Що об’єднує Віктора Медведчука та Андрею Бочкор? Кремль
Напередодні позачергових парламентських виборів в Україні 21 липня 2019 року та після інавгурації Зеленського, у Кремлі вирішили відшукати нові шляхи реалізації плану з включення фейкових «ДНР» та «ЛНР» до складу України на правах широкої автономії, що передбачало збереження терористичних збройних формувань, амністію бойовикам та створення для них нових органів влади через внесення змін до Конституції України.
Все це мало досягатись шляхом проведення прямих перемовин між ватажками бойовиків «Л/ДНР» та представниками офіційної української влади, знявши у такий спосіб всю відповідальність з Москви. Кремль у цій ситуації залишався би виключно спостерігачем, який надає «гарантії мирного врегулювання і гуманітарної підтримки».
Оскільки офіційно Москва не визнавала себе агресором і учасником конфлікту, «мирний план» мав бути написаний українськими політиками, висвітлюватись українськими медіа і обговорюватись на міжнародній арені за ініціативи української сторони. Цю роль в Україні взяли на себе представники ключової проросійської політсили, а саме «Опозиційної платформи – За Життя», головою політради якої є кум російського президента і сірий кардинал партії Віктор Медведчук.
Сам Медведчук ніколи не приховував, що його партія займалась розробкою та погодженням «Плану з відновлення миру в Україні» із лідерами бойовиків і різного роду кремлівськими чиновниками, до яких він постійно літав у Москву як «спеціальний представник з мирного врегулювання ситуації на Донбасі, відповідальний за обмін полоненими». Тему «мирного плану» і роль Медведчука у його реалізації активно використовували політтехнологи ОПЗЖ у передвиборчій кампанії 2019 року, спрямовуючи на свій електорат колосальний масив російської пропаганди. Все це забезпечувалось власним медіа-пулом і кишеньковими експертами.
За кілька днів до парламентських виборів 2019 року Віктор Медведчук зі свитою прибув до французького міста Страсбург, де 17 липня організував на базі Європарламенту презентацію свого «мирного плану», легалізувавши його у такий спосіб на міжнародній арені. До організації заходу були залучені депутати Європарламенту, яких неодноразово звинувачували у проросійській риториці та лобіюванні інтересів Кремля в ЄС: генеральний секретар політичної партії «Національний фронт» Ніколя Бе (Франція), член популістичної партії Brexit Натан Гіл (Велика Британія), співголова «Російського союзу Латвії» Тетяна Жданюк. Російські ЗМІ писали, що участь у презентації взяли також європарламентарі з Німеччини, Болгарії, Іспанії, Словаччини та Угорщини, яку представляла Андрея Бочкор.
До Європейського Парламенту уродженка Закарпаття Андрея Бочкор, яка крім українського має ще й угорське громадянство, була обрана за списком угорської правлячої політичної партії Fidesz, лідером якої є прем’єр-міністр країни Віктор Орбан. Будапешт делегував їй повноваження «відстоювати» права угорської спільноти Закарпаття незважаючи на те, що обирали її виборці в Угорщині. Де-факто вона не має жодних правових підстав представляти інтереси громадян України угорського походження в інституціях ЄС.
Андрея Бочкор відома також своїми сумнівними заявами і висловлюваннями, у яких маніпулює питанням «утисків прав і свобод угорської національної меншини», а останнім часом взагалі голосує у Європарламенті в унісон з прокремлівськими політиками. Лише за останній рік, знаючи про військові злочини росіян в Україні, Бочкор не підтримала антиросійські енергетичні санкції, а у листопаді проігнорувала голосування за Резолюцію про визнання російської федерації державою-спонсором тероризму.
У 2019 році Андрею Бочкор запросили взяти участь у презентації «мирного плану» Медведчука для України. Не дивлячись на активну медійну діяльність Андреї Бочкор, на жодній з її офіційних сторінок не було виявлено згадки про участь парламентарки у заході, який висвітлювався заблокованими в Україні телеканалами 112 Україна, ZIK та NewsOne, інформаційний масив яких вже недоступний. Однак, в одному із сюжетів російських пропагандистів можна таки помітити жінку, дуже схожу на Андрею Бочкор, яка сидить за столом з іншими учасниками презентації.
Цікавим є і той факт, що Андрею Бочкор на презентацію Медведчука запросив такий собі польський громадсько-політичний діяч Януш Ньєдзеведскі (Janusz Niedźwiecki) – лідер неприбуткової організації European Council on Democracy and Human Rights, який брав активну участь в організації політичного турне верхівки ОПЗЖ країнами ЄС. У 2021 році Януша Ньєдзеведского було заарештовано за підозрою у шпигунстві на користь РФ та звинувачено у співпраці з російськими спецслужбами. Ряд скандалів і затримань у справі Ньєдзеведского отримав у Польщі назву The Niedźwiecki Case.
Після чергового витоку даних про роботу російських спецслужб на території країн ЄС і НАТО можна відшукати ряд документів, пов’язаних з діяльністю агентів впливу Кремля, серед яких і те саме запрошення, яке Януш Ньєдзеведскі надіслав Андреї Бочкор за кілька днів до заходу у Страсбурзі.
Вже наступного дня після презентації «мирного плану» Віктор Медведчук полетів до Санкт-Петербургу на зустріч із російським та білоруським президентами, яким прозвітував про успішну поїздку до Страсбурга.
«Вчора депутати Європарламенту почули точку зору іншої частини України, точку зору «партії миру», точку зору того, що необхідно зробити сьогодні, щоби завтра настав мир», – цитує Медведчука прес-служба Кремля за результатами зустрічі у Санкт-Петербурзі.
Що ж все-таки об’єднує Віктора Медведчука, Януша Ньєдзеведского та Андрею Бочкор? Кремль. Кожен з них, прямо чи опосередковано, свідомо або ні, діяв в інтересах російської держави, її національної безпеки і міжнародного іміджу.
Підготовка підґрунтя для військового вторгнення в Україну, організація антизахідних мітингів, розхитування ситуації всередині ЄС, блокування антиросійських санкцій і визнання Росії державою-спонсором тероризму – все це деталі єдиного механізму досягнення стратегічних цілей Росії у Європі.
Інна Михайлівська, «Главком»
Коментарі — 0