у словесну суперечку. Зверніть увагу, багато було критичних відгуків відносно поведінки Юрія Бутусова. Це саме по собі це є свідченням руйнування формату. Суспільство і журналісти прийняли «гру звинувачень», і тепер не соромляться у висловах, питаннях, в манері подання своєї інформації», – зазначає Кім.

За словами експерта, з точки зору політичної психології, утворилася консолідація: «Поясню: з’явилося коло друзів президента, яке не зовсім почесне, бо влада в принципі у нас не у пошані; з’явилося коло почесних ворогів президента, а з точки зору української ментальності, позиція опонента влади набагато більш почесна за її прибічника влади. Мені здається, що відбудеться подальше падіння рейтингів президента та посилення практично всіх опозиціонерів».

«Всі журналісти поводилися дуже скуто. Це відчувалося зі ступеня напруги за столом: поза, схрещені руки, високий тонус м’язів, скутість рухів, штучність у голосі. Хочу звернути увагу на те, що у дуже багатьох журналістів з’явилися звинувачувальні інтонації. Медійники проявляли наполегливість та перебивали президента. Тут треба віддати належне: і Володимир Зеленський весь час всіх перебиває, це його манера спілкування. Просто раніше для політичної журналістики не властиво було перебивати гаранта Конституції. І навпаки: Порошенко, Янукович, Ющенко, Кучма і Кравчук вислуховували питання журналістів», – пояснює зміни Валентин Кім.

За словами експерта, прес-конференція Зеленського демонструє руйнування звичних форматів. «Можна сказати, що зустріч пройшла під прапором протистояння. Ми і вони, розділення закінчено. Зеленський не продемонстрував жодної спроби з кимось з журналістів домовитися, донести свою позицію, окрім хіба що авторів компліментарних питань. Наприклад, філософське питання від журналіста видання «Кореспондент» наштовхнуло його на глибокий та довгий спіч про те, як він як президент почувається, це для Зеленського було приємно. Всі інші питання були достатньо жорсткі, і на ці питання слідували не менш жорсткі відповіді. Це – війна, і вона йде вже на повну катушку», – додає психолог.

«Зіткнення з Рінатом Ахметовим в будь-якому випадку було неминучим» (Фото: Станіслав Груздєв, «Главком»)

«Спроба вказати Ахметову на друге місце»

Валентин Кім констатує, що призначення ворогів – процес часто суто емоційний, особливо для емоційних людей. «Зеленський в цьому плані абсолютно нераціональний. І всі його вороги, яких він призначає, це вороги, як правило, випадкові. І логіку тут простежити складно. Так, Порошенко ворог номер один, але чому? Тому що Зеленський достатньо довгий час страждав від дій Порошенка, після того, як були введені квоти на використання української мови», – пояснює експерт. На його думку, саме через санкції проти російського контенту Зеленський постраждав економічно. Це момент, коли держава втрутилася безпосередньо в особисте та професійне життя Володимира Зеленського.

За словами психолога, зараз список ворогів Зеленського збільшується з катастрофічною швидкістю. «До цього переліку потрапляє дедалі більше колишніх. І тут Зеленський демонструє невміння домовлятися. Він своїх колишніх прибічників не відпускає, він їх знищує, робить з них ворогів. Наприклад, ексгенпрокурор Руслан Рябошапка, якого він також згадував в не дуже приємній формі, ексглава уряду Олексій Гончарук, який змушений був виїхати з країни, бо з нього зробили цапа-відбувайла», – наводить приклади експерт.

На думку Кіма, зіткнення з Рінатом Ахметовим в будь-якому випадку було неминучим: з економічних причин. «Людина зібрала у себе практично всю теплову генерацію, тож рано чи пізно в будь-якому випадку перетнеться із державними інтересами. Питання в тому, як саме це зіткнення проходить, – в ньому надто багато особистого. Тому що слова про змову, в якій має взяти участь особисто Ахметов – це, з одного боку, агресія щодо Ахметова, з іншого – спроба відмазати Ахметова. Типу, я-то знаю, що Ахметов ні в чому не винен, нехай приходить, поговоримо. Це спроба вказати Ахметову на друге місце (у табелі про ранги – «Главком»)», – коментує психолог і додає, що такі люди, як Ахметов, не готові приймати ультиматуми у такій формі.

