Кремль знову хоче спокусити Україну неймовірними пропозиціями
Сьогодні «Нафтогаз України» виграв у «Газпрому» апеляцію у Стокгольмському суді. Мова про справу щодо виплати $2,6 млрд у суперечці за транзитним контрактом. Про цю перемогу повідомив виконавчий директор НАК «Нафтогаз України» Юрій Вітренко на своїй сторінці у Facebook.
Отже, боргові зобов’язання російського монополіста перед Україною зростають, але Україна заявляє про готовність… знову впасти в «газові» обійми Росії. Принаймні, саме так критики вже потрактували останню резонансну заяву міністра енергетики та захисту довкілля Олексія Оржеля. Урядовець цього тижня презентував план роботи свого відомства. За його словами, у разі підписання нової транзитної газової угоди між Україною і Росією, ціна на російський газ для України може бути однією з найнижчих за всю історію двосторонніх відносин.
«Главком» розбирався, якими пропозиціями Кремль хоче знову спокусити Україну, про що каже досвід попередньої співпраці та чому критики можливої нової газової угоди б’ють на сполох, попереджаючи про повернення України до російської «газової голки»?
«Теплі» прогнози
Раптове потепління «газових» відносин з країною-агресором пов’язане із абсолютно прагматичними планами Москви. Вона прагне не випасти з ринку постачання блакитного палива до Європи впродовж наступного року, поки добудовуватиметься «Північний потік-2». Саме він покликаний поставити хрест на українській газотранспортній системі, яка досі була головною магістраллю для експорту російського газу. Враховуючи закінчення дії попереднього транзитного контракту між «Газпромом» і «Нафтогазом», російська сторона шукає можливості пролонгації поставок газу до Європи, пропонуючи нашій країні короткотермінове співробітництво. Київ до останнього часу виступав категорично проти, розуміючи, що після цього вітчизняна ГТС може зупинитися і збитки, які зазнає держава, стануть не співмірними із потенційними швидкими заробітками, які обіцяє Москва. Тому альтернативою може бути лише повернення до довготермінового співробітництва з «Газпромом».
Пропозиції Росії
«Газпром» не проти підписати нову транзитну угоду. Але умовою з боку росіян є «відмова обох сторін від усіх взаємних претензій у міжнародному арбітражі і припинення усіх судових розглядів».
Чергову заяву такого змісту тиждень тому опублікував на своїй сторінці у Facebook російський газовий монополіст. До того, такі ж ультиматуми озвучував Путін. На практиці це означає добровільна відмова України від щонайменше $2,56 млрд, виграних у справі «Нафтогаз» проти «Газпрому», яку українська компанія виграла минулого року у Стокгольмському арбітражі. З одного боку, російський газовий монополіст готовий запропонувати нашій державі лише короткотермінове транзитне співробітництво: «Газпром» надіслав Україні пропозицію «про продовження діючого контракту, або укладання нової угоди про транзит газу через територію України на 2020 рік». Але з іншого, судячи з повного тексту заяву «Газпрому», - росіяни можуть продовжити не тільки транзитне співробітництво з Україною, але й повернутися до прямих продажів газу, від чого Україна відмовилась чотири роки тому. «Газпром» повідомив, що чекає на зустрічну пропозицію України «напряму закуповувати газ з 2020 року». Копії офіційного запрошення були направлені міністру Олексію Оржелю і заступнику голови Єврокомісії, віце-президенту з питань Енергетичного союзу Марошу Шефчовичу. Деталей своїх пропозицій «Газпром» наразі не розкриває.
Чим відповідає Україна
Позицію України на даний момент можна описати класичною формулою «лебідь, рак і щука». За заявами, які виходять від урядовців та державного газового монополіста, складно зрозуміти, до чого держава схиляється більше: наполягатиме і далі на виконанні рішення Стокгольмського арбітражу чи пристане на пропозицію «Газпрому» «обнулити» претензії і не тільки продовжувати транзит, а й відновити прямі закупки російського газу.
У вересні цього року «Нафтогаз» мав категоричну позицію щодо продовження співпраці з «Газпромом». «Україна повинна готуватися до припинення транзиту російського газу. Російська сторона поки не сприймає консолідованої позиції європейської та української сторін щодо виконання рішення Стокгольмського арбітражу... до переговорів так і не дійшли», — писав виконавчий директор НАК «Нафтогаз України» Юрій Вітренко на своїй сторінці у Facebook.