«Зеленський скочується в примітивний агресивний наратив: ми і вони»

Експерт констатує: президент не здатен домовлятися. «У ньому дуже багато особистої емоційної реакції. Він дуже уразливий, і багато обвинувачень, які прозвучали на адресу Савіка Шустера, до прикладу, це обвинувачення, засновані на особистій емоційній реакції, на образі – прикладом можуть бути ті ж самі звинувачення на адресу Михайла Ткача (журналіста-розслідувача, який оприлюдним матеріал про святкування дня народження глави ОП)», – пояснює Валентин Кім.

«Зеленському, по-перше, накипіло, а по-друге, він демонстрував свою нездатність працювати в таких умовах. Як не дивно, публічна людина виявилася зовсім нездатною бути публічною», – зауважує експерт.

Психолог також додає, що, на його думку, тема дітей буде Зеленським експлуатуватися регулярно, у сенсі, що його «діти не можуть нікуди піти без охорони».

«Винним в цьому президент робить не свій статус, який передбачає наявність охорони у дітей президента, а журналістів, які «виявляють нахабство» проводити власні розслідування та, відповідно, загрожувати психологічній, емоційній безпеці членам його родини. Більше того, я вважаю, що ці нападки на Михайла Ткача – це не тільки психологічний захист, а й психологічна індульгенція самому собі від наступних дій», – припускає експерт.

«Зеленський неодноразово казав, що саме святе для нього – це родина. Я не здивуюся, якщо проти багатьох журналістів розпочнеться тиск. Зеленський сприймає журналістів-розслідувачів як агресорів, які торкаються найсвятішого в його житті. Варто розуміти, що Зеленський втрачає самоконтроль, він скочується в досить примітивний агресивний наратив: ми і вони. Він знецінює, знеособлює ворогів», – коментує психолог.

Валентин Кім також звертає увагу: президент часто каже «люди»: «люди мене вибрали», «людям треба», «я людей розумію», «люди мені довірили». «Тобто він сприймає людей як деяку масу. І в цьому плані це дуже тривожні сигнали, які кажуть про дуже серйозну деструкцію особистості», – пояснює експерт.

«Зеленський то намагається сподобатися, то починає дуже агресивно поводитися, фактично погрожувати» (фото: president.gov.ua)

«Президент дуже швидко переходив від однієї емоції до іншої»

Якщо оцінювати з точки зору невербаліки, то, на думку Валентина Кіма, у поведінці Зеленського було багато було дисонансів. «Особливо за четвертим та п’ятим столом (журналісти спілкувались з президентом групами). Третій був буквально спеціально складений із найбільш миролюбних людей: представників іноземної преси, які ставили досить коректні питання, і Зеленський заспокоївся. А четвертий, п’ятий стіл – це повна деструкція. По-перше, дуже різкий перехід від агресії до жалю. Від спокійної поведінки – до активної, від звинувачення – до виправдання. Дуже специфічна жестикуляція: багато проявилося манерності, театралізованості. Незвичайною була не тільки жестикуляція, а й голос, фрази, закочування очей – це все демонстративні акти», – зауважує експерт.

Психолог звертає увагу на іще одну особливість: у відповіді Михайлу Ткачу Зеленський дуже швидко переходив від однієї емоції до іншої. «Спочатку він хвалив Ткача за фотографію – це можна розглядати, з одного боку, як маніпулятивну тактику, з іншого боку, як прагнення налаштувати контакт. Бажання подобатися в президента дуже сильне, він дуже хоче подобатися і ніяк не може позбутися цього», – констатує Кім.

Але, на думку психолога, Зеленський то намагається сподобатися, то починає дуже агресивно поводитися, фактично погрожувати. «Потім він скочується, на жаль, до самого себе та розповіді про те, який він нещасний. Потім Зеленський переходить на звинувачення, потім починає ображатися, потім демонструє холодність. І це все протягом короткого проміжку часу», – звертає увагу експерт.

«Чим більше людей критикуватиме Єрмака, тим більш цінним буде Єрмак»

Валентин Кім, коментуючи сильну прив’язаність президента до глави свого Офісу Андрія Єрмака, вказує, що для Зеленського досить характерно захищати «своїх».