У «Нафтогазі» визнавали, що продовження транзиту російського палива є стратегічним завданням. «Але на цю проблему треба дивитись з точки зору сухих цифр та фактів», - підкреслював голова «Нафтогазу» Андрій Коболєв. «Ми вже давно переконались, що ніщо не обходиться Україні так дорого, як дешевий російський газ», - констатував він. Більше того, «Нафтогаз» не приховував, що не проти розвинути успіх, здобутий у Стокгольмі. Українська компанія розраховує виграти ще одну справу, яку мають розглянути у Стокгольмі в жовтні 2020 року. Ціна питання - $12 млрд. А суть позову до «Газпрому» полягає у відшкодуванні знеціненої вартості і повної амортизації української ГТС. Проте у цій історії є одна, але серйозна умова: з початку 2020 року має припинитися транзит російського газу. Та поки Україна вигравала суди у Стокгольмському арбітражі, про останнє рішення на користь України у Facebook сьогодні повідомив Юрій Вітренко, борг російського монополіста «Нафтогазу» з лютого 2018 року зріс на 10% і становить тепер $2,87 млрд.
І саме на тлі тупика, в який загнали українці «Газпром», міністр Олексій Оржель заявляє про варіанти подальшої співпраці з росіянами. Мовляв, зараз може з’явитися нечувана досі для України знижка на російське паливо, якщо Україна пристане на пропозицію «Газпрома» поновити закупівлі палива. Можливість знижки він пояснює тим, що нині українські газосховища забиті паливом під зав’язку, на зиму вистачить, тому для України купівля газу не є критичною. Натомість для Росії конче важливо гарантувати постачання блакитного палива для європейських споживачів принаймні найближчий час, допоки добудовується скандальний «Північний потік-2».
За словами міністра Оржеля, підписання нової угоди є абсолютним пріоритетом у планах Міненергетики. Він наголосив, що з ухваленням анбандлінгу питання подальших контрактів буде вирішуватися тільки з огляду на економічну доцільність, без жодного політичного тиску. Таким чином Україна вивела ГТС з-під судових розбірок між «Нафтогазом» і «Газпромом».
Тепер же «Нафтогаз» значно пом’якшив свою риторику щодо співпраці із «Газпромом». Днями Юрій Вітренко на своїй сторінці у Facebook у відповідь на заяву «Газпрома» дипломатично повідомив, що українська сторона допускає можливість продовження транзиту російського газу до Європи за європейського посередництва. «Нафтогаз» погоджується з варіантом укладення контракту на транзит, але того, який запропонував віцепрезидент Єврокомісії Марош Шефчович. У нас немає жодного сумніву, що цей варіант відповідає як європейським правилам, так і легітимним інтересам української та російської сторони», - написав Вітренко. Пропозиції Шевчовича: мінімальні обсяги транзиту – від 40 до 60 млрд кубометрів газу, а додаткові – від 22 до 30 млрд кубометрів газу. Тривалість контракту – 10 років, але можливість його припинення через п’ять років, якщо суттєво зміняться обставини. Ці умови влаштовували Україну, але не Росію. Адже держава-агресор не хоче обтяжувати себе багаторічними транзитними зобов’язаннями в умовах, коли вона активно розбудовує альтернативну систему поставки газу. Тому виникає питання: а що змінилося? Чому наші урядовці заговорили про небачену досі знижку на газ?
Співпраця з «Газпромом» - плюс чи мінус
Як відомо, транзитний контракт між «Нафтогазом» і «Газпромом» спливає 31 грудня 2019 року, а значить, для того, аби знайти спільний інтерес у сторін залишився лише місяць. Та експерти вбачають у пропозиції «Газпрома» і попередній згоді на неї України міну уповільненої дії. «Це комбінація, розрахована на жадібність українських олігархів і тупість українського керівництва», - так прямолінійно у коментарі «Главкому» прокоментував пропозицію Кремля президент Центру глобалістики «Стратегія XXI» Михайло Гончар. Він пригадав, як кілька років тому Україна вже погоджувалася на співпрацю з російським монополістом, але наслідки були жахливими. «Газпром» з рік триматиме Україну на дешевому газі, а «потім викине якийсь трюк – як це було у випадку з попереднім контрактом». «Впродовж 2009 року, коли був підписаний контракт купівлі-продажу, Україна отримала газ за спеціальною низькою ціною. А з 2010 року вони влупили формульну ціну і ми отримали найвищу з можливих цін в Європі. А потім сказали, що якщо хочете мати знову дешевий газ, давайте продовжимо договір про базування Чорноморського флоту. От і тут теж десь схована певна комбінація, про яку або Оржель не знає, або знає і не каже», - зазначив Гончар.
Цікаво, що навіть у команді глави держави цю ініціативу коментують дуже обережно. Так, радник президента Олег Устенко вважає, що нардепи і в першу чергу члени уряду мають визначитися із подальшим рівнем співпраці з РФ і не тільки щодо газу. «З одного боку, купуємо електроенергію, але не купуємо вугілля, робимо якісь заяви щодо газу, але не розуміємо, як рухатимемося в площині інших продуктів і товарів, які купуємо. Чи ми продовжуємо приховано купувати паливо через територію третіх країн, чи почнемо торгувати з ними напряму? Було б добре, аби профільне міністерство надало своє бачення», - зазначив він у коментарі «Главкому». Радник глави держави визнає, що в разі погодження з подальшою співпрацею із «Газпромом» ризики для України залишатимуться, адже Україна знову потрапить у залежність від одного джерела палива.