«Розумієте, йому подобається грати роль дорослого. Роль старшого для чоловіків з маленьким зростом – це як компенсація. Якщо людина в дитинстві мала комплекси, а в дорослому віці змогла це все подолати. Володимир Зеленський став лідером успішного творчого колективу, довівши багатьом, на що здатна творча особистість. Причому він дійсно успішно пробився, зміг створити відомий колектив, зміг створити, придумати продукти, які за франшизою купують інші країни. Це колосальний успіх», – визнає експерт. При цьому у системі цінностей Зеленського політика – це щось погане. А він зараз повинен йти та займатися поганим. Кому він може довіряти? Тільки самим-самим близьким. «Більше того, ці люди будуть для нього ставати все більш значущими, оскільки Зеленський знаходиться в агресивних, токсичних для себе умовах, за яких дружба цінується вдвічі більше. Тому ставлення до Єрмака засноване безумовно на особистій симпатії, на довірі. Чим більше людей критикуватиме Єрмака і Зеленського разом з ним, тим більш цінним буде Єрмак для Зеленського», – переконаний Валентин Кім.

«Зауважте, що нині відбувається розходження Зеленського з багатьма категоріями людей: з бізнес-елітами, журналістами... Тобто коло людей, яким президент може довіряти, зменшується, а щільність довіри тільки зростає. Тому самим близьким він буде довіряти безкінечно, аж до критичних помилок», – додає експерт.

«Я не Бурба, я нічого зливати не буду» (фото: president.gov.ua)

«Зеленському не важливо виграти партію, йому важливо красиво зіграти»

Зеленський користується уривчастими відомостями, і це цілком природно, констатує експерт. «Він – президент країни, до нього доводиться велика кількість інформації. І рівень його залученості в інформацію досить низький, поверхневий. Зеленський орієнтується не на самостійне вивчення томів кримінальних справ, а на те, як йому подають інформацію найближчі довірені особи. Потім він цю інформацію відтворює», – пояснює психолог.

Валентин Кім зазначає, що за таких обставин без неточностей не обходиться. «По-перше, можливі спотворення, адже президент відтворює дані так, як він їх запам’ятав, тож спиратися на озвучену Зеленським інформацію не варто. По-друге, Зеленський імпровізатор, і тому якщо він щось забуде, то він вигадає. Йому подобається дивувати людей. Він може подавати інформацію в більш емоційно привабливому вигляді, аби викликати реакцію», – пояснює поведінку глави держави на брифінгу експерт.

Психолог ілюструє свої слова прикладом: «Відповідаючи на питання про щодо спецоперації із затриманням «вагнерівців», він каже: «Я не Бурба, я нічого зливати не буду». І одразу ж починає зливати скандальну інформацію про путч. Слідом вивалює інформацію про замах на Бурбу. Тобто президент просто для того, щоб справити враження, здав дві державні таємниці».

Експерт звертає увагу: цей приклад не є поодиноким. «Пам’ятаєте, перший інформаційний скандал, пов’язаний із Зеленським? Ті самі плівки, через які тодішньому президенту США Дональду Трампу оголошували імпічмент, – тоді Зеленський обіцяв 100% свою людину в прокуратурі, обіцяв зробити, все що треба. Його ніхто не змушував в процесі розмови, але заради того, щоб сподобатися Трампу, він видав абсолютно весь список своїх, скажімо так, послуг. І в цьому плані я не здивуюся якщо злив щодо «вагнерівців» відбувся в такому ключі: аби справити враження, президент міг бовкнути зайвого», – каже психолог.

На думку Валентина Кіма, тактичний інтерес для президента набагато важливіший за стратегічний. «Заради того, щоб викликати захоплення тут і зараз, він готовий пожертвувати конкурентними перевагами, які, можливо, реалізуються пізніше. Він не стратег, він тактик. Якщо йому на руки приходять козирі, він їх відразу викидає. Йому не важливо виграти партію, йому важливо красиво зіграти. Тому довіряти інформацію такій людині не можна», – переконаний експерт.

«Він відбивався»

Попри всі невдачі Зеленського на минулій пресконференції, політичний психолог припускає, що коло його щирих прибічників навряд чи звузиться. «Треба віддати належне, що для своїх прибічників він стане ще більш привабливим, бо за п’ять з половиною годин витримав серйозний психологічний тиск, відбивався від усіх, не взяв жодної провини на себе. Так, Зеленський був деструктивним, знаходився у пригніченому стані, часто впадав у стан жертви, скаржився, а цього досвідчений політик ніколи не допустить, – зауважує Валентин Кім. – Але попри це президент відбивався, він не погодився із жодним звинуваченням проти себе».

Наталія Сокирчук, «Главком»