«Щось підказує, що Україна вже майже вступила в кабальні угоди з Кремлем. Ціна буде надзвичайно високою. Вищою, ніж європейські ціни на газ чи електроенергію. Ціна - наша незалежність», - побоюється політолог Андрій Смолій. «Бачу як Україна титанічними зусиллями нової влади сповзає до сфери геополітчиного впливу Росії. Чотири роки тому в ці дні ми зняли газовий зашморг з нашої держави. На межі 2019-2020 років нова влада заганяє України до нього знову. Дешевий газ - це те, що на думку Банкової може врятувати їх від тотального падіння рейтингів», - зазначає він.
Фінансовий аналітик Сергій Фурса застерігає від будь-яких газових домовленостей із Путіним. «Прекрасний» контрагент. Немає нічого кращого, ніж вибрати такого партнера і стати знову залежним від нього. І не забути б, що Путін ще хоче, аби ми підписали річний контракт на транзит, що дозволить «Газпрому» вже з 2021 року пустити весь транзит газу в обхід України, позбавивши Україну близько $3 млрд щорічно. Чорт, ніколи не було угод вигідніше. Потрібно терміново погоджуватися», - саркастично зауважує він.
Експрем’єр Арсеній Яценюк, за урядування якого країні вдалось злізти з газової голки Кремля, обурений можливістю повернення до споживання російського блакитного палива. «Зараз, через 4 роки, знову звучать ідеї і наміри повернути нас в енергетичне ярмо Росії. Вважаю, розмови про це – або від некомпетентності, або від продажності», - написав він у себе на сторінці у Facebook.
За що судиться Україна з «Газпромом»
Транзит
У 2017-2018 роках Україна здобула найбільші перемоги у протистоянні з «Газпромом». Провадження, які були ініційовані у 2014 році стали найбільшим в історії комерційним арбітражем. Сума взаємних претензій становила $125 млрд:
У 2017 році Трибунал ухвалив рішення щодо контракту на постачання газу за принципом «бери або плати». А у 2018-му ухвалив рішення стосовно транзитного контракту. Арбітраж задовольнив вимоги «Нафтогазу» щодо компенсації у сумі $4,63 млрд за недопоставку «Газпромом» погоджених обсягів газу для транзиту. А от в питанні купівлі-продажу російський монополіст виграв в українського монополіста $2,1 млрд. Міжнародний арбітраж провів взаємозалік за цими справами, і постановив сплатити «Нафтогазу» $2,56 млрд, а з урахуванням відсотків ця сума вже наближається до $3 млрд. «Газпром» до цього часу відмовляється від виконання рішень трибуналу, хоча сам був ініціатором справи. Російська нафтогазова компанія ініціювала оскарження в апеляційному суді округу Свеа, подавши декілька скарг. Слухання по суті і рішення апеляції очікуються у 2020 році. По одній зі скарг рішення було винесене 27 листопада 2019 року. «Газпром» оскаржував рішення про сплату ним $2,6 млрд в суперечці щодо транзитного контракту. Його вимоги Феміда не задовольнила. Примітно, що це рішення Трибуналу оскарженню не підлягає.
Процес виконання рішення арбітражу відбувається шляхом примусового стягнення боргу «Газпрому» у декількох юрисдикціях – Нідерландах, Великій Британії, Швейцарії, США і Люксембурзі. Експерти не виключають, що цей процес пошириться і на інші країни.
Втрачені активи «Нафтогазу» в Криму
У жовтні 2016 року «Нафтогаз» і її дочірні компанії ініціювали арбітражне провадження проти РФ з вимогою відшкодувати збитки через анексію українського півострова. У березні 2019 року Трибунал у Гаазі підтвердив, що РФ винна у втраті «Нафтогазом» активів у Криму. Постійна палата третейського суду в Гаазі визнала, що Росія порушила угоду про захист інвестицій, експропріювавши активи НАК «Нафтогаз України» та її дочірніх підприємств на окупованому півострові. Міжнародний трибунал ухвалив рішення на користь «Нафтогазу», і постановив, що РФ, відповідно до двосторонньої угоди про взаємний захист інвестицій між Україною та Росією, є відповідальною за незаконне захоплення активів «Нафтогазу» в Криму. Збитки, завдані українським газовим компаніям на окупованому півострові експерти оцінюють на рівні $5 млрд. Точний розмір збитків суд встановлюватиме на наступних етапах процесу.
Наталія Сокирчук, Михайло Глуховський, «Главком»
Коментарі — 